Ухвала КАС ВС № 520/13825/2020

УХВАЛА 13 серпня 2021 року м. Київ справа № 520/13825/2020 адміністративне провадження № К/9901/28786/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 520/13825/2020 за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого апеляційного адміністративного суду, в якому просив: - визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 по 11 серпня 2020 року у справі із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 грн згідно частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року. - стягнути з Другого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 невиплачену суму суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, надбавки за вислугу років 60% від посадового окладу у розмірі 600272,74 грн за період з 18 квітня 2020 по 11 серпня 2020 року. 29 жовтня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 по 11 серпня 2020 року у справі із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 грн. згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року. Стягнуто з Другого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 невиплачену суму суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, надбавки за вислугу років 60% від посадового окладу у розмірі 600272,74 грн. за період з 18 квітня 2020 по 11 серпня 2020 року. 03 червня 2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в частині задоволених вимог щодо стягнення з Другого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 невиплачену суму суддівської винагороди на підставі статі 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, надбавки за вислугу років 60% від посадового окладу у розмірі 600272,74 грн. за період з 18 квітня 2020 по 11 серпня 2020 року та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини в такій редакції: "Зобов`язати Другий апеляційний адміністративний суд здійснити виплату судді ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року, розраховану на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій у статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, надбавки за вислугу років 60% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.04.2020 року № 553-IX". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишено без змін. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Державною судовою адміністрацією України подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 05 серпня 2021 року. У касаційній скарзі Державною судовою адміністрацією України зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, а саме про те, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом згаданого періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати. Проте, в касаційній скарзі заявником касаційної скарги не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду. Крім того, Державною судовою адміністрацією України акцентовано увагу на першому реченні пункту 73 вказаної постанови, проте залишено поза увагою, зокрема наступне речення цього пункту, а саме: «Це, втім, не заперечує того, що виплата позивачу протягом спірного періоду суддівської винагороди у розмірі, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів відповідно до статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), з огляду на викладені вище мотиви, була правомірною.» Зазначене свідчить про довільне та вибіркове тлумачення Державною судовою адміністрацією України висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 та не підтверджує, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням заявником касаційної скарги у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 520/13825/2020 за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова