Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4440/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року Справа № 380/4440/21 пров. № А/857/12646/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Большакової О.О., Курильця А.Р., при секретарі судового засідання - Юрченко М.М. розглянувши у відкритому судовому в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року (суддя Гулкевич І.З., м.Львів), ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - УСЗН) в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційний запит; зобов`язати УСЗН надати відповіді на інформаційний запит з застосуванням норм закону з зазначенням механізму та способу реалізації прав; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 40000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УЗСН щодо надання неповної та несвоєчасної відповіді (інформації) за запитом ОСОБА_1 від 01.12.2020. Зобов`язано УСЗН повторно розглянути запит ОСОБА_1 на інформацію від 01.12.2020 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI)з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись із ухваленим рішення, в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржили апелянти, які із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині, та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. В доводах апеляційних скарг, що є аналогічними за своїм змістом, вказують, що позивач, як ветеран війни-учасник війни, через неправомірні дії відповідача щодо ненадання інформації про гарантовані їй державною допомоги та пільги зазнала моральних страждань, так як через бездіяльність УСЗН не могла звернутися за захистом свої порушених прав. Зазначають, що ОСОБА_1 роками не надають інформації на усні звернення і не надали інформації на письмові запити скаржників. У зв`язку з триваючим порушенням прав позивача остання оцінює завдану їй моральну шкоду у розмір 40000 грн. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до вимог частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомленої сторони. Позивач просила проводити розгляд справи у її відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_2 , переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що запит про доступ до публічної інформації в частині пунктах 1 та 3, а саме, надання інформації щодо переліку пільг і допомог, які належать ОСОБА_1 по Закону та щодо нарахованої субсидії за 2020 попередній зимовий період, належним чином розглянутий не був, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у не наданні повної інформації на запит позивача. Також відповідь на запит позивача надано з порушенням п`ятиденного строку, визначеного частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині щодо задоволення позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Стосовно відмовлених позовних вимог, то цей суд вказав на те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 01.12.2020 позивач та її син ОСОБА_2 , як особа, що доглядає за особою старше 80-ти років, звернулися до УСЗН із запитом-клопотанням про надання інформації, а саме : пункт 1 які гарантовані державою пільги і допомоги належать ОСОБА_1 по Закону?; пункт 2 з яких підстав та відповідно до якого Закону УСЗН обмежує ОСОБА_1 в таких пільгах та допомогах та з яких підстав усно відмовлено у всіх пільгах та допомогах, а письмово не повідомлено про гарантовані Державою пільги і допомоги?; пункт 3 в 2020 році ОСОБА_1 обмежено в субсидії у зв`язку з урахуванням 6000 грн доходу сина ОСОБА_2 , який він не отримував перебуваючи по догляду за нею та отримував соціальну допомогу від держави?; пункт 4 прошу надати інформацію щодо допомог гарантованих державою у зв`язку із COVID-19 та з яких підстав така допомога не надана?. Просили надати відповідь на запит з посиланням на Закон та поновити права позивача та всі виплати гарантовані державою пільги, допомоги та інші виплати (а.с.8). Листом від 21.12.2020 №07-4847 відповідач повідомив заявників про те, що інформація про позивача внесена до Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) за категорією «учасник війни». Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного доходу сім`ї», яка набрала чинності з 01.07.2015 передбачено, що дія цього порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами №3551-XII. Даною постановою визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням середньомісячного доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, що з 01.01.2020 становить 2940 грн пільги не надаватимуться. Стосовно питання надання компенсації на лікування від коронавірусної хвороби COVID-19, то на даний час управління соціального захисту населення райдержадміністрації громадянам району не відшкодовуються кошти, витрачені на лікування від коронавірусної хвороби COVID-19. З даним питанням рекомендуємо звернутись за місцем проживання до Пустомитівської ОТГ (а.с.9). 24.12.2020 апелянти повторно звернулись із інформаційним запитом до відповідача, в якому зазначили, що у листі від 21.12.2020 останнім не надано відповіді на пункти 1 та 3 запиту від 01.12.2020, відповідно просили надати чітку і зрозумілу відповідь на поставлені питання (а.с.10). На зазначене звернення відповіді отримано не було. 05.02.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 втретє звернулись до відповідача з інформаційним запитом в якому зазначили, що у листі від 21.12.2020 останнім не надано відповіді на пункти 1 та 3 запиту від 01.12.2020, відповідно просили надати чітку і зрозумілу відповідь на поставлені питання. Не надання відповіді на повторний запит, на поставлені прямі і зрозумілі питання, буде розцінюватися як протиправні дії, триваюче порушення прав, що стане підставою відшкодування моральної шкоди завданої такими протиправними діями (а.с.11). Судом встановлено, що відповіді на даний запит заявники не отримали. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Враховуючи положення статті 1174 ЦК якою передбачено відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди, та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Згідно з частиною другою статті 23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода може полягати у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Необхідно наголосити на тому, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Крім того, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Як видно з матеріалів справи позивач та апелянт ОСОБА_3 , будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я тощо, до матеріалів позовної заяви та апеляційної скарги не додали, як і не надали ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань позивач виходила, визначаючи спірну суму завданої, за її твердженнями, відповідачем, моральної шкоди у розмірі 40000 грн. За цих обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість цієї позовної вимоги та відсутність підстав для її задоволення судом. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року.