Постанова 4813 № 496/187/20

Номер провадження: 22-ц/813/3496/21 Номер справи місцевого суду: 496/187/20 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.08.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Пендюри Л.О. 09 квітня 2020 року у м. Біляївка Одеської області, - встановила: У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 25 грудня 2014 року у розмірі 20 366 грн. 58 коп. та судові витрати по справі. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 грудня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого за рішенням банку їй було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок у розмірі 3000 грн. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Проте, відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим станом на 17 вересня 2019 року у неї перед банком виникла заборгованість у розмірі 20 366 грн. 58 коп., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення АТ КБ «ПриватБанк» з даним позовом до суду. Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» було відмовлено. В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано факт визнання відповідачем отримання кредиту, судом невмотивовано відхилено надані позивачем докази, на підставі чого ухвалене необґрунтоване рішення, яким звільнено відповідача від відповідальності. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як клієнт банку, 25 грудня 2014 року підписала надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» (а.с.12-зворот) про те, що вона отримала банківську картку, про що свідчить її підпис у зазначеній анкеті-заяві. У заяві також зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею та позивачем договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Відповідно до п. п. 1.1.2.1.1, 1.1.2.1.2 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний належним чином виконувати зобов`язання, визначені Умовами та правилами, вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів банку, здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених договором. Відповідно до п. 1.1.5.1. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, продовження користування клієнтом послугами банку після дати публікації на цьому сайті Умов та Правил надання банківських послуг у новій редакції є фактом надання клієнтом згоди на зміни та доповнення до договору та їх погодженням шляхом мовчазної згоди. Згідно з п. 1.1.1.67 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Тарифи - система ставок оплати за послуги Банку, яка є невід`ємною частиною Договору. Перелік та розмір Тарифів може змінюватися і доповнюватися, що узгоджується з Клієнтом в порядку та на у мовах, визначених законодавством та цим Договором. Пунктом 1.1.6.1. Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку встановлено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання. Якщо протягом цього строку жодна із Сторін не проінформує іншу Сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Згідно п. 2.1.1.2.9. Договору, в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.2.11. Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п. 2.1.1.3.5. Договору при порушенні клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном встановлення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі. На думку позивача відповідачка не виконала умови договору, внаслідок чого у неї перед банком виникла заборгованість, яка, як зазначає позивач у своєму розрахунку, станом на 17 вересня 2019 року становила 20 366 грн. 58 коп., з яких: заборгованість за поточним тілом кредиту 0,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 12613 грн. 39 коп., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 4431 грн., нарахована пеня 4431 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 946 грн. 03 коп. (а.с.6-11). Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, позивач не обґрунтував походження простроченої заборгованості за тілом кредита, оскільки, як зазначив Банк, у відповідачки відсутня поточна заборгованість за тілом кредита. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором. Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Однак, у заяві позичальника від 25 грудня 2014 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, порядок нарахування заборгованості за простроченим тілом кредита, та відсотками, нарахованими на прострочений кредит. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 грудня 2014 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомилася відповідачка ОСОБА_1 і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку та могла їх розуміти, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (25 грудня .2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 січня 2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі повертав кредитні кошти та не сплачував передбачені зазначеним вище кредитним договором платежі, що призвело до виникнення перед банком заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за поточним тілом кредиту складає 0,00 грн., що свідчить про те, що відповідачка сплатила поточне тіло кредиту. Що стосується заборгованості за простроченим тіла кредиту у сумі 12613 грн. 39 коп., за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 у сумі 4431 грн., пені в сумі 4431 грн., суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначених сум, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 25.12.2014 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позові необхідно відмовити з підстав недоведення позивачем суми заборгованості відповідачки. Докази та обставини, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе