Постанова 4857 № 260/3309/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3309/20 пров. № А/857/8735/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів: Сеника Р.П., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2020 року, ухвалене суддею Луцович М.М. в місті Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 260/3309/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року та зобов`язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня 2020 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом війни ІІ групи та має право на одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статуту». Проте, відповідач протиправно нарахував вказану допомогу у сумі 3640 грн., керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Позивач вважає, що відповідач порушив його право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня, які інваліда війни. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що, при виплаті позивачу допомоги до 5 травня у 2020 році, діяв, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. У 2020 році позивачу до 05 травня відповідач виплатив щорічну одноразову грошову допомогу у сумі 3640,00 грн. Вказана обставина сторонами не заперечується та не є предметом доказування. 01.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 ріку розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Листом від 31.07.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що виплата до 05 травня разової грошової допомоги у 2020 році проводилася у розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Вважаючи, що сума щорічної разової грошової допомоги до 05 травня виплачена у меншому, ніж передбачено нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а відповідач має відповідний обов`язок щодо її виплати. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Велика Палата Верховного Суду 13 січня 2021 року залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 щодо нарахування та виплати інваліду війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році. Апеляційний суд встановив те, що справа за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, має ознаки типової справи, які визначив Верховний Суд за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20. Тому, в цій справі необхідно застосувати висновки Верховного Суду висловлені в рішенні від 29 вересня 2020 року, прийнятому за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20. Верховний Суд у рішенні у зразковій справі вказав, що пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком". Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком. Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України. Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. За результатом розгляду справи № 440/2722/20 як зразкової Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: - у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року. - з 27.02.2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком». Апеляційний суд встановив те, що позивач є інвалідом війни ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.11.2017 року (а.с. 11), а тому має право на виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. З цих підстав, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2020 року в справі № 260/3309/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, виключно з підстав, передбачених частиною 5 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар