Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/3536/21

Дата документу 16.08.2021 Справа № 336/3536/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер 336/3536/21 Головуючий у 1-й інстанції Щаслива О.В. Номер провадження 22-ц/807/3105/21 Суддя-доповідач Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Посольство України в Республіці Болгарії про встановлення батьківства та стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И ЛА: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Посольство України в Республіці Болгарії про встановлення батьківства та стягнення аліментів. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеним позовом. Відмовляючи у відкритті провадження за позовом, суд першої інстанції керувався приписами п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відповідно до яких, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що 06 травня 2021 року нею було подано дві позовні заяви. В першій заяві (№ 336/3532/21, пр. № 2/336/3017/2021), скаржниця просила встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . У другій позовній заяві, за результати якої відмовлено у відкритті провадження, тобто по цій справі, ОСОБА_1 просила встановити, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 . Таким чином, предмети цих двох заяв абсолютно різні. В одному ставиться питання про визнання батьківства щодо дочки скаржниці ОСОБА_3 2010 року народження, а в другій про визнання батьківства щодо сина ОСОБА_5 2014 року народження. Відповідно і різний предмет доказування, і навіть різні треті особи в зазначених двох позовних заявах. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Так, за приписами п.п. 2, 3 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; та якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз. Зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили. У цих випадках спір остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває аналогічний позов. Так, суд першої інстанції зазначив, що згідно бази автоматизованої системи документообігу встановлено, що 06 травня 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду з аналогічною позовною заявою, яка була передана в провадження судді Дацюк О.І. (№ 336/3532/21, пр. № 2/336/3017/2021). Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу ОСОБА_1 з підстав не дотримання положень закону щодо визначення підсудності у справах сторін, які проживають за межами території України. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена копія ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 937/4074/20 (провадження № 2/937/2082/20). У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Такі висновки міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17-ц. Отже, суд першої інстанції без належних та допустимих доказів, з посиланням лише на наявність ухвали про повернення позовної заяви, дійшов передчасного висновку, що вищезазначені позови є ідентичними одночасно за сторонами, предметом та підставами позову. Так, судом першої інстанції не було досліджено позовну заяву, яку суд визнав аналогічною цієї, вимоги позову, обставини їх обґрунтування. При цьому, вбачається, що 06 травня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Вознесенівський районний у м. Запоріжжя відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення батьківства та стягнення аліментів (№ 336/3532/21). Позивачем заявлено вимоги щодо встановлення того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, та стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 (а.с. 25-28). Встановлено також, що 06 травня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Посольство України в Республіці Болгарії про встановлення батьківства та стягнення аліментів (№ 336/3536/21). У позові ОСОБА_1 просила суд встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 (а.с. 21-24). Аналіз вищезазначених позовних заяв свідчить про те, що ОСОБА_1 звернулась з позовами, які не є тотожними в контексті застосування приписів п.2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки нею заявлено різні вимоги, фактично, предмети спору по справам не є ідентичними. Неповно з`ясувавши вказані обставини, суд допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, оскаржувану ухвалу судді не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року про відмову у відкритті провадження у цій справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 18 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: