Постанова 4855 № 640/30049/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30049/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021року у справі №640/30049/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - позивач, Головне управління ДПС у м. Києві) з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 79926,38 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення податкового органу до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 79926,38 грн, в тому числі: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами та результатами річного декларування у сумі 73778,20 грн; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6148,18 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021року адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 79 926,38 грн (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 38 коп.) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 07 вересня 2020 року відповідачем була подана скарга до Держаної податкової служби України, відповіді на яку не було отримано. В скарзі відповідач просив скасувати податкову вимогу від 08 травня 2020 року № 33202-10, анулювати звіт про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 поданий за 2019 рік та Надати можливість подати звіт з правильно вказаними сумами доходів, витрат та податкових зобов`язань. Апелянт зазначає, що ДПС України не прийнято рішення за результатом розгляду скарги, а отже в силу ПК України вимога відповідача про сплату боргу є відкликаною. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головне управління ДПС у місті Києві звернулось із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, який є узгодженим, проте самостійно платником податків не сплачений. В позовній заяві позивач зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 79926,38 грн. Так, у відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення податкового органу до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 79926,38 грн, в тому числі: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами та результатами річного декларування у сумі 73778,20 грн; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6148,18 грн. Суд першої інстанції зазначив, що сума податкового боргу виникла на підставі самостійні задекларованих зобов`язань платника податків, але не сплачених у строки згідно чинному законодавству (податкова декларація про майновий стан і доходи платника податку від 07 лютого 2020 року № 66405). Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено надіслання податкової вимоги на адресу відповідача, а отже сума податкового боргу є узгодженою та підлягає стягненню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно пункту 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 56.11. статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що "податковий борг" - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно пункту 59.4 статті 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що "податкова вимога" - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Судом встановлено, що контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 08 травня 2020 року № 33202-10 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, згідно якого податкова вимога отримана особисто відповідачем 10.06.2020 року (стор. 12 том І). Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах. Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач доказів погашення податкового боргу до суду не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, отже, сума податкового зобов`язання є узгодженою, у зв`язку з чим суд першої інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управлінням ДПС у місті Києві про стягнення податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 79 926,38 грн, підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі на протиправність виникнення по суті даного податкового боргу, не беруться до уваги, оскільки, як вже було встановлено судом першої інстанції вище у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які можуть підтвердити погашення податкового боргу або оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом сума стягнення заявлена в даній справі є узгодженою та підлягає сплаті на відповідний рахунок бюджету. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наданий відповідачем до апеляційної скарги лист з зазначенням «Скарга», не може слугувати доказом подання даної скарги до ДПС України, оскільки на ньому відсутня відмітка про отримання (направлення поштою) останнім даного листа та відсутні докази розгляду скарги позивача ДПС України. Також, в матеріалах справи відсутні докази оскарження в судовому порядку відповідачем бездіяльності або протиправні дії контролюючого органу щодо винесення вимоги та анулювання статусу платника податків. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.В. Земляна Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк