Постанова 4855 № П/320/1316/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/1316/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА Іменем України 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ясел-садка «Лелеченька» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Ясел-садка «Лелеченька» про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Ясел-садка "Лелеченька", розташованого за адресою : Київська обл., Баришівський район, м. Березань, вул. Войкова (Березанський шлях), буд. 26, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в Акті від 09.01.2020 №

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для застосування заходів реагування відсутні. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 02.01.2020 Головним управлінням ДСНС України у Київській області прийнято наказ №6 про проведення позапланових перевірок, яким вирішено провести позапланові перевірки додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, зокрема, - Ясел-садка «Лелеченька». На підставі вказаного наказу Головним управлінням ДСНС України у Київській області було видано посвідчення від 03.01.2020 №89 на проведення позапланової перевірки Ясел-садка «Лелеченька». У період з 08.01.2020 по 09.01.2020 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на підставі вказаних наказу та посвідчення проведена позапланова перевірка щодо дотримання Ясел-садка «Лелеченька» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якої складений Акт від 09.01.2020 №2. Зі змісту вказаного акту вбачається, що в ході перевірки Ясел-садка «Лелеченька» були виявлені 10 порушень законодавчих та нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. У зв`язку із викладеним, позивач звернувся до суду з позовом. У подальшому, під час розгляду справи у суді першої інстанції Головним управлінням ДСНС України у Київській області на підставі наказу від 13.08.2020 №642 та посвідчення на проведення перевірки від 13.08.2020 №2593 у період з 20.08.2020 по 21.08.2020 було проведено позапланову перевірку дотримання Ясел-садком «Лелеченька» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якої складений акт від 21.08.2020 №82. Зі змісту вказаного акту вбачається, що відповідачем не були усунуті порушення: 1) п.16 розділу ІІ ППБУ - посадові особи та працівники не пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки; 2) абзац 1 п.2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів (крокв і лат) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; 3) п.1.2 глава 1 розділу V ППБУ - будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Система протипожежного захисту»; 4) п.8 ч.1 ст.20 КЦЗУ - не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки; 5) п.1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ - не здійснено захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:208 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко захисту будівель і споруд»; 6) п.2 ч.1 ст.20 КЦЗУ - працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на теперішній час продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до частин першої, другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення. Згідно статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Захід реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг, є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Як зазначалося, у ході здійснення перевірки на спірному об`єкті, позивачем було виявлено ряд порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. У подальшому до суду був наданий акт повторної перевірки, згідно якого неусунутими залишились такі порушення: 1) п.16 розділу ІІ ППБУ - посадові особи та працівники не пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки; 2) абзац 1 п.2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів (крокв і лат) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; 3) п.1.2 глава 1 розділу V ППБУ - будівлю та приміщення не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Система протипожежного захисту»; 4) п.8 ч.1 ст.20 КЦЗУ - не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки; 5) п.1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ - не здійснено захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:208 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко захисту будівель і споруд»; 6) п.2 ч.1 ст.20 КЦЗУ - працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено. Надаючи оцінку виявленим та неусунутим позивачем на час повторної перевірки порушенням, колегія суддів зазначає, що не проходження певними особами спеціальних навчань та перевірки відповідних знань, не є порушеннями, які можуть безпосередньо свідчити про наявність загрози життю чи здоров`ю людей. Зокрема, наведені порушення не свідчать про те, що працівники та інші відповідальні особи не знають чи не дотримуються правил техногенної та пожежної безпеки. Водночас, решта виявлених перевіркою та не усунутих позивачем порушень, на переконання колегії суддів, може свідчити про наявність ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення, у тому числі й у разі виникнення надзвичайної ситуації. Колегія суддів наголошує, що у даному випадку взаємозв`язок факту порушення із його можливим наслідком у вигляді загрози життю та здоров`ю людей у разі настання небезпечної ситуації є очевидним та не потребує застосування будь-яких спеціальних знань. Відсутність фінансування чи наявність інших перешкод у виконанні вимог протипожежної безпеки, право громадян на здобуття освіти, гарантування скаржником усунення порушень у майбутньому, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про зупинення експлуатації потенційно небезпечного об`єкта та не є поважними причинами, які виправдовують можливість його подальшої експлуатації. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ясел-садка «Лелеченька» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких