Постанова Донецький апеляційний суд № 242/3859/18

Єдиний унікальний номер 242/3859/18 Номер провадження 22-ц/804/2086/21 Єдиний унікальний номер 242/3859/18 Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г. Номер провадження 22-ц/804/2086/21 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Канурної О.Д., Папоян В.В. за участю секретаря Володовського Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №242/3859/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 28 травня 2021 року встановив: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни. В обґрунтування заяви зазначав, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №59080554 про стягнення на його користь з ДП «Донецька залізниця» заборгованості по трудовому спору. Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника ПАТ «Українська залізниця». 01 квітня 2021 року заступником начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. було винесено постанову про зупинення виконавчих дій. Вважає, що діями заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. по виконавчому провадженню № 59080554 порушено його права та інтереси, оскільки всі зобов`язання, що виникли після 21.10.2015 р. є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ «Укрзалізниця», і в цьому випадку відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п.11 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження». Просив поновити строк для звернення до суду із даною скаргою; визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59080554; зобов`язати заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області № 242/3859/18 від 29 березня 2019 року. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. задоволено. Поновлено строк для звернення до суду із скаргою. Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59080554. Зобов`язано заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області № 242/3859/18 від 29 березня 2019 року. В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 28 травня 2021 року, постановити рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок, що всі зобов`язання, які виникли після 21 жовтня 2015 року є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ «Укрзалізниця», і в цьому випадку відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Верховним Судом в постанові від 16 червня 2020 року № 910/5953/17 встановлено факт правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції та наголошено про встановлену заборону стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями таких підприємств до проведення інвентаризації та складення передавального акту, з посиланням на те, що такий мораторій позбавлений юридичного змісту за відсутності такого правонаступництва. Подано відзив на апеляційну скаргу відділом Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити. Іншими сторонами відзив не подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця». Згідно з п. п. 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону №4442-VI, Постанови №200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту). Відповідно до п. п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у п. 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно. Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця», а саме з 21 жовтня 2015 року. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною 1, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі виходячи з наступного. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» - 21 жовтня 2015 року, яким, як єдиним правонаступником, прийнято усе майно та усі зобов`язання підприємств, які припиняються шляхом злиття, у зв`язку з чим дійшов висновку, що діями заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. по ВП №59080554 порушено права та інтереси ОСОБА_1 , і в цьому випадку відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п. 11 ч. 1 ст.34 закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Встановлено, що Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2020 року було замінено сторону виконавчого провадження з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника ПАТ «Українська залізниця». Державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №735 АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності. У процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, переходять до правонаступника - АТ «Укрзалізниця». Держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її (частину) правонаступнику. При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. Враховуючи, що відповідно до частини 6 статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Крім того, пунктами 5-1, 5-2 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення Укрзалізниці» зі змінами, внесеними згідно із Законами України №1787-VIII від 20 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» та №2604-VIII від 18 жовтня 2018 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», встановлено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Ці норми також свідчать про перехід майна (прав та обов`язків) підприємств залізничного транспорту, розміщених на території проведення антитерористичної операції, до АТ «Укрзалізниця. Якщо вважати, що обов`язки таких підприємств не перейшли до АТ «Укрзалізниця», то введення мораторію позбавлене юридичного змісту. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17. Отже, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив відповідно до них правовідносини. Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суди зобов`язані надавати мотивування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру судового рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, наданих сторонами, а також враховувати положення законодавства, яке існує для викладення та формулювання судових рішень (наприклад, усправах Кuіz Тогуja v. Sраіn, 09 Dесеmbег 1994, § 29, Sеrіеs А3О3-А; Ніggіns аvd Оther v. Frаnсе, 19 Fеbruaгу 1998, § 42). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 28 травня 2021 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги на законність ухваленого судового рішення не впливають. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» та залишення без змін ухвали суду. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 28 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року. Судді