Постанова 4802 № 161/2856/21

Справа № 161/2856/21 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/873/21 Категорія: 70 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, який зареєстрований 06.10.2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1211. Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач являється батьком неповнолітніх дітей, які перебувають на її утриманні і останній матеріальної допомоги на утримання синів не надає та не приймає участі у їх вихованні. Відповідач працездатний і може надавати допомогу на утримання дітей. Просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на їх утримання в розмірі по 2395 грн. щомісячно на кожну дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ними повноліття. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2395 (дві тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.02.2021 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку. Рішення про стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, вважає рішення незаконним, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно на кожного і до досягнення кожною дитиною повноліття. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 18.02.2004 року та НОМЕР_2 від 21.09.2010 року. Також з`ясовано, що неповнолітні діти проживають разом з матір`ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання. Батько дітей проживає окремо. Так відповідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В силу ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно вимог ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. За ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: зокрема, для дітей віком від 6 до 18 років: з 1січня 2395 гривень, з 1 липня 2510 гривень, з 1 грудня - 2618гривень. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч.3 ст.182 СК). Відповідач не заперечив, що являється працездатною особою, разом з тим, жодного належного, достовірного та допустимого доказу про розмір своїх доходів не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, чим не спростував можливості сплачувати аліменти на дітей у визначеному судом розмірі. Твердження відповідача про те, що суд безпідставно не стягнув аліменти у частці від заробітку, не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи, що позивачка просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі. Аналіз наведених правових норм та наданих сторонами доказів підтверджує те, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував усі обставини справи та дійшов вірного висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі більшому, ніж мінімально гарантований чи мінімально рекомендований розмір, встановлений законом. Посилання відповідача на те, що він не в змозі сплачувати аліменти у розмірі 2395 грн щомісячно через те, що на даний час ніде не працює, відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначена обставина не підтверджена належними доказами (трудовою книжкою, даними центру зайнятості, тощо). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами доказів, фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача. Відповідач не надав суду доказів, які відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доводили б ті обставини, що він в силу матеріального становища не спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі, визначеному судом першої інстанції. Суд враховує те, що відповідач є працездатним за віком. Суд апеляційної інстанцій враховує, що прожитковий мінімум є мінімальною гарантією загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує тільки мінімальні потреби дитини, а батьки повинні сприяти та забезпечувати гармонійний розвиток дитини не обмежуючись мінімумом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді