Постанова 4806 № 936/295/20

Справа № 936/295/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 28 липня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів БИСАГИ Т.Ю., МАЦУНИЧА М.В. за участю секретаря БАЛАЖ Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 936/295/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Воловецького районного суду від 7 вересня 2020 року, повний текст якого складено 11 вересня 2020 року, головуюча суддя Софілканич О.А., - встановив: АТ КБ «ПриватБанк» датованою 07.04.2020 заявою, що надійшла до Воловецького районного суду 29.04.2020, пред`явило до ОСОБА_1 зазначений позов мотивуючи таким. 03.03.2006 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг і цього дня сторони за правилами договору приєднання уклали кредитний договір, умови якого зафіксовані в Умовах і Правилах надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору і з якими відповідачка була ознайомлена, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві. Договір є змішаним, оскільки містить умови договору банківського рахунку та кредитного договору (ст.ст. 1054, 1066 ЦК України). Відповідно до положень ст. 1069 ч.ч. 1, 2 ЦК України, банк здійснює платежі з рахунку клієнта незважаючи на відсутність на рахунку коштів (кредитування рахунку), ці відносини регулюються правилами щодо кредитування. Банк відкрив відповідачці кредитний ліміт, видав кредитну картку, у подальшому збільшував кредитний ліміт до суми 30000,00 грн. З огляду на п.п. 3.2., 3.3. договору відповідачка погодилася з тим, що зміна кредитного ліміту відбувається за рішенням банку. Відповідачка отримала кредитні кошти, погашення заборгованості за кредитним договором зобов`язалася здійснювати шляхом щомісячних платежів у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, встановленого договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надав кредитні кошти, а відповідачка свої порушила і спричинила виникнення боргу, який станом на 22.03.2020 склав 127144,29 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 65219,95 грн, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 21697,26 грн, пеня - 33696,40 грн, 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 6030,68 грн процентної складової штрафу. Посилаючись на ці обставини, на ст.ст. 509, 526, 610, 629, 1054 К України та на інші норми законодавства щодо зобов`язань позичальника та відповідальності за їх невиконання, на порядок виконання договірних зобов`язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення всього заборгованого, банк просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 03.03.2006 у розмірі 127144,29 грн та покласти на неї судові витрати. Рішенням Воловецького районного суду від 07.09.2020 у позові відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, з того, що позивачем не були виконані передбачені законом правила укладення кредитного договору, доказів погодження сторонами істотних умов договору по суті в справі немає, а також у справі відсутні допустимі докази щодо розрахунку заборгованості. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Доводи скарги зводяться до таких. Відповідачка в належній формі та встановленим порядком уклала з банком кредитний договір за правилами договору приєднання, договір складається з Анкети-заяви, Умов і Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів банку. Сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі, право банку змінювати кредитний ліміт і згоду позичальника прийняти зміни кредитного ліміту (п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4.). Після укладення кредитного договору відповідачка активувала кредитну картку та користувалася нею, що підтверджується банківською випискою, яка є первинним документом і належним та допустимим доказом, та іншими матеріалами справи. Користування відповідачкою кредитним коштами підтверджує факт укладення кредитного договору, який нею не оспорювався. Отже, відповідачка своїми діями висловила згоду з формою договору та з його умовами, а сплачуючи банку кошти за цим договором визнала свої зобов`язання. Зазначене підтверджується й правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц, від 07.03.2018 у справі № 755/18246/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 153/1334/16-ц. Суд не врахував наведені обставини, не встановив дійсні права та обов`язки сторін, що випливають з умов кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та довідку про умови кредитування. Позивач просить рішення суду скасувати, позов - задовольнити. Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подавала, водночас адресованою суду заявою від 27.07.2021 вказала на безпідставність вимог банку щодо стягнення визначених ним відсотків, пені та штрафу, оскільки банк не довів, що відповідачка, підписавши анкету-заяву, погодилася на відповідні умови. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дурдинець Р.Ю., яка апеляцію підтримала, розглянувши відповідно до ст. 372 ч. 2 ЦПК України справу за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо кредитних зобов`язань та у відповідній частині законодавством про захист прав споживачів у редакції, що була чинною на час їх виникнення. Враховуючи положення, зокрема, ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 10 ч. 1, ст. 12 ч. 3, ст. 13 ч. 1, ст. 263 ч.ч. 1, 5, ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України та беручи до уваги, що позов пред`являвся з підстав, які згідно з позицією позивача надавали йому право нарахувати та вимагати стягнення боргу за кредитом і процентами, а також неустойки та обґрунтовувався відповідним чином, наявність у позивача відповідної правової підстави для нарахування зазначених платежів і для стягнення коштів, правильність застосування норм матеріального права підлягають перевірці судом під час розв`язання спору безвідносно до того, чи є з цього приводу заперечення або інші доводи. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини. 03.03.2006 ОСОБА_1 заповнила у відділенні ЗАТ КБ «ПриватБанк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 35). Анкета-заява містить ідентифікуючі дані ОСОБА_1 і, зокрема, таку інформацію: у розділі «Клієнт раніше ідентифікований за рахунком/карткою» №: « НОМЕР_1 »; у розділі «Кредитна картка» міститься текст такого змісту (в оригіналі - російською): тип карти: 5457082908. Валюта: гривня. Тип кредитного ліміту: фінансовий фіксований. Сума кредитного ліміту: 3700,00 грн. Базова процентна ставка: 3 проценти на місяць із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на картку Клієнтом, так і списанням Банком коштів з дебетової картки НОМЕР_1 ; у полі «Відмітки банку» записи: номер картки « НОМЕР_2 », дата відкриття рахунку «03.03.06», дата відкриття рахунку «20.01.2006», а також рукописні підписи ОСОБА_1 і працівника банку; в Анкеті-заяві міститься текст такого змісту: «… Я ознайомився та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання платіжною карткою та Тарифами банку. Я виражаю свою згоду, що ця Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Тарифами складає між мною та банком договір про надання банківських послуг ….». До позовної заяви позивач додав Умови і Правила надання банківських послуг (Умови і Правила), час затвердження яких у документі не зазначений (а.с. 36-41), згідно з якими (в тексті Умов і Правил - російською): ці Умови і Правила визначають умови, на яких банк пропонує клієнтам платіжні картки та інші банківські послуги, зазначені в Заяві та в Пам`ятці клієнта; належним чином заповнена Заява підписується клієнтом і таким чином клієнт висловлює згоду, що Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають укладений договір надання банківських послуг (частина І розділ 1 «Вступ» п. 1.1., частина І розділ 2 «Терміни і поняття»); мінімальний обов`язковий платіж (є обов`язковим для тримачів платіжних карт, які здійснюють операції за кредитною схемою) - це розмір боргових зобов`язань тримача карти, які щомісячно належать до сплати тримачем протягом строку дії карти; даний платіж розраховується як сума овердрафту і суми щомісячного платежу, який складається з нарахованих до сплати процентів і частини заборгованості за кредитом; залежно від виду платіжної карти розмір і порядок розрахунків щомісячного платежу вказаний у Заяві та в Пам`ятці клієнта і виражений в процентному співвідношенні до здійснених операцій з використанням платіжних карт (частина І розділ 2 «Терміни і поняття»); частина І розділ 2 «Умови обслуговування» містить такі положення: для надання банківських послуг банк… видає клієнту карти, їх вид, строк дії визначений у Заяві та в Пам`ятці клієнта, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг; датою укладення договору є дата відкриття рахунку, вказана в розділі «Відмітки банку» Заяви (п. 3.1.); порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту регулюється чинним законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, договором, Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку; Пам`ятка клієнта оформлюється і є невід`ємною частиною договору тільки у випадках оформлення і видачі платіжної карти за кредитною схемою (п. 3.5.); у розділі 8 «Відповідальність сторін» частини І міститься пункт 8.6., за змістом якого при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн + 5% від суми позову; пункт 9.12. у розділі «Інші умови» частини І має редакцію, за якою «договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк»; частина ІІ «Правила користування платіжною картою»: строк дії карти вказано на лицьовій стороні карти (місяць і рік); карта дійсна до останнього календарного дня вказаного строку (п. 3.1.1.); строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картами зі встановленим Мінімальним обов`язковим платежем приведені в Пам`ятці клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом (п. 5.3.); строк погашення за кредитом… за платіжними картами без встановленого Мінімального обов`язкового платежу провадиться наступним порядком: строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту - у повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (поле MONTH) (п. 5.4.); черговість і розмір погашення боргових зобов`язань здійснюється в порядку, викладеному в Пам`ятці клієнта, яка є невід`ємною частиною договору (п. 5.6.1.). До вказаного тексту Умов і Правил банк додав дані про актуалізацію окремих їх положень станом на 23.08.2006 стосовно порядку оформлення кредитних договорів та погашення кредитів особами, які мають вклади (депозити) в банку, запровадження нових кредитних послуг тощо (а.с. 42-45). Розрахунок заборгованості позивач склав за договором б/н від 03.03.2006, де визначив борг відповідачки станом на 22.03.2020 у розмірі 127144,29 грн, із яких заборгованість: за простроченим тілом кредиту - 65219,95 грн, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 21697,26 грн, за пенею - 33696,40 грн, за штрафом: фіксована частина - 500,00 грн, процентна складова - 6030,68 грн (а.с. 5-21, 104-127). При цьому, розрахунок заборгованості складається з трьох частин: розрахунок станом на 31.05.2015 за період з 03.03.2006 по 31.05.2015, де борг за кредитом - 2546,25 грн, за відсотками - 73,35 грн (а.с. 5-9); розрахунок станом на 31.10.2019 за період з 01.06.2015 по 31.10.2019, де борг за тілом кредиту - 68001,58 грн: за поточним тілом кредиту - 51603,79 грн, за простроченим тілом кредиту - 16397,79 грн; за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання - 33435,44 грн; за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 260,96 грн, а також зафіксовано сплату на погашення заборгованості за поточним тілом кредиту - 38901,55 грн, за простроченим тілом кредиту - 36624,06 грн, пені - 1142,80 грн (а.с. 10-20, 104-127); розрахунок станом на 22.03.2020 за період з 01.11.2019 по 22.03.2020, де борг за тілом кредиту - 65219,95 грн, простроченим тілом кредиту - 65219,95 грн; за відсотками - 21697,26 грн; за пенею - 33696,40 грн; за штрафами - 6530,68 грн, а також зафіксовано сплату на погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2831,62 грн (а.с. 21). Суду першої інстанції позивач також надав: довідки АТ КБ «ПриватБанк» без дати їх складання, вихідної реєстрації та підпису уповноваженої на складання довідок особи (які не є належними в розумінні ст.ст. 77-80, 95 ЦПК України доказами щодо відповідних обставин) про те, що: між банком і ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір без номера і без дати, за яким 20.01.2006 була відкрита кредитна картка № НОМЕР_2 з терміном дії «01/13», 18.02.2013 - кредитна картка № НОМЕР_3 з терміном дії «11/16», 18.02.2013 - кредитна картка № НОМЕР_4 з терміном дії «02/17» і 20.12.2016 - кредитна картка № НОМЕР_5 з терміном дії «05/19» (а.с.34); за кредитним договором без дати і номера мали місце: старт карткового рахунку 06.02.2006 (інформація НОМЕР_2 ); встановлення/зміна кредитного ліміту: 06.02.2006 - 3700,00 грн, 17.10.2006 і 02.11.2006 - 4700,00 грн, 18.09.2008 - 8000,00 грн, 26.12.2008 - 6990,00 грн, 07.01.2009 - 8000,00 грн, 11.02.2009 - 6500,00 грн, 19.11.2009 - 5960,00 грн, 28.04.2010 - 4780,00 грн, 11.11.2014 - 4470,00 грн, 16.12.2014 - 2680,00 грн, 20.01.2016 і 21.01.2016 - 5000,00 грн, 31.01.2017 - 7800,00 грн, 06.07.2017 - 30000,00 грн, 18.07.2018 - 0,00 грн (а.с.17); банківську виписку за договором без номера і дати з даними за період з 06.02.2006 по 22.03.2020, якою фактичний оборот коштів зафіксований: за карткою № НОМЕР_2 з 06.02.2006 по 01.03.2020, при цьому, остання операція поповнення коштів за цією карткою (автоматичне погашення заборгованості з іншої картки) була зафіксована 13.12.2019, після чого з картки здійснювалися тільки операції списання банком коштів (відсотків); за карткою № НОМЕР_3 оборот розпочинається з 18.02.2013, за карткою № НОМЕР_4 оборот розпочинається з 12.03.2013; за карткою № НОМЕР_5 оборот розпочинається з 20.12.2016 (а.с. 22-32). За даними банківської виписки та розрахунку заборгованості останнє за часом внесення коштів шляхом переказу з іншого карткового рахунку на погашення заборгованості перед банком відповідачкою особисто здійснено 11.04.2019 у сумі 600,00 грн, останній за часом платіж на погашення заборгованості відповідачка внесла 22.03.2020 у сумі 49,99 грн (автоматичне погашення заборгованості з іншої картки), після чого внесення нею платежів на користь банку не фіксувалося. У розрахунку заборгованості відображено нарахування відсотків за кредитом у періоди: з 03.03.2006 по 31.12.2012 - за ставкою 36,0% річних; з 01.01.2013 по 29.08.2014 - за ставкою 30,0% річних; з 01.09.2014 по 31.03.2015 - за ставкою 34,8% річних; з 01.04.2015 по 31.05.2015 - за ставкою 43,2% річних; з 01.06.2015 по 22.03.2016 - за ставками 30,0%, 34,8%, 43,2% річних, при цьому, вказані ставки застосовувалися в різні дні в межах одного й того ж місяця; з 23.03.2016 по 14.12.2016 - за ставкою 43,2% річних; з 20.12.2016 по 31.10.2019 - за ставкою 42,0% річних% з 01.11.2019 по 22.03.2020 - за ставкою 84,0% річних (відсоткова ставка на прострочений кредит). Станом на 31.03.2015 (останній за часом день нарахування відсотків за ставками, що не перевищували узгоджену 03.03.2006 під час укладення кредитного договору) у розрахунку визначені: поточна заборгованість за сумою кредиту - 2649,52 грн, прострочена заборгованість за кредитом не фіксувалася, загальний залишок заборгованості за відсотками - 69,22 грн, пеня - 0,00 грн. Тобто, прострочена заборгованість за сумою кредиту та відсотками не фіксувалася, пеня на таку не нараховувалася, у подальших місяцях поточна заборгованість за відсотками сплачувалася позичальником, зокрема, у квітні-травні 2015 року зі сплачених позичальником коштів були зараховані на погашення відсотків 140,95 грн, сума у 69,22 грн була погашена. Інші дані щодо руху коштів та платіжної (кредитної) картки позивачем не надавалися. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 4 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч. 1 ЦК України). Користування чужими коштами зазвичай є платним, сплата процентів за кредитом є істотною умовою договору, здійснюється у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Відповідно до положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 610, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати (за відповідних умов - достроково) виконання порушеного зобов`язання, сплати неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в т.ч., вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки. Поряд із цим, за змістом положень Конституції України, ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-ХІІ) щодо укладання договору про споживчий кредит: держава захищає права споживачів (ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1 Закону № 1023-ХІІ); договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 626 ч. 1, ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 628 ч. 1, ст. 634 ч. 1 ЦК України); договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; проценти за кредитним договором, а також забезпечення зобов`язань за кредитними договором, зокрема, штрафом, пенею, які одночасно є видами цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язань, є істотними умовами кредитного договору, що випливають із його предмету, правової природи й суті відповідних правовідносин; недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, за загальним правилом, недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі (ст.ст. 546, 548, 549, 550, ст. 638 ч. 1, ст. 1054 ЦК України, ст. 11 ч. 4 абз. 2, 3 Закону № 1023-XII)); кредитний договір укладається в письмовій формі, його зміст може бути зафіксований як в одному, так і в кількох документах, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий позичальнику (споживачеві), покладається на кредитодавця (ст. 207 ч.ч. 1, 2, ст. 208 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 639 ч.ч. 1, 2, ст. 1054, ст. 1055 ч. 1 ЦК України, ст. 11 ч. 1, ч. 4 абз. 1 Закону № 1023-XII); кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), визнання його судом недійсним не вимагається (ст. 215 ч. 2, ст. 218 ч. 1, ст. 1055 ч. 2 ЦК України). Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Виходячи з сукупності наявних у справі доказів і матеріалів слід дійти висновку про укладення сторонами кредитного договору 03.03.2006, коли ними були в письмовій формі узгоджені істотні умови кредитування. У справі немає доказів підписання ОСОБА_1 . Анкети-заяви 20.01.2006 чи 06.02.2006 та звернення її в ці дні по кредит. Належних і допустимих доказів укладення кредитного договору 20.01.2006 чи 06.02.2006 позивач не надав, самі по собі факти видачі у відповідні дні відповідачці платіжної картки № НОМЕР_2 та відкриття карткового рахунку за відсутності інших документів, які складають кредитний договір, письмових доказів узгодження на відповідний момент умов кредитування не свідчать достовірно про укладення саме кредитного договору на відповідних умовах. Доказів надання відповідачці 20.01.2006 чи 06.02.2006 кредитних коштів у справі теж немає. На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій у ній наявна лише складена працівником банку та підписана ОСОБА_1 . 03.03.2006 Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Пам`ятка клієнта у справі відсутня, Тарифи банку, які теж є обов`язковою складовою кредитного договору, не були додані до позовної заяви. Тим часом, якщо Умови і Правила визначають загальні умови, на яких будь-яка особа може укласти кредитний договір за правилами договору приєднання, то у Пам`ятці клієнта поряд зі змістом Анкети-заяви визначаються індивідуальні умови кредитування конкретного позичальника, що можуть відрізнятися від загальних умов. Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, строк кредитування, комісії, конкретні умови погашення заборгованості, умови відповідальності за порушення зобов`язань тощо. Таким чином, у справі є докази, що підтверджують узгодження сторонами умов кредитування лише станом на 03.03.2006, саме на цих умовах відповідачці був установлений у гривні кредитний ліміт у розмірі 3700,00 грн і базова відсоткова ставка 3% на місяць (36,0% річних), а також строк кредитування враховуючи вказівку на конкретну кредитну картку (по 30.01.2013). Для пов`язування платіжної/кредитної картки (карток), які були видані після цієї дати і щодо руху коштів за якими є певні дані, з кредитним договором, на який вказує позивач, немає належних підстав і доказів, на видачу конкретної картки (карток) в рамках такого договору позивач не посилався, в позовній заяві про це не вказував. Доказів узгодження в порядку, передбаченому Умовами і Правилами (шляхом оформлення Пам`ятки клієнта, Довідки про умови кредитування чи будь-якого іншого документа з індивідуальними умовами кредитування) інших умов кредитування, в тому числі, щодо умов користування коштами, плати за кредит (відсоткової ставки та порядку її нарахування), комісій, відповідальності за порушення зобов`язань, використання, видачі кредитної картки після 31.03.2015 (останнього дня нарахування відсотків за ставками, що не перевищували узгоджену 03.03.2006 під час укладення кредитного договору), і/або після 30.01.2013 (останнього дня первісно встановленого строку кредитування) у справі немає. Із урахуванням наведеного, відповідачка повинна була ясно, у передбаченій законом, у даному випадку - письмовій формі здійснити своє волевиявлення щодо укладання чи продовження дії кредитного договору з індивідуальними умовами кредитування, зміни таких умов шляхом підписання відповідного документа (документів, за потреби - відповідних положень Умов і Правил), у якому (яких) такі умови зафіксовані (вищенаведені норми закону та ст. 203 ч.ч. 3, 4, ст. 205 ЦК України). Дотримання належної форми і порядку укладання, продовження дії договору, зміни умов кредитування є обов`язком саме кредитора - сторони, яка запропонувала укласти договір невизначеному колу осіб, розробила його умови (ст. 634, ст. 641 ч. 1 ЦК України). Ці вимоги закону не були виконані повною мірою, а саме, щодо умов, які не були включені до Анкети-заяви, у справі немає жодного підписаного відповідачкою документа, який би доводив факт узгодження з нею інших, окрім як указаних вище, конкретних індивідуальних умов кредитування. На час розгляду справи судом не видається можливим установленим порядком безспірно з`ясувати умови, на яких були на відповідний час надані банком кошти відповідачці і які не були включені до Анкети-заяви, зокрема, щодо порядку сплати за кредитом, відсоткової ставки за кредитом понад 36,0% річних, комісій, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору. Наданими позивачем документами не встановлюються факти і обставини щодо дійсних умов надання коштів поза тими, що були зафіксовані в Анкеті-заяві, такі факти і обставини повинні бути встановлені лише письмовим доказом - власне текстом договору з індивідуальними умовами кредитування, що тільки й може бути належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо умов договору. З огляду на надані позивачем матеріали, відсутність погоджених сторонами індивідуальних умов кредитування поза визначеними Анкетою-заявою, доводи позову щодо таких інших умов надання коштів не можуть бути враховані. Здійснення сторонами певних цивільних прав і обов`язків, що виникли внаслідок їхніх дій, не спростовує факту недотримання належної форми договору, сама по собі сплата певних платежів відповідачкою не може свідчити про належне досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, про обізнаність з усіма умовами договору, якщо не були дотримані вимоги закону щодо відповідного оформлення правовідносин. Один лиш розрахунок заборгованості за відсутності інших необхідних доказів не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо заборгованості за елементами, які не охоплюються узгодженою сторонами Анкетою-заявою. Понад те, і наданий позивачем розрахунок заборгованості безвідносно до вищенаведеного стосовно строку кредитування та нарахування відсотків не ґрунтується ані на законі, ані на договорі. Як випливає із зафіксованих у розрахунку заборгованості даних, позивач визначив борг за кредитом шляхом включення до тіла кредиту: витрат, що здійснювалися відповідачкою за рахунок наданих банком коштів, починаючи з 01.06.2015 і по 31.01.2020 - відсотків, що нараховувалися на суму кредиту; у листопаді, грудні 2016 року та в червні 2018 року - жовтні 2019 року - пені. При цьому у відповідних періодах: нараховані відсотки, що відображалися в колонці розрахунку «Відсотки погашені за рахунок кредита», а також пеня, яка нараховувалася в період з червня 2018 року по вересень 2019 року, послідовно додавалися до суми кредиту і на суму кредиту, що визначалася і збільшувалася в такий спосіб, так само послідовно нараховувалися відсотки в кожному наступному розрахунковому місяці; на визначену і щоразу збільшувану в такий спосіб заборгованість за сумою кредиту і відсотками в разі порушення зобов`язань зі сплати на користь банку коштів нараховувалася пеня; при визначенні остаточної заборгованості за сумою кредиту враховувалися кошти, що вносилися відповідачкою на погашення заборгованості перед банком, відображені в помісячному обліку руху коштів. За період з 03.03.2006 по 22.03.2020 за даними розрахунку заборгованості, а також за даними банківської виписки в частині, щодо якої відсутні повні дані в розрахунку (відсутні дані про витрати клієнтом кредитних коштів, проте результат фактичних витрат відображений у колонці «Залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)»), зафіксовані такі нарахування (з розбивкою по роках): у періоді з 03.03.2006 по 31.05.2015 утворилася поточна заборгованість за кредитом у сумі 2546,25 грн за відсутності в розрахунку даних про сплату відсотків за рахунок кредиту та включення таких відсотків до суми кредиту; на кінець цього періоду була визначена також поточна заборгованість за відсотками в сумі 73,35 грн, що починаючи з 01.04.2015 нараховувалися за ставкою 43,2% річних; витрати, що здійснювалися відповідачкою за рахунок наданих банком коштів: з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 524,82 грн (без врахування визначеної станом на 31.05.2015 заборгованості за кредитом у сумі 2546,25 грн, яка була з 01.06.2015 врахована в числі заборгованості за наданим кредитом); з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 12781,40 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 41390,93 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 23491,56 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 100,00 грн; з 01.01.2020 по 22.03.2020 - 0,00 грн; разом - 78288,71 грн, що були включені до суми кредиту; відсотки, що з 01.06.2015 по 31.10.2019 нараховувалися на суму кредиту за ставками 2,5%, 2,9%, 3,6% 3,5% на місяць: з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 539,79 грн (включаючи нараховані станом на 31.05.2015 за ставкою 43,2% річних відсотки в сумі 73,35 грн, які були 01.06.2015 додані до суми кредиту); з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 2037,63 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 7331,26 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 28912,12 грн; з 01.01.2019 по 31.10.2019 - 23871,43 грн; разом 62692,23 грн, що були включені до суми кредиту; відсотки, що з 01.11.2019 по 22.03.2020 нараховувалися на суму кредиту за ставкою 7% на місяць (відсоткова ставка на прострочений кредит), не включалися до суми кредиту; пеня, яка нараховувалася у листопаді, грудні 2016 року, та з червня 2018 року по вересень 2019 року в сумі 1300 грн і з лютого по жовтень 2019 року в сумі 33696,40 грн (разом - 34996,40 грн), відповідно до розрахунку була включена до суми кредиту; таким чином, до суми кредиту були включені 178523,59 грн (2546,25 грн + 78288,71 грн + 62692,23 грн + 34996,40 грн); погашення відповідачкою заборгованості перед банком: з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 1028,59 грн; з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 10350,16 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 18736,97 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 25334,72 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 23958,41 грн; з 01.01.2020 по 03.11.2020 - 91,18 грн; разом - 79500,03 грн. Банк у період з 01.06.2015 по 31.10.2019 систематично додавав до суми кредиту нараховані відсотки, нараховуючи в подальшому на таку збільшувану суму кредиту нові відсотки, а також у період з 01.11.2016 і по 31.10.2019 пеню. Таке збільшення суми кредиту підтверджується помісячними даними розрахунку заборгованості: за рахунок відсотків, до прикладу: заборгованість за наданим кредитом станом на 31.10.2015 складала 2555,02 грн, у періоді з 01.11.2015 по 30.11.2015 до цієї суми були додані 47,00 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів і 81,15 грн нарахованих на відсотків, що утворило заборгованість за наданим кредитом у розмірі 2683,17 грн, а з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 127,75 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 30.11.2015 у сумі 2552,42 грн; заборгованість за наданим кредитом станом на 31.05.2017 складала 9297,96 грн, у періоді з 01.06.2017 по 30.06.2017 до цієї суми були додані 603,97 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів і 331,87 грн нарахованих на відсотків, що утворило заборгованість за наданим кредитом у розмірі 10233,80 грн, а з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 464,90 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 30.06.2017 у сумі 9768,90 грн; за рахунок відсотків і пені, яка відображалася в колонках «Нараховано пені за прострочене зобов`язання» та «Нарахування пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн», до прикладу: заборгованість за наданим кредитом станом на 31.10.2016 складала 6250,87 грн, у періоді з 01.11.2016 по 31.11.2016 до цієї суми були додані 583,97 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів, 223,56 грн нарахованих відсотків і 50,00 грн пені, що утворило заборгованість за наданим кредитом у розмірі 7108,40 грн і з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 230,11 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 31.11.2016 у сумі 6878,29 грн; заборгованість за наданим кредитом станом на 31.08.2018 складала 57717,49 грн, у періоді з 01.09.2018 по 30.09.2018 до цієї суми були додані 20,00 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів (за даними банківської виписки), 3105,10 грн нарахованих відсотків і 50,00 грн пені, що утворило заборгованість за наданим кредитом у розмірі 60892,59 грн і з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 2212,65 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 30.09.2018 у сумі 58679,94 грн; заборгованість за наданим кредитом станом на 31.01.2019 складала 66389,98 грн, у періоді з 01.02.2019 по 28.02.2019 до цієї суми були додані 20,00 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів, 4868,61 грн і 100,00 грн пені, що утворило заборгованість за наданим кредитом у розмірі 71378,59 грн і з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 2457,31 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 28.02.2019 у сумі 68921,28 грн. Застосування такого алгоритму нарахувань призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту за рахунок коштів, які не видавалися відповідачці фактично. На збільшену за рахунок додавання нарахованих відсотків і пені суму кредиту нараховувалися нові відсотки і пеня. Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачкою на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 65219,95 грн, а також виходячи з такого алгоритму здійснював нарахування відсотків і пені. Втім, позивач не надав суду доказів наявності в нього права відповідно до закону та/або договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів узгодження цього з відповідачкою, доведення до її відома таких умов нарахувань. Щонайменше з 01.06.2015 заборгованість нараховувалася за вищевказаним неузгодженим з відповідачкою алгоритмом, який за рахунок безпідставного включення до суми кредиту відсотків і пені спотворював базу для нарахувань і, відповідно, всі подальші нарахування. Доказів про передбачення в будь-який спосіб можливості зарахування пені до суми кредиту, рівно як і можливості нарахування на збільшену в такий спосіб суму кредиту процентів і пені в справі немає, а фактичне нарахування неустойки на неустойку суперечить правовій природі неустойки (ст. 549 ЦК України, інші норми законодавства) і є недопустимим. Наявні в справі Умови і Правила не містять відповідних умов договору, а сформульовані в них умови не підтверджують права позивача діяти в такий спосіб. Беручи до уваги, що для визначення в обраний позивачем спосіб елементів пред`явленого до стягнення боргу правових підстав немає, наявність або відсутність фактичної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» підлягає в межах наявних у справі доказів і матеріалів визначенню шляхом зменшення загальної суми, яка відповідно до позиції позивача та розрахунку заборгованості кваліфікується як сума (тіло) кредиту (178523,59 грн), на безпідставно включені до цієї суми відсотки (62692,23 грн) і пеню (34996,40 грн), а також на суму коштів, внесених відповідачкою у рахунок погашення заборгованості (79500,03 грн): 178523,59 грн - 62692,23 грн - 34996,40 грн - 79500,03 грн = 1334,93 грн. Відсотки в межах узгоджених із відповідачкою умов кредитування були нею сплачені повністю, а для стягнення відсотків поза межами таких узгоджених умов немає ані фактичних, ані правових підстав. Мотивуючи свою апеляцію, позивач посилався на правові позиції, висловлені Верховним Судом у справах, що виникли з кредитних правовідносин, проте, такі посилання не підтверджують обґрунтованості правової позиції позивача, доведеності позову, апеляції та не можуть бути враховані. Постанова колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 153/1334/16-ц була ухвалена за обставин, коли було встановлено, що позичальник підписав довідку про умови кредитування і з урахуванням, зокрема, цього банк пред`явив позов про стягнення боргу за кредитним договором, укладеним з належно визначеними індивідуальними умовами кредитування у формі кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок, за кредитно-депозитною схемою. Саме за таких, відмінних від справи, що розглядається, обставин і щодо іншого типу договору суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що не можна вважати недоведеним факт існування між сторонами договірних зобов`язань, предметом яких є кредитні кошти. Справа № 755/18246/15-ц розглядалася колегією суддів судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду щодо правовідносин, які виникли з кредитно-заставного договору, який складався із заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифів, відповідно до цього договору позичальник шляхом перерахування на рахунок продавця товару отримав чітко обумовлену суму кредиту під конкретно визначені проценти за користування ним. У постанові від 07.03.2018 суд касаційної інстанції за таких умов зазначив, що підписавши анкету-заяву позичальник приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. Тобто, висновки зроблені за інших фактичних обставин, щодо іншого типу договору з іншими його складовими і умовами. Аналогічно щодо умов кредитно-заставного договору з конкретними параметрами щодо дати укладення договору ще у 2006 році, суми кредиту, процентної ставки, який складається із заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифів, зроблено у постанові колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц висновок про приєднання позичальника до нього шляхом підписання зазначеної заяви та про відсутність потреби в підписанні позичальником Умов і Правил. Надані позивачем суду Умови і Правила є об`ємними, у певних частинах суперечливими та є складними для сприйняття і розуміння звичайним споживачем фінансових (кредитних) послуг. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 висловила правову позицію щодо укладення кредитного договору зі споживачем фінансових послуг за правилами договору приєднання та стягнення на вимогу кредитора боргу за таким договором, згідно з якою покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору за обставин, коли пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, не відповідає основним засадам цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, принципу справедливості, добросовісності та розумності. З огляду на обставини справи, характер спірних правовідносин та суть висновку, сформульованого в указаній постанові Верховного Суду, такий підлягає врахуванню в спорі. Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог. В справі, що розглядається, таких підстав для стягнення боргу немає, розрахунок пред`явлених до стягнення сум, на перевірці якого наполягав апелянт, не можна визнати обґрунтованим, здійсненим відповідно до чітко визначених і погоджених сторонами умов кредитування та підтвердженим доказами. У частині стягнення відсотків і неустойки суд першої інстанції відмовив правильно по суті. Проте, вирішуючи позов за вимогою про стягнення суми кредиту суд першої інстанції не врахував дійсних обставин і умов, з урахуванням яких була визначена кредитором відповідна сума, яка, своєю чергою, слугувала базою для нарахування відсотків і неустойки. Під час апеляційного розгляду справи встановлена неправомірність розрахунку кредитором суми кредиту та похідних від неї нарахувань як така. Позивач не виконав свого обов`язку доказування підстав і умов для стягнення всіх елементів боргу за кредитним договором, не подав відповідні докази суду першої інстанції, як це вимагається ст. 83 ч.ч. 2, 8, ст. 177 ч. 5 та іншими нормами ЦПК України, а також не навів підстав щодо неможливості подання таких доказів, тож перешкод у доказуванні не мав. По суті у справі немає доказів щодо обставин, які мають істотне значення в спорі. Позивач, розпорядившись процесуальними правами та здійснюючи обов`язок доказування вільно, на власний розсуд, просив суд першої інстанції розглянути справу без виклику його представника, на підставі наданих ним доказів, які вважав достатніми для задоволення позову (а.с. 4, 54, 5). Доводи позову, а також доводи апеляції ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Дії позивача в спірних правовідносинах не відповідають принципу правової визначеності. Виходячи з викладеного вище, доводи позивача про належне узгодження умов кредитування поза тими, що були визначені Анкетою-заявою, з дотриманням вимог закону, та, відповідно, про наявність підстав для застосування правил щодо стягнення боргу за кредитним договором із такими умовами не можуть бути враховані судом. Такі доводи не можуть розглядатися поза сукупністю інших обставин справи і не створюють підстав для визнання факту належного досягнення згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору поза складеними 03.03.2006 документами, тоді як саме з урахуванням таких належно не узгоджених умов була визначена, розрахована та пред`явлена до стягнення заборгованість. Суд першої інстанції не мав підстав для задоволення вимог, у яких відмовив, за винятком стягнення фактично отриманих відповідачкою коштів. Доводи апеляції не спростовують правильності по суті та обґрунтованості відмови в зазначеній вище частині вимог позову та не дають підстав для задоволення відповідних вимог банку. Водночас щодо вимоги про стягнення 1334,93 грн, які фактично були надані банком відповідачці та не були нею повернені, що нею не спростовано та знайшло своє підтвердження, належить враховувати положення закону про підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, їх виконання, зокрема, про право кредитора вимагати повернення наданих коштів та обов`язку боржника їх повернути на таку вимогу (ст. 530 ч. 2 ЦК України). Справедлива в цій частині вимога банку підлягала задоволенню, суд першої інстанції відмовив у стягненні цих коштів необґрунтовано. Виходячи з наведеного, з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України і на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 цього Кодексу апеляцію позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні фактично наданих банком відповідачці 1334,93 грн скасувати, позов у цій частині задовольнити, стягнути з відповідачки на користь позивача вказані кошти, залишивши на підставі ст. 375 ЦПК України в іншій частині апеляцію без задоволення, а рішення суду - без змін. Питання про судові витрати належить вирішити з урахуванням задоволення позову в межах 3,25% від його ціни, тому, оскільки позивач сплатив судовий збір загальною сумою 5255,00 грн, з відповідача на користь позивача належить відшкодувати 170,79 грн. Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково, рішення Воловецького районного суду від 7 вересня 2020 року в частині відмови в стягненні фактично наданих Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» ОСОБА_1 коштів у сумі 1334,93 грн скасувати, позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в цій частині задовольнити, стягнути на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , борг у сумі 1334,93 грн (одна тисяча триста тридцять чотири гривні 93 коп.), в іншій частині залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Воловецького районного суду від 7 вересня 2020 року - без змін. За результатом розгляду справи стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 170,79 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 12 серпня 2021 року. Судді