Постанова 4824 № 757/11237/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 757/11237/20-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/10078/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Бусик О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька, 6-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 р. встановив: у березні 202 року позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька, 6-Б» (далі - ОСББ) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по щомісячним внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2018 по 04.03.2020 в сумі 27 095 грн. 40 коп., інфляційні втрати в сумі 2 676 грн. 99 коп., 3% річних - 1 567 грн. 41 коп., витрати на правничу допомогу - 3 200 грн. та суму судового збору - 2 102 грн. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути заборгованість за період з 01.04.2018 по 03.11.2020 в сумі 47 618 грн. 28 коп., інфляційні втрати - 5 490 грн., 3% річних - 3 707 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5 800 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року позов було задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити задоволенні позову, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що 02 червня 2016 року власниками квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 було створено ОСББ «Старонаводницька 6-Б». Відповідач є власником квартири №196 в цьому будинку. 07 грудня 2018 року на загальних зборах ОСББ прийнято рішення про визначення внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,70 грн. із розміром плати за надання охоронних послуг за наявності системи контрольно-пропускного режиму - 1 грн. 90 коп. за кв.м. З 01 липня 2019 року із включенням до розміру внеску плати за надання послуг КПР. З 01 квітня 2018 року відповідач не виконує свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим за період до 04 березня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 27 095 грн.40 коп. У зв`язку з невиконанням свого зобов`язання позивач просив стягнути на підставі статті 625 ЦК України з відповідача інфляційні втрати - 1 567 грн. 41 коп. та 3% річних - 2 676 грн. 99 коп. Крім того, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 200 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн. В ході розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути заборгованість по сплаті внесків за період до 03 листопада в сумі 47 618 грн. 28 коп., 3% річних - 3 707 грн. інфляційні втрати - 5 490 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 800 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року позов було задоволено в повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідача як власник квартири АДРЕСА_3 , управління яким здійснює ОСББ «Старнаводницька, 6-Б», зобов`язана сплачувати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Через невиконання нею зазначеного обов`язку утворилась заборгованість в сумі 47 618 грн. 28 коп. За прострочення виконання відповідачем свого обов`язку відповідача також має сплатити інфляційні втрати в сумі 5 490 грн. 38 коп., а також 3% річних в сумі 3 707 грн. Витрати на правничу допомогу суд визначив з урахуванням умов Договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом Гнатуш Н.В. та позивачем від 12.06.2019 з дотриманням вимог ст. 141 ЦПК України. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 322, 360, 625 ЦК України. Як видно з матеріалів справи відповідач є власником кв. АДРЕСА_3 , управителем якого є ОСББ «Старонаводницька, 6-Б». Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Цей Закон регулює відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні (ст. 2 Закону України «Про Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. За положеннями статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об`єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об`єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників належить: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах. Відповідно до статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації. За положеннями статті 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання після набуття статусу юридичної особи має право: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини. Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об`єднання. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом. Відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (стаття 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир, приміщень зобов`язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об`єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором. Згідно із статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції з порушенням вимог ст. 49 ЦПК України було розглянуто заяву про уточнення позовних вимог від 04.11.2020, в якій було збільшено період, за який нараховано заборгованість та інфляційні втрати і 3% річних, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. В ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В даному випадку не встановлено неправильного вирішення справи внаслідок прийняття судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог. Представник відповідача був ознайомлений з даною заявою, мав можливість подавати свої заперечення. Судом першої інстанції було перевірено наданий представником позивача розрахунок заборгованості та розмір інфляційних втрат і 3% річних. Доводів щодо неправильного нарахування апелянтом не наводилось. ОСББ «Старонаводницьва 6-Б» було створено відповідно до протоколу установчих зборів від 02.06.2016, ідентифікаційний код юридичної особи: 41910734. Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Старонаводницьке, 6-Б» 07 грудня 2018 року було прийнято рішення про визначення внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7 грн. 70 коп. із розміром плати за надання охоронних послуг за наявності системи контрольно-пропускного режиму - 1,90 грн/кв.м. З 01 липня 2019 року із включенням до розміру внеску плати за надання послуг КПР. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 червня 2021 року було залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/9672/20 залишити без змін, якими було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ «Старонаводницька 6-Б» та Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації (справа №910/9672/20). Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було встановлено дійсну площу належної відповідачу квартири, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. В суд першої інстанції позивачем було надано Витяг з Плану квартирного (багатоповерхового) будинку, відповідно до якого загальна площа кв. №196 становить 152,7 кв.м. Доводів на спростування вказаного відповідач та її представник не надали. Ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В ст. 76 ЦПК України закріплено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності, суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по їх доказуванню. Згідно з чч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи. Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 статті 141 ЦПК України). Згідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. В ч. 8 статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В даній справі представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Гнатуш Н.В. відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12 червня 2019 року. До матеріалів справи було надано копію Договору з додатком, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4477, видане Гнатуш Н.В. 26.04.2011, Рахунок №1 від 11 березня 2021 року, платіжне доручення про перерахування коштів в сумі 5 800 грн., Акт №1 від 11 березня 2021 року про прийняття-передачу послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12 червня 2019 року. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді