Постанова Київський апеляційний суд № 761/49178/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Савицький О.А. Єдиний унікальний номер справи №761/49178/2019 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9044 /2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Савченка С.І. , Верланова С.М. секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У грудні 2019 року представник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 .. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 6-ДПРЧ Шевченківського районного управління ГУ ДСНСУ у м. Києві є структурним підрозділом Головного управління і знаходиться в підпорядкуванні позивача без статусу юридичної особи. Так, житлове приміщення АДРЕСА_1, є у державній власності та знаходиться на балансі позивача. Відповідачці, яка проходила службу в УДПО ГУ МВС України в м. Києві, на підставі протоколу № 3 засіданням комісії з соціально-побутових питань УДПО ГУ МВС України в м. Києві від 08 червня 2000 року було надано для проживання однокімнатне житлове приміщення АДРЕСА_1 , проте, позивачем ордер на вселення відповідачу не видавався. Позивачем неодноразово здійснювалися перевірки цільового використання житлових приміщеннях гуртожитках, які перебувають на балансі Головного управління, в тому числі і гуртожитку сімейного типу при 6-ДПРЧ по АДРЕСА_1 , однак жодного разу двері в квартир АДРЕСА_1 ніхто не відчинив. Крім того, ОСОБА_1 на сьогоднішній день не є працівником Головного управління, що підтверджується довідкою Головного управління від 13 грудня 2019 року № 1702. Таким чином, відповідачка створює перешкоди щодо використання спірного живого приміщення гуртожитку при 6-ДПРЧ, а тому позивач вважає, що остання не має права на користування цим житлом. Позивач просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщення АДРЕСА_1 гуртожитку сімейного типу про 6-ДПРЧ Шевченківського районного управління ГУ ДСЕС України у м Києві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У відзиві відповідачка виклала свої заперечення щодо задоволення позовних вимог. Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачкою у відзиві заперечень. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду , позивач Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати , ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі посилався на те , що судом неповно з`ясовані обставини ,що мають значення для справи , суд не врахував надані позивачем докази щодо тривалої відсутності відповідачки за місцем проживання. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони повідомлені про день та час розгляду справи на 12 серпня 2021 року за адресами , наявними в матеріалах справи , Заяв , клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило . Представники позивача та відповідача приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції .. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції , на підставі рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києві від 27 червня 1988 р. № 393 «Про введення в експлуатацію пожежного депо на 6 автомобілів в Радянському районі в м. Києва», Управлінню пожежної охорони УВС Київського міськвиконкому передано на баланс пожежне депо на 6 автомобілів жилою площею - 566 кв.м. Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 09 жовтня 2007 року № 1459 «Про затвердження Реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Шевченківському районі м. Києва» та розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 09 грудня 2014 року № 640 «Про затвердження Реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Шевченківському районі м. Києва», будівля АДРЕСА_1 внесена до Реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки сімейного типу при 6-ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві. Таким чином, на балансі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м. Києві при 6-ДПРЧ Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві перебуває гуртожиток сімейного типу, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу № 3 засіданням комісії з соціально-побутових питань УДПО ГУ МВС України в м. Києві від 08 червня 2000 року було ухвалено рішення про надання ОСОБА_1 однокімнатного житлового приміщення АДРЕСА_1 гуртожитку при 6-СДПЧ (наразі - 6-ДПРЧ) в будинку АДРЕСА_1 . Згідно довідки від 13 грудня 2019 року № 1702, ОСОБА_1 дійсно проходила службу в державній пожежній охороні з 26 травня 1994 року (наказ ГУ ВС Київського міськвиконкому № 238 о/с від 30 травня 1994 року) по 07 лютого 2012 року. Відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу знята зі всіх видів забезпечення та направлена для подальшого проходження служби до Державної пенітенціарної служби України, з 07 лютого 2012 року. (наказ ГУ МНС України в м.Києві від 06 лютого 2012 року № 22 о/с) Як вбачається з Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання перебування фізичних осіб Шевченківської РДА від 05 лютого 2002 року та Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №8036-1982473-2018 від 05 вересня 2018 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем у складі комісії 26 січня 2019 року, 21 лютого 2019 року, 27 березня 2019 року - 29 березня 2019 року, 23 квітня 2019 року - 30 квітня 2019 року, 26 травня 2019 року - 31 травня 2019 року, 22 червня 2019 року - 30 червня 2019 року, 25 липня 2019 року - 31 липня 2019 року, 21 серпня 2019 року -31 серпня 2019 року, 13 вересня 2019 року -30 вересня 2019 року, 20 жовтня 2019 року - 31 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року -30 листопада 2019 року,були проведені перевірки раціонального використання житлових приміщень у службовому гуртожитку 6-ДПРЧ, та складено відповідні акти, якими встановлено той факт, що двері в квартиру АДРЕСА_1 ніхто не відчинив, світло в квартирі не горіло. Спірні правовідносини, що виникли, регулюються положеннями Житлового кодексу УРСР. За приписом статті 127 Житлового кодексу УРСР гуртожитки призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання. Як встановив суд, гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на балансі позивача і використовується для проживання працівників апарату та підрозділів ГУ ДСНС України у м. Києві. Правомірність вселення позивача у спірне приміщення не оспорюється сторонами, а тому суд виходить з того, що відповідачка на достатній правовій підставі займає приміщення АДРЕСА_1. Згідно положення ст. 71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Частина 2 вказаної норми передбачає, що якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Статтею 128 ЖК УРСР передбачено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Відповідно до ст. 132 ЖК УРСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв`язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу. Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяють також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, особи які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. З відомостей трудової книжки відповідачка вбачається, що вона з 26 травня 1994 року по 06 лютого 2012 року проходила службу в органах і підрозділах МВС, МНС України, запис здійснено Головним управлінням МНС України (т.1 а.с. 110), отже сумарний трудовий стаж відповідачки на службі становить 17 років і три місяці. Доводи позивача про не проживання відповідачки в гуртожитку сімейного типу при 6-ДПРЧ по АДРЕСА_1 , спростовуються наданими відповідачкою квитанціями про сплату комунальних послуг (т.1 а.с.118-166), копією договору № 60621/10 від 21 червня 2016 р. про встановлення лічильника (т.1 а.с.113), копією акту про опомблування лічильників гарячої та холодної води (т.1 а.с.115), копією акту про пройм до експлуатації встановленого побутового газового лічильника від 16 грудня 2016 року (т.1 а.с.116). Крім того судом встановлено ,що у відповідачки відсутнє будь-яке інше житло окрім спірної кімнати у гуртожитку сімейного типу при 6-ДПРЧ Шевченківського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві. Відповідно до довідки Відділу обліку та розподілу житлової площі Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 22 від 03 січня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 26 грудня 2002 року у складі сім`ї з 1- ої особи. Категорія обліку колишній працівник міліції, дата встановлення категорії 26 березня 013 року, а номер облікової справи 31123. Отже, квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом відповідачки. Враховуючи , що акти надані позивачем ,як доказ непроживання відповідачки у житловому приміщенні складались майже щоденно протягом 2019 року, суд правильно не взяв їх до уваги з огляду на те , що не вказано , хто здійснював такі перевірки, а тільки зазначено комісію, яка затверджувала вищевказані акти, і фактично ці акти не свідчать про непроживання відповідачки у спірному приміщенні Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, враховуючи те, що відповідачка перебувала на службі в державній пожежній охороні понад 17 років, а також зважаючи, що квартири АДРЕСА_1 є її єдиним житлом, суд дійшов правильного висновку, що в силу вищевказаних обстави вона не може бути позбавлена права користування житловим приміщення. Суд першої інстанції , відмовляючи у задоволенні позову вірно виходив із того, що відсутні підстави вважати ,що права позивача є порушеними . Колегія суддів погоджується з такими висновками . Вичерпного переліку поважності причин непроживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи. Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кривіцька та Кривіцький проти України" (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій. Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу. Відповідачем надано аргументи про неможливість визнання її такою,що втратила право користування жилим приміщенням ,оскільки будь-яке інше житло у неї відсутнє. Крім того як встановлено судом , позивач відповідно до ст. 81 ЦПК України не надав доказів , які б свідчили про явну потребу суспільства у житлі, що має звільнити колишній працівник державної пожежній охороні дружина ,яка заселилася на відповідній правовій підставі до кімнати у гуртожитку, та чи буде відповідати визнання її, такою що втратила право на житло вимогам закону . Виходячи із засад ст. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів , що виникають із цивільних , житлових , земельних , сімейних , трудових відносин . Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові. Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам позову ,які були предметом дослідження суду першої інстанції, і не спростовують висновків суду першої інстанції Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374,375,381 - 384 ЦПК України суд ,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року залишити без змін . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття . Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення виготовлено 13 серпня 2021 року. Головуючий Судді