Постанова 4874 № 902/12/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року Справа № 902/12/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Дика А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 15.04.2021 суддею Маслієм І.В. у м.Вінниці, повний текст складено 20.04.2021 у справі № 902/12/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 762 495,62 грн. за участю представників сторін: позивача - Безпалюк О.Л. відповідача - не з"явився ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 291 582,39 грн. - пені; 6524,42 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції; 50282,28 грн. - 3% річних; 122524,15 грн. збитків та 11437,43 грн. - витрат на сплату судового збору. У частині стягнення 291 582, 39 грн. пені відмовлено. Видано наказ. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21, прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21 та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 291 582,39 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення неустойки у сумі 291 582,39 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 справі №902/12/21 у частині зменшенням судом розміру неустойки, і вважає, що рішення у цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 6, 11, 534, 626, 629 Цивільного кодексу України, та процесуального, ст.ст.12, 233 Господарського кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. Вважає, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене даною нормою. Також вважає, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; суд не з`ясував чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання; не оцінено розмір таких збитків. Зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі продажу природного газу. Доводить, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. При цьому суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599,625 Цивільного кодексу України. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21; зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.08.2021 об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1. Запропоновано відповідачу у строк до 30.06.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів позивачу. Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Матеріалами справи стверджується, що ухвала суду від 11.06.2021 отримана учасниками справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. У судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та надав свої пояснення по суті спору. Відповідач не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні. Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. 01.10.2018 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в договорі - "Постачальник") та відповідачем - Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (в договорі - "Споживач") укладено договір №3406/18-КП-1 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач в свою чергу зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Пунктом п.1.3. договору визначено, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, визначений в п.2.1. цього договору, споживач визначає самостійно. Згідно п.1.4. договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України). Відповідно до п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 130 тис.куб.м. Пунктом 3.7. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. За п.п. 5.2., 5.4. договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Відповідно до п.6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що споживач перераховує на поточний рахунка із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалась дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання". У відповідності до п. 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Умовами п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Пунктом 12.1. договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін /а.с. 16-25/. В подальшому сторонами було підписано ряд Додаткових угод, якими вносились зміни до договору щодо: періоду поставки, обсягів природного газу, строку дії договору (Додаткова угода №1 від 22.10.2018), періоду поставки, обсягів природного газу, ціни природного газу, строку дії договору (Додаткова угода №2 від 27.10.2018), предмету договору, обсягів, періодів поставки природного газу, порядку та умов передачі газу, ціни природного газу, порядку та умов проведення розрахунків та строку дії договору (Додаткова угода №3 від 01.11.2018), предмету договору, обсягів та періодів поставки природного газу, порядку та умов передачі природного газу, ціни природного газу, строку дії договору (Додаткова угода №4 від 29.11.2018), набрання чинності з 01.03.2019 деякими пунктами договору, та втрату іншими пунктами чинності з 01.03.2019 (Додаткова угода № 5 від 20.03.2019), обсягів та періодів поставки природного газу (Додаткова угода № 6 від 20.03.2019, Додаткова угода № 8 від 24.04.2019), зміну найменування постачальника (Додаткова угода № 7 від 29.03.2019), обсягів, періодів поставки природного газу, ціни природного газу, строку дії договору (Додаткова угода №9 від 25.04.2019), обсягів, періодів поставки, порядку та умов передачі природного газу, ціни природного газу, строку дії договору (Додаткова угода №10 від 20.05.2019), щодо періодів і обсягів поставки природного газу (Додаткові угоди № 11 від 29.05.2019, № 12 від 26.06.2019, № 15 від 31.07.2019, № 17 від 30.08.2019, № 19 від 30.09.2019), ціни природного газу (Додаткові угоди № 13 від 27.06.2019, № 14 від 31.07.2019, № 16 від 30.08.2019, № 18 від 12.09.2019) /а.с. 26-57/. На виконання умов договору у період жовтень 2018 - вересень 2019 було передано відповідачу природний газ на загальну суму 21 483 888,73 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2018 на суму 909 059, 16 грн.; від 30.11.2018 на суму 3 010 980, 62 грн.; від 31.12.2018 на суму 5 729 653,01 грн.; від 31.01.2019 на суму 4 536 894,72 грн.; від 28.01.2019 на суму 3 460 618,26 грн.; від 31.03.2019 на суму 2 835 850,09 грн.; від 30.04.2019 на суму 833 817,38 грн.; від 31.05.2019 на суму 36 521,69 грн.; від 30.06.2019 на суму 17 976,19 грн.; від 31.07.2019 на суму 30 750,53 грн.; від 31.08.2019 на суму 32 979,95 грн.; від 30.09.2019 на суму 48 787,13 грн. /а.с. 68-79/. Відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за отриманий товар здійснив несвоєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п.6.1. договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по операціях за договором №3406/18-КП-1" за період з 01.09.2018 по 31.08.2020 /а.с. 81-88/. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зверталось до відповідача з актами - претензіями про стягнення суми збитків в загальному розмірі 122524,15 грн. /а.с. 91-92, 109-110, 111-112/, однак збитки останнім сплачені не були. Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення 583 164,77 грн. - пені, 50 282,28 грн. - 3% річних, 6 524,42 грн. - інфляційних витрат та 122 524,15 грн. збитків у зв`язку із порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки природного газу. Господарський суд Вінницької області відповідно до оскаржуваного рішення частково задоволив позов, стягнув з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 291 582,39 грн. - пені; 6524,42 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції; 50282,28 грн. - 3% річних; 122524,15 грн. збитків та 11437,43 грн. - витрат на сплату судового збору. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 291 582, 39 грн. пені. Скаржник Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені на 50%. В інших частинах рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі №902/12/21 не оскаржується та відповідно до ст. 269 ГПК України не переглядається Північно-західним апеляційним господарським судом. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов. Спір у даній справі виник між Компанією (позивач, постачальник) та Підприємством (відповідач, споживач) щодо, зокрема, нарахування та заявлення до стягнення пені у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ. Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України). В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" укладено договір №3406/18-КП-1 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач в свою чергу зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України). Згідно п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів. Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов Договору №3406/18-КП-1 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у період жовтень 2018 - вересень 2019 на загальну суму 21 483 888,73 грн., однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував зобов`язання з оплати у строк, визначений договором, чим порушив його умови. Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 нього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За несвоєчасне виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 291 582, 39 грн. за період з 27.11.2018 по 26.10.2019 з урахуванням здійснених проплат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 50% до 291 582, 39 грн., позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить повністю задоволити позовні вимоги в цій частині. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 58 316,48 грн., посилаючись при цьому на те, що відповідач вживав заходи щодо належного виконання зобов`язань за договором; заборгованість виникла у зв`язку з недостатністю коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, що в свою чергу обумовлено несплатою коштів споживачами; підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі у зв`язку із проведенням ремонтних та профілактичних робіт тепломереж та теплоустаткування; відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг споживачам. Доводить, що розмір штрафних санкцій є завищеним і непомірним тягарем для відповідача. На підтвердження зазначених доводів відповідач надав звіти про фінансовий стан (Баланси) за 2019-2020 роки /а.с. 143-150/. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при зменшенні розміру пені до 291 582,39 грн. від заявленої суми правомірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а також прийняв до уваги фінансовий стан боржника, при цьому врахував, що несвоєчасна оплата вартості отриманого за договором №3406/18-КП-1 природного газу мала місце в тому числі через несплату кінцевими споживачами; добросовісну поведінку відповідача; Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" не могло впливати на розподіл коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, нормативи відрахування з якого визначалось Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем вказані обставини були підтверджені належним чином /а.с. 147-150/, зокрема звітами про фінансовий стан відповідача. Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення/не зменшення розміру пені, зокрема, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача 291 582,39 грн. - пені; 6524,42 грн. - інфляційних; 50282,28 грн. - 3% річних; 122524,15 грн. збитків слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, погоджується, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 291 582,39 грн. Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18. Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі № 902/12/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений 13 серпня 2021 року Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В.