Постанова 4856 № 600/1109/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1109/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 11 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника відповідача - Ахтемійчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Мамалигівська сільська рада Новоселицького району Чернівецької області, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №47807-5306-2407 від 26.06.2019 року, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 230239,24 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ш" №0089685307 від 21.12.2019 року, яким ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф у сумі 23201,90 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №14297-5307-2407 від 05.06.2020 року, в частині визначення ОСОБА_1 податкове зобов`язання за орендною платою з фізичних осіб в сумі 115119,62 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №14298-5307-2407 від 05.06.2020 року, в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за орендною платою з фізичних осіб на суму 115119,62 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Серед іншого, відповідач відзначив, що спірні рішення прийняті на підставі нормативно-грошової оцінки, яка була надана податковому органу ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, в тому числі, і відділом в Новоселицькому районі. При цьому, податковий орган не наділений повноваженнями щодо перевірки обгрунтованості нормативно-грошової оцінки, наданої уповноваженим на її визначення державним органом. На переконання апелянта, суд першої інстанції протиправно притягнув до відповідальності ГУ ДПС в Чернівецькій області за порушення норм чинного земельного законодавства, які були допущені в свій час ГУ Держгеокадастром в Чернівецькій області, та виявились у невнесенні вчасно належної інформації до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача. Треті особи правом подання письмових відзивів на апеляційну скаргу не скористались. Під час розгляду справи представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити. До початку судового засіданні від третьої особи - Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника останньої. Позивач та уповноважений представник Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на визначену дату не з`явились, хоча належним чином буди повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи. Враховуючи наявність у справі достатнього обсягу матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті та зважаючи на відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд справи за даної явки сторін. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. З матеріалів справи встановлено наступні обставини справи. Предметом оскарження в межах даної справи є прийняті ГУ ДФС у Чернівецькій області податкові повідомлення - рішення, якими визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за землю за період 2017-2019 роки. Вказані рішення грунтуються на зобов`язаннях позивача зі сплати орендної плати у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.09.2007 року між Мамалигівською сільською радою Новоселицького району Чернівецької області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар). Так, відповідно до умов вказаного договору орендодавець на підставі рішення VII сесії V скликання Мамалигівської сільської ради від 07.09.2007 року №01-7с надає, а орендар приймає в строкове платне користування та володіння строком до 28 вересня 2056 року земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель площею 3,6002 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки - 7323084300:02:004:0010. Розмір орендної плати визначений в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на рік. Зокрема, на момент підписання договору оренди нормативно - грошова оцінка земельної ділянки - 7323084300:02:004:0010, становила 15262,74 грн. (п.6 Договору). Відповідно до витягів ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області нормативно - грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки в селі Кошуляни Новоселицького району складала: у 2017 році - 7674641,48 грн. (із застосуванням коефіцієнту 2,0) у 2018 році - 7674641,48 грн. (із застосуванням коефіцієнту 2,0) у 2019 році - 11511962,21 грн. (із застосуванням коефіцієнту 3,0). На підставі отриманої від ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області інформації, відповідачем визначені податкові зобов`язання позивачу зі сплати орендної плати, які складають: за 2017 рік - 230 239,24 грн. за 2018 рік - 230 239 24 грн. за 2019 рік - 345 358,86 грн. В подальшому ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення- рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання зі сплати орендної плати за період 2017-2019 роки. Не погоджуючись з правомірністю винесення податковим органом вказаних рішень, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визначив вказані платежі зі сплати орендної плати на підставі недостовірної інформації, що була надана останньому ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був перевірити правомірність та обгрунтованість наданої ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області інформації, що впливає на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Колегія суддів, надаючи оцінку даним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, в розрізі доводів апеляційної скарги, відзначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи, спірні рішення податкового органу, якими визначено зобов`язання позивача зі сплати орендної плати за землю, були прийняті на підставі нормативно грошової оцінки, яка надана відповідачу ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, в тому числі і відділом в Новоселицькому районі. Зі змісту останніх вбачається, що при розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки до уваги взято коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 2,0 та 3,0 відповідно, в зв`язку з тим, що інформація про земельну ділянку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Як не заперечувалось сторонами, вказані вище витяги і стали підставою для прийняття спірних рішень за результатами перевірки. При цьому, фіскальним органом при адмініструванні вказаних платежів проведено відповідні розрахунки з урахуванням, окрім інших, складових нормативно грошової оцінки, також і такої складової, як коефіцієнт (Кф), який визначено (застосовано) ГУ Держгеокадастру виходячи із того, що інформація про земельну ділянку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Так, справляння плати за землю здійснюється згідно з положеннями розділу ХIII Податкового кодексу України (далі ПК України). Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Згідно з п. 288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Відповідно до п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Нормами п.п.271.1.1 та 271.1.2 п.271.1 ст.271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Пунктом 289.1 ст.289 ПК передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, розмір орендної плати за землю має обчислюватись контролюючим органом на підставі умов договору оренди і з дотриманням вимог Податкового кодексу України, який передбачає визначення орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням всіх складових такої нормативно-грошової оцінки, величину яких, в свою чергу, та коефіцієнтів щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за певною формулою. Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений в ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); - копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому, одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. З 01.01.2017 процедура проведення нормативно грошової оцінки (НГО) земель населених пунктів визначена Порядком №489. Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548. Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку №489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. Отже, з 01.01.2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку НГО має застосовуватись Кф 2,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача. Даний коефіцієнт 2,0 застосовувався до внесення змін наказом Мінагрополітики від 27.03.2018 року за №162 змін до Порядку, і у відповідності до змін з 17.07.2018 року коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із зазначенням 3,0. Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; Як встановлено в ході розгляду справи, ДП "Центр Державного земельного кадастру" було розроблено технічну документацію по нормативно грошовій оцінці земель в с. Кошуляни, Мамалигівської сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, що була затверджена рішенням Мамалигівської сільської ради від 26.09.2014 року. Згідно даної технічної документації, а саме відомостей з таблиці 3 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) щодо категорії земель "Землі промисловості" значення коефіцієнта становить 1,2. Як відзначено вище, між Мамалигівською сільською радою та позивачем укладено договір оренди від 28.09.2007 року відповідно до умов якого, позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,5714 га, кадастровий номер 7323084300:02:004:0010, яка розташована за адресою: с. Кошуляни, Мамалигівської сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області. В свою чергу, відповідно до відомостей поземельної книги, яка відкрита ще в 2008 році та технічної документації, земельна ділянка належна позивачу має цільове призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробною, машинобудівної та іншої промисловості). Однак, з незалежних від позивача причин, ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області надало податковому органу витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на 2017, 2018 та 2019 роки без зазначення у відповідній графі цільового призначення, що потягнуло за собою врахування (відображення) у вказаних витягах коефіцієнта (Кф), в той час коли такі відомості по своїй суті були наявні і мали обліковуватись в Державному земельному кадастрі. Зважаючи на недостовірне і неповне відображення державним органом інформації у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 7323084300:02:004:0010 - суб`єкт адміністрування податку на землю (орендної плати) в причинному зв`язку визначив відповідні платежі станом на 01.01.2017 року з урахуванням Кф - 2,0; станом на 01.01.2018 року - 2,0; станом на 01.01.2019 року - 3,0. Як вже зазначалось вище, згідно примітки 1 до Додатку до Порядку № 489 для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із зазначенням 2,0. Даний коефіцієнт 2,0 застосовуюся до внесення змін наказом Мінагрополітики від 27.03.2018 року за №162 змін до Порядку, і у відповідності до змін з 17.07.2018 року коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із зазначенням 3,0. Відповідно із п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі по тексту - Порядок № 1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру. Відповідно до п. 5 Порядку № 1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком. Згідно з пп.1 п. 6 Порядку № 1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них). Таким чином, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, відповідно до відомостей із Поземельної книги, яка відкрита в 2008 році на земельну ділянку за кадастровим номером 7323084300:02:004:0010, запис до Державного земельного кадастру з невідомих причин кадастровим реєстратором внесений лише у листопаді 2019 та січні 2020 року з підстав: отримання інформації в порядку інформаційної взаємодії, та у зв`язку (Суть змін) з виправленням помилки (розділ 3 поземельної книги). Тобто, в даному випадку частково внесені відомості про дану земельну ділянку лише в 2019 та 2020 рр. Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на той факт, що користувач земельної ділянки не може нести відповідальність за достовірність та правильність відомостей та показників про земельну ділянку (в тому числі і коефіцієнта функціонального використання Кф), які містяться в Державному земельному кадастрі та які відображаються при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і відповідно при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників. В даному випадку відповідальність покладається на орган, що формує витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Таким чином, в межах даної справи встановлений факт протиправної бездіяльності посадових осіб відділу ГУ Держгеокадастру в Новоселицькому районі, яка полягає в несвоєчасному внесенні відомостей до Державного кадастру щодо земельної ділянки, яка належить позивачеві на правах оренди, що в причинному зв`язку призвело до порушення прав останнього, в частині нарахування податкового зобов`язання за орендною платою з фізичних осіб в більшому розмірі. Згідно наданих законом повноважень Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. А саме у пп.1 п. 6 Порядку № 1051 встановлено що: до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них). Отже, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього. Однак, в даному випадку частково внесені відомості про дану земельну ділянку лише в 2019 році. В той же час, слід наголосити, що відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість наданих даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, відомості які зазначені при формуванні витягу не можуть бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Аналізуючи положення законодавства, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, можна дійти висновку, що податковий орган здійснює нарахування земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру, в якому зокрема, міститься інформація щодо розміру коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, зокрема 2,0 до вартості нормативно грошової оцінки землі за 2017-2018 року, а за 2019 рік - 3,0. Враховуючи наведене, оскаржені податкові повідомлення рішення, якими позивачеві нарахована орендна плата за землю за 2017, 2018, 2019 роки, є протиправними в частині визначення останньому податкових зобов`язань. Відповідно до ст. 16 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про недоречність застосування до даних правовідносин правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 30.01.2020 року у справі №820/1804/16, позаяк в межах даної справи надається оцінка обов`язку Управління Держгеокадастру у м. Харькові Харківської області щодо перевірки правомірності та обгрунтованості даних, які впливають на вартість оцінки земельної ділянки. Наведені висновки у постанові від 30.01.2020 року у справі №820/1804/16 є логічними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням встановлених у справі обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов правомірно задоволено судом першої інстанції, адже позивач не може нести відповідальність за допущенні в свій час помилки органу державної влади. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 12 серпня 2021 року. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.