Постанова 4857 № 460/996/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 рокуСправа № 460/996/20 пров. № А/857/12904/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідач - Качмара В.Я., суддів - Большакової О.О., Курильця А.Р., при секретарі судового засідання - Юрченко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року(суддя Зозуля Д.П., м.Рівне), ВСТАНОВИВ: 18.02.2020 (здано на пошту) ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ, ПФУ відповідно) в якому просив: визнати дії відповідача із відмови нарахувати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити позивачу згідно статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком; зобов`язати ГУПФ нарахувати та виплатити позивачу по ІІІ групі інвалідності згідно із статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням раніше виплачених сум основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги зазначає, що з позовом до суду на захист своїх прав та інтересів щодо не проведення нарахування та виплати доплати до пенсії, а також додаткову пенсію звернувся в межах шестимісячного строку з дня отримання листа-відповіді ГУПФ. Крім того, нормами Закону №796-ХІІ не передбачається подання особою будь-яких заяв для призначення підвищення до пенсії, додаткової пенсії передбаченими статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, а тому таке підвищення та додаткова пенсія повинні призначатися особі з моменту набуття права на таке підвищення та додаткову пенсію. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС шестимісячний строк звернення до суду та не наведено поважних причин пропуску вказаного строку. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням від 07.07.2004 серії НОМЕР_1 (а.с.21). ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в с.Привітівка Зарічненського району Рівненської області, що належить до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 23.07.1991 №106. 13.11.2019 позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням, в якому просив нарахувати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити згідно статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму (а.с.12-13). 13.12.2019 відповідач надав лист-відповідь №Д-4076/07.1-59 в якому відмовив у перерахунку пенсії позивача з урахуванням доплат передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ у період з 01.01.2014 по 31.08.2014 (а.с.10-11). Статтею 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. За змістом частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС-1; в редакції, чинній станом на 01.01.2014 по 02.08.2014) передбачалось, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частинами першою та другою статті 122 КАС ( в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як встановлено вище, в даній справі предметом спору є нарахування та виплата відповідачем ОСОБА_1 державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як інваліду 3-ої групи по захворюваннях, що встановлений зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статей 50, 54 Закону №796-ХІІ за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014. Згідно з частиною першою статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 18.02.2020. При цьому, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткові складові пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Стосовно доводів позивача-апелянта на ту обставину, що про порушення свого права він дізнався з листа відповідача від 13.12.2019, суд апеляційної інстанції вважає, що така обставина не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не могли позбавити його можливості звернутися до суду в межах зазначених процесуальним законом строків звернення. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримання позивачем листа відповідача від 13.12.2019 №Д-4076/07.1-59 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Вказана правова позиція щодо застосування до правовідносин у сфері нарахування та виплати соціальних виплат положень статей 122, 123 КАС узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки така подані з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року.