Постанова 4808 № 346/4623/20

Справа № 346/4623/20 Провадження № 22-ц/4808/1076/21 Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин, Максюти І.О. секретаря Пацаган В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Беркещук Б.Б. в м. Коломия, в с т а н о в и в: 28.10.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору №37KН від 20.06.2007 року третя особа ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 120 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 19.06.2014 року. ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 03.09.2020 року утворилася заборгованість в розмірі 1 389 751,17 доларів США, з яких 118 764,96 доларів США заборгованість за кредитом, 361 774,10 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом, 909 212,11 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 2 639,23 доларів США, що складається із заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 13.08.2018 року по 07.09.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 21.06.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно якого відповідач надала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 447,60 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Обумовлена сторонами вартість предмету іпотеки становить 681 750 грн. Посилаючись на вищенаведене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №37KН від 20.06.2007 року в розмірі 2 639,23 доларів США, що за курсом НБУ складає 72 948,32 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 13.08.2018 року по 07.09.2018 року, звернути стягнення на нежитлову будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 447,60 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 447,60 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №37KН від 20.06.2007 року в розмірі 2 639,23 доларів США, що за курсом НБУ складає 72 948,32 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 13.08.2018 року по 07.09.2018 року, відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по процентах за користування кредитом поза визначеним договором строком виконання основного зобов`язання, а саме після 19.06.2014 року, тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд безпідставно не застосував до даних спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У зв`язку з наведеним апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. В засідання апеляційного суду сторони не з`явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №37KН, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 120 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 19.06.2014 року (а.с. 15-20). В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 21.06.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 і третьою особою ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач надала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 447,60 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Обумовлена сторонами вартість предмету іпотеки становить 681 750 грн (а.с. 23-29). Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №37KН від 20.06.2007 року станом на 03.09.2020 року становить 1 389 751,17 доларів США, з яких 118 764,96 доларів США заборгованість за кредитом, 361 774,10 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом, 909 212,11 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 7-10). Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»). Встановлено, що позичальник ОСОБА_3 допустив порушення зобов`язання за кредитним договором №37KН від 20.06.2007 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, а у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивач заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 639,23 доларів США, що за курсом НБУ складає 72 948,32 грн та становить заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 13.08.2018 року по 07.09.2018 року. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору №37KН від 20.06.2007 року сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 19 червня 2014 року. Таким чином, сума заборгованості по процентах за користування кредитом, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, нарахована позивачем поза визначеним договором строком виконання основного зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 54 постанови). В постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17, провадження №12-83гс18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 6.23 постанови). Отже, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Суд першої інстанції правильно врахував вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду та обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по процентах за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, в основному зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи та переоцінки доказів, що не узгоджується з положеннями статті 367 ЦПК України, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 1 ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин І.О. Максюта