Постанова 4801 № 130/1710/21

Справа № 130/1710/21 Провадження № 22-ц/801/1832/2021 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 рокуСправа № 130/1710/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Безрученко Н. Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 липня 2021 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача, Ухвалу постановив суддя Шепель К. А. Ухвалу постановлено у м. Жмеринці Вінницької області Повний текст судового рішення складено 05 липня 2021 року, встановив: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що станом на червень 2018 року вона розпочала приватизацію власних земельних ділянок, прилеглих до її будинку по АДРЕСА_1 , яким присвоєно кадастрові номери: № 0521083600:01:003:0066 площею 0,0473 га; № 0521083600:01:003:0067 площею 0,1145 га та № 0521083600:01:003:0076 площею 0,27 га, та які лише на певній території межують із земельними ділянками, які є власністю Леляцької сільської ради Жмеринського району. Станом на 03 вересня 2019 року частина земельної ділянки відповідача була навмисно залита фекаліями та іншими відходами з метою її невиходу на землі загального користування та на власні приватизовані земельні ділянки. Відповідач не встановив порушників, які вчинили такі протиправні дії. Відстань від житлової споруди (літньої кухні та частини житлового будинку) позивача до пролитих фекалій на відкритому ґрунті складала менше десяти метрів. Станом на вересень 2019 року відповідач навмисно дозволив на межі своїх земельних ділянок встановити каналізаційну яму із розлиття фекалій, що суперечить Державним будівельним нормам та Державним санітарним нормам. Останнє судове рішення, що встановлює факт протиправної бездіяльності відповідача, ухвалено 17 грудня 2019 року у справі № 120/3351/19-а та набрало законної сили 23 січня 2020 року. Отже, в період з 03 вересня 2019 року (дати залиття фекалій) та до 23 січня 2020 року вона через неналежні дії відповідача вимушена була проживати в зоні фекальних відходів та їх випарів. Неправомірними діями та протиправною бездіяльністю відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона змушена була витрачати свій час та власні кошти на написання заяв і звернень до органів влади щодо вчинення протиправних дій відповідача, що потребувало додаткових матеріальних та моральних зусиль для організації її життя, з приводу чого вона лікувалась в медичних закладах. У зв`язку з цим позивач просила визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв`язку з порушенням відповідачем основ добросусідства та навмисне створення відповідачем на межі земельних ділянок її та відповідача протягом щонайменше 142 днів умов, за яких каналізаційні та аераційні гази потрапляли в її помешкання; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття ним своєчасного рішення про прибирання фекалій та рештків фекальних мас протягом щонайменше 142 днів з дати залиття таких фекалій на межах земельних ділянок її і відповідача; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо навмисного створення умов для її хвилювання внаслідок чого вона отримала суттєві порушення здоров`я; визнати протиправною бездіяльність відповідача, яким не було встановлено осіб (фізичних або юридичних), які на частині межі приватизованої нею земельної ділянки кадастровий номер 0521083600:01:003:0066 площею 0,0473 га та на частині земельної ділянки кадастровий номер 0521083600:01:003:82, що належить Леляцькій сільській раді, та на іншій земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, але перебуває у власності Леляцької сільської ради, навмисно пролили на відкритий ґрунт фекалії; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо того, що ним не було організовано пошук осіб, які пролили фекалії на земельній ділянці відповідача; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. шляхом списання коштів із рахунків відповідача. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Леляцької сільської ради про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, порушення права на судовий захист та доступ до правосуддя, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що її позовні вимоги у цій справі не є тотожними із позовними вимогами у цивільній справі № 130/1201/20, де вона заявляла вимоги до трьох відповідачів про стягнення моральної шкоди в сумі по 10 000 грн. з кожного. У цій справі вона заявила вимоги до одного відповідача про визнання протиправною бездіяльності відповідача (5 вимог) та про стягнення моральної шкоди в сумі 30 000 грн. Відповідач Леляцька сільська рада Жмеринського району Вінницької області відзиву на апеляційну скаргу не надала. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки предмет та підстави позову у цивільній справі № 130/1201/20, яка розглянута Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області 25 вересня 2020 року та Вінницьким апеляційним судом 04 січня 2021 року, є тотожними з предметом і підставами позову у спорі між тими ж самими сторонами у цій справі, а додані до цього позову докази ті ж самі, що були в попередній справі. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Відповідно до наведеної норми процесуального закону суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Відсутність хоча б однієї із наведених складових не дає підстав відмовляти у відкритті провадження у справі. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 04 січня 2021 року у цивільній справі № 130/1201/20, на які суд першої інстанції послався в оскаржуваній ухвалі, в матеріалах справи відсутні. Апеляційним судом досліджено зміст зазначених судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, електронні примірники яких розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та комп`ютерній програмі «Д-3». Апеляційним судом встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року у цивільній справі № 130/1201/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради та Жмеринської міської ради Вінницької області про стягнення моральної шкоди. Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 січня 2021 року у тій справі, яка за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 04 січня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради та Жмеринської міської ради Вінницької області про стягнення моральної шкоди - відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 січня 2021 року. Зі змісту рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 04 січня 2021 року у справі № 130/1201/20 вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Леляцької сільської ради Жмеринського району, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради та Жмеринської міської ради про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги обставинами, які є ідентичними обставинам, якими вона обґрунтувала свій позов у цій справі. Водночас у цивільній справі № 130/1201/20 позивач просила стягнути з відповідачів Леляцької сільської ради Жмеринського району, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради та Жмеринської міської ради на її користь моральну шкоду в сумі по 10 000 грн. з кожного. У цій справі позивач звернулась з позовом до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області і просила визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв`язку з порушенням відповідачем основ добросусідства та навмисне створення відповідачем на межі земельних ділянок її та відповідача протягом щонайменше 142 днів умов, за яких каналізаційні та аераційні гази потрапляли в її помешкання; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття ним своєчасного рішення про прибирання фекалій та рештків фекальних мас протягом щонайменше 142 днів з дати залиття таких фекалій на межах земельних ділянок її та відповідача; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо навмисного створення умов для її хвилювання внаслідок чого вона отримала суттєві порушення здоров`я; визнати протиправною бездіяльність відповідача, яким не було встановлено осіб (фізичних або юридичних), які на частині межі приватизованої нею земельної ділянки кадастровий номер 0521083600:01:003:0066 площею 0,0473 га та на частині земельної ділянки кадастровий номер 0521083600:01:003:82, що належить Леляцькій сільській раді, та на іншій земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, але перебуває у власності Леляцької сільської ради, навмисно пролили на відкритий ґрунт фекалії; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо того, що ним не було організовано пошук осіб, які пролили фекалії на земельній ділянці відповідача; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. шляхом списання коштів із рахунків відповідача. Таким чином не можна погодитись із позицією, викладеною в оскаржуваній ухвалі, що є таке, що набрало законної сили, рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинами справи, а також порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 липня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин