Ухвала КАС ВС № 500/886/21

УХВАЛА 16 серпня 2021 року м. Київ справа № 500/886/21 адміністративне провадження № К/9901/29165/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №500/886/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комора КС» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - у с т а н о в и в : Приватне підприємство «Комора КС» (далі - позивач) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС України у Тернопільській області від 12.11.2020 року №2128533/38963063, №2128535/38963063, №2128534/38963063, №2128532/38963063, №2128531/38963063, №2128530/38963063 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 01.04.2020 року №1274, №1276, №1277, №1278, №1283, №1286 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності з ПП «СТ.ІВ» сформовано та надіслано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні 01.04.2020 року №1274, №1276, №1277, №1278, №1283, №1286. За результатами перевірки контролюючим органом було прийнято рішення про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. На виконання вказаних вимог ПП «Комора КС» подало до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Однак комісією ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято рішення про відмову в реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН. Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу та зазначає, що підприємство надало контролюючому органу достатні письмові пояснення та документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковими накладними, реєстрацію яких зупинено, а тому вважає, що такі підлягають реєстрації в ЄРПН і відмовляючи у реєстрації податкових накладних контролюючий орган діяв протиправно, без урахування дійсних обставин, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №500/886/21, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, позов задоволено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі позивач жодних обґрунтувань не наводить. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №500/886/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комора КС» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко