Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4259/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 серпня 2021 року м.Дніпросправа № 160/4259/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 160/4259/21 (суддя Бондар М.В.) за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: 23 березня 2021 року Департамент патрульної поліції (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 85 320,92 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом процесуальних норм, позивач просить оскаржену ухвалу від 29 березня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказував, що вперше з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства. Проте, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, закрито. Ухвала суду першої інстанції була мотивована тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишено без задоволення, а хвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року - без змін. На зазначені рішення позивач подав касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишено без змін, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишено без змін. Наполягає на тому, що дана справа відноситься до публічно-правового спору. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 наказом Департаменту патрульної поліції від 21 січня 2016 року № 9 о/с був призначений на посаду інспектора роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції, в подальшому був переведений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Позивач зазначав, що 10 жовтня 2017 року екіпаж № 404 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на патрулювання на службовому автомобілі «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та о 14 год. 30 хв у м. Дніпрі по вул. П. Калнишевського в районі буд. 1-а за участю службового автомобіля «Toyota Prius», під керуванням інспектора управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 , та автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2017 року у справі № 202/7620/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. Згідно з висновком експертного дослідження № 16/12.2/2 від 24 травня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 85 320,92 грн. Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 85 320,92 грн. Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги виключно про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Таким чином відповідач у справі, що розглядається, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних із виконанням його службових обов`язків. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків. Висновки суду, що спір між сторонами підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковими, тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.311, п.4 ч.1 ст.320, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 160/4259/21 - скасувати. Справу № 160/4259/21 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскаржена не підлягає. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак