Ухвала КАС ВС № 640/9842/19

УХВАЛА 16 серпня 2021 року м. Київ справа № 640/9842/19 адміністративне провадження № К/9901/30041/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Яковенка М. М., суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 640/9842/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергопостач» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергопостач» звернулось до суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, в якій просило: - визнати протиправними дії Державної фіскальної служби центрального рівня при виконанні своїх функцій, щодо зупинення реєстрації за безпідставної відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04 лютого 2019 року №5, №6, №7, від 05 лютого 2019 року №10, №11, від 06 лютого 2019 року №12, №15, від 08 лютого 2019 року №18, №19, від 11 лютого 2019 року №21, №22, від 12 лютого 2019 року №23, №24, від 13 лютого 2019 року №29, №30, №31, №32, №33, від 14 лютого 2019 року №35, №43 та від 15 лютого 2019 року №37 ТОВ «Газенергопостач», поданих 28 лютого 2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії центрального рівня ДФС від 22 березня 2019 року №1117709/40044682, №1117716/40044682, №1117720/40044682, №1117700/40044682, №1117711/40044682, №1117694/40044682, №117717/40044682, №1117704/40044682, №1117710/40044682, №1117714/40044682, №1117699/40044682, №1117703/40044682, №1117708/40044682, №1117705/40044682, №1117719/40044682, №1117715/40044682, №1117702/40044682, №1117707/40044682, №1117698/40044682, №1117701/40044682, №1117718/40044682; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг від 08 квітня 2019 року №20197/40044682/2, №20185/40044682/2, №2019540044682/2, №20186'40044682/2, №20231/40044682/2, №20235/40044682/2, №20188/40044682/2, №20249/40044682/2, №20206/40044682/2, №20237/40044682/2, №20189/40044682/2, №20224/40044682/2, №20183/40044682/2, №20229/40044682/2, №20212/40044682/2, №20213/40044682/2, №20236/40044682/2, №20232-40044682/2, №20199/40044682/2, №20230/40044682/2, №20225/40044682/2; - зобов`язати Державну фіскальну службу центрального рівня, зареєструвати податкові накладні від 04 лютого 2019 року №5, №6, №7, від 05 лютого 2019 року №10, №11, від 06 лютого 2019 року №12, №15, від 08 лютого 2019 року №18, №19, від 11 лютого 2019 року №21, №22, від 12 лютого 2019 року №23, №24, від 13 лютого 2019 року №29, №30, №31, №32, №33, від 14 лютого 2019 року №35, №43 та від 15 лютого 2019 року №37 подані ТОВ «Газенергопостач», та днем реєстрації вважати день їх прийняття 28 лютого 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу, разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, про оскаржуване рішення ними отримано не було, оскільки їх не було залучено до справи. А також, було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі та поновлено Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві такий строк. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання доказів про сплату судового збору у розмірі 31530,00 грн. Копію зазначеної ухвали скаржником отримано 21 січня 2021 року. На адресу суду на виконання ухвали від 16 січня 2021 року відповідачем надано клопотання про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що ними вжито належних та необхідних заходів для сплати судового збору у цій справі, але процедура отримання відповідних коштів потребує додаткового часу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року за клопотанням скаржника продовжено наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 640/9842/19 до 12 лютого 2021 року. Копію ухвали судді від 04 лютого 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві отримано 09 лютого 2021 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте до 18 лютого 2021 року вказівок судді не було виконано, жодних документів до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходило. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу Головного управлінням Державної податкової служби у м. Києві повернуто особі, яка її подала. Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі № 640/9842/19, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом та оригіналу документа про сплату судового збору за вказаними вище реквізитами. Копію вказаної ухвали отримано апелянтом та надіслано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Скаржник вказує про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме, що на час залишення поданої вперше апеляційної скарги без руху були відсутні кошти для сплати судового збору у зв`язку з блокуванням рахунків та безспірним списанням коштів. Зазначає, що ним вжито заходів по сплаті судового збору та після отримання платіжного доручення подано вказане клопотання з метою допуску до правосуддя. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у цій справі. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування державного органу чи несвоєчасна сплата судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. 13 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 640/9842/19, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений КАС України. При цьому, ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого. Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Також, слід зазначити, що повернення первинної апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Разом з тим, податковий орган, як при поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям. Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 640/9842/19. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов