Постанова 4873 № 910/5653/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" серпня 2021 р. Справа№ 910/5653/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пашкіної С.А. суддів: Буравльова С.І. Сітайло Л.Г. За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А. представників сторін: від позивача - Ручка О.А. ( ордер АА №1122568 від 11.08.21); від відповідача - не з`явився; розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/5653/21 (суддя Ломака В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім.С.П. Корольова про стягнення 91 681,64грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/5653/21 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.» на користь Відкритого акціонерного товариства «Мередіан» ім. С.П. Корольова 3 000грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що: - зважаючи на фактичну відсутність з боку Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова порушень умов Договору в частині своєчасного виконання робіт, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." 67 500,00грн. авансового платежу на підставі пункту 7.5 Договору. Разом із тим, судом зазначено, що визнання відповідачем факту отримання від замовника авансового платежу в розмірі 67 500грн. само по собі не свідчить про наявність правових підстав для стягнення означеної суми грошових коштів на користь позивача в судовому порядку. Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що: - договором не передбачено, що узгоджений строк виконання відповідачем робіт за договором залежить від виконання позивачем зобов`язання, передбаченого п.1.1 договору; також суд першої інстанції не врахував, що договором не було передбачено для позивача строку передачі відповідачу зразку виробу «кришка для серветок»; якщо відповідач вважав, що йому не було передано зразку виробу «кришка для серветок», то для забезпечення дотримання строку виконання роботи, який погоджено в п.4.1 договору відповідач мав звернутись до позивача з відповідною вимогою; - з урахування того, що строк виконання позивачем зобов`язання, передбаченого п.1.1 договору відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України залежав від своєчасного надання відповідачем відповідної вимоги, то встановлення судом факту ухилення позивача було можливе на підставі доказів про те, що така вимога була заявлена відповідачем; однак відповідач не звертався до позивача з вимогами передачі йому зразку виробу «кришка для серветок» (докази в матеріалах справи відсутні); отже позивач не допускав ухилення від виконання зобов`язання, передбаченого п.1.1 договору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", справу №910/5653/21 призначено на 12.08.2021. Від позивача (10.08.2021) надійшло клопотання приєднати до матеріалів справи та взяти до уваги при її вирішенні наступні докази: копію листа №12/601 від 12.07.2021 ВАТ «Меридіан» ім. С.П.Корольова»; копію наказу №58-КП від 05.02.2018 ВАТ «Меридіан» ім. С.П.Корольова»; копію посадової інструкції головного технолога ВАТ «Меридіан» ім. С.П.Корольова». В клопотанні позивач просить визнати неподання позивачем доказів, яких стосується це клопотання, до суду першої інстанції з поважних причин , що об`єктивно не залежали від позивача. 12.08.2021 в судовому засіданні апеляційного господарського суду колегія суддів на підставі ч.2 ст.207 ГПК України залишила без розгляду клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи та взяти до уваги при її вирішенні доказів, оскільки вказані клопотання не було подано в строк, визначений судом та позивачем не було доведено поважності причин неподання вказаного клопотання у визначений судом строк. В судове засідання апеляційного господарського суду 12.08.2021 не з`явився представник відповідача. Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, про причини неявки суд відповідач не повідомив, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача. Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено. 21.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова (виконавець) було укладено договір виконання робіт № 34361-2-20 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався виготовити згідно наданому зразку прес-форму (далі за текстом - Обладнання) та передавати її у власність на умовах, вказаних у цьому Договорі замовнику. Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб`єктів господарювання. За умовами пункту 1.1 Договору виготовлення прес-форми відбувається на основі креслення, яке готує виконавець відповідно до зразка виробу "кришка для серветок", яку надає замовник. Виконавець гарантує, що креслення буде повністю відповідати переданому зразку кришки. Згідно з пунктом 1.2 Договору замовник зобов`язується сплатити вартість Обладнання відповідно специфікації, Додаток № 1 до цього Договору, та прийняти його за актом приймання-передачі робіт, Додаток №

2. Зазначені додатки є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору вартість робіт за цим Договором складає 135 000,00грн., у тому числі ПДВ 20 % - 22 500,00грн. У вартість робіт входять без виключень всі витрати виконавця, необхідні для виготовлення Обладнання. За положеннями пункту 3.3 наведеної угоди авансовий платіж у сумі 50% суми Договору здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з дати підписання Договору та отримання рахунку-фактури. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт - Додаток № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 3.4 означеного правочину). У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що строк виконання робіт виконавцем становить 110 (сто десять) календарних днів з дати отримання авансового платежу. Пунктом 4.2 цього Договору передбачено, що датою отримання авансового платежу вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. За умовами пункту 9.1 Договору останній вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до пункту 11.1 Договору будь-які зміни та доповнення до цього Договору дійсні, якщо вони прийняті в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін або оформлені шляхом обміну листами або електронними повідомленнями. На виконання пункту 3.3 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." сплатило на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 50 % від суми Договору, що становить 67 500грн. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного платіжного доручення від 24.04.2020 року № 66427. Оскільки відповідач свої зобов`язання з виготовлення прес-форми згідно наданому зразку в установлений Договором строк (110 календарних днів з дати отримання авансового платежу, тобто до 11.08.2020 року) не виконав, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." звернулося до виконавця з претензією від 27.11.2020 року № 1525/01-03, в якій просило сплатити на користь позивача штрафні санкції у загальному розмірі 18 147,54грн., нараховані, у зв`язку з порушенням відповідачем строку виготовлення Обладнання. Крім того, листом від 11.02.2021 року № 152/01-03 позивач повторно звернувся до виконавця з претензією, в якій повідомив про те, що він вважає за необхідне розірвати Договір, а також просив відповідача перерахувати на рахунок замовника 8 210,96 грн. пені та 13 500,00 грн. штрафу, нарахованих, у зв`язку із порушенням Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова договірних зобов`язань. У відповідь на означену претензію відповідач надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М." лист від 26.02.2021 року № 12/122, в якому повідомив про відсутність підстав для задоволення наведеної претензії. В обґрунтування такої відмови відповідач посилався на те, що позивачем, як замовником, не було вчинено усіх передбачених Договором необхідних дій, які прямо чи опосередковано випливають із суті зобов`язань, визначених пунктом 1.1 Договору, що, у свою чергу, унеможливило виконання зобов`язань відповідача за цією угодою. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію від 15.03.2021 року № 312/01-03, в якій, враховуючи невиконання відповідачем своїх обов`язків з передачі замовнику Обладнання та втрату останнім інтересу до виконання такого зобов`язання, на підставі пункту 7.5 Договору вимагав повернути отриманий Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова авансовий платіж за цією угодою в розмірі 67 500,00 грн., а також перерахувати замовнику 9 671,91 грн. пені та 13 500,00 грн. штрафу. Проте у відповіді від 23.03.2021 року № 12/202 на означену претензію відповідач повторно повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." про відсутність підстав для задоволення вимог замовника. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 7.3 Договору, у разі порушення строку виготовлення Обладнання, зазначеного у пункті 4.1, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення від суми Договору. За умовами пункту 7.4 цього правочину, у разі затримки виготовлення Обладнання більше, ніж на 14 календарних днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від суми Договору. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі. В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Заперечуючи проти вимог позивача, Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова посилалося на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." належного виконання ним умов укладеного між сторонами Договору в частині передачі відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен виконавцеві для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень. З огляду на викладені обставини, відповідач зазначив про те, що внаслідок прострочення позивачем як кредитором виконання зобов`язань з передачі виконавцю зразка виробу "кришка для серветок", Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П. Корольова, з урахуванням приписів статей 612, 613 Цивільного кодексу України, не може вважатися таким, що прострочило взяті на себе договірні зобов`язання, а також не може нести за такі дії встановлену законом відповідальність до моменту фактичного вчинення кредитором усіх передбачених договором необхідних дій. Як було зазначено вище, за умовами пункту 1.1 Договору відповідач зобов`язався виготовити згідно наданому зразку прес-форму (Обладнання) та передавати її у власність на умовах, вказаних у цьому Договорі замовнику. Виготовлення прес-форми відбувається на основі креслення, яке готує виконавець відповідно до зразка виробу "кришка для серветок", яку надає замовник. Виконавець гарантує, що креслення буде повністю відповідати переданому зразку кришки. Зі змісту наведених договірних положень вбачається, що для належного виконання відповідачем істотних умов Договору необхідною та обов`язковою умовою є виконання замовником зустрічних зобов`язань щодо надання Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова зразка виробу "кришка для серветок", на основі якого в подальшому відбувається підготовка відповідного креслення та безпосереднє виготовлення прес-форми. На підтвердження факту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М." договірних зобов`язань в частині надання замовником виконавцю зразка виробу "кришка для серветок" позивачем до позовної заяви було долучено копію заявки на доставку від 06.03.2020 року № ЖЗД 00448920. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначена заявка не може бути прийнята в якості належного доказу на підтвердження факту надання виконавцеві зразка виробу "кришка для серветок", оскільки не містить жодних відомостей про факт, а також конкретну дату вручення відповідачу вищенаведеного зразка, так само як не містить інформації про її прийняття до фактичного виконання. Крім того, така заявка не містить жодних підписів осіб, уповноважених на відправлення, доставку чи отримання зразка виробу "кришка для серветок", а також відбитків печаток, зокрема, сторін даного спору. Вказана заявка № ЖЗД 00448920 датована 06.03.2020 року, тоді як Договір виконання робіт № 34361-2-20 було укладено між сторонами лише 21.04.2020 року, тобто пізніше оформлення цієї заявки, що ставить під сумнів належність останньої як доказу виконання позивачем своїх зобов`язань в рамках Договору, який вступив у дію з дати його підписання обома сторонами. Крім того, у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." від 14.05.2021 року на відзив на позовну заяву позивач вказував на те, що доказом фактичної передачі зразка виробу "кришка для серветок" відповідачу є офіційне листування з приводу дефектів наданих Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова прикладів виробу, яке велося між уповноваженими представниками сторін. На підтвердження означених обставин позивачем було надано суду скрін-копії електронного листування, яке, за твердженням позивача, велося між фахівцем-аналітиком з дослідження товарного ринку Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." Лакізою Євгеном Олександровичем (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та головним технологом Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова Мілюковим Дмитром Євгенійовичем (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Крім того, позивач вказував на те, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." з метою отримання інформації стосовно перебування Мілюкова Дмитра Євгенійовича у трудових відносинах з відповідачем, було направлено відповідний адвокатський запит, проте відповіді на означений запит позивачем на час підготовки та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву отримано не було. Роздруківка вищенаведеного електронного листування не може бути прийнята в якості належного доказу на підтвердження факту надання виконавцеві зразка виробу "кришка для серветок", оскільки наявні у ній відомості не дають змоги беззаперечно встановити факт такого листування в рамках саме укладеного між сторонами Договору виконання робіт від 21.04.2020 року № 34361-2-20. Також, надані позивачем скрін-копії електронного листування не містять інформації щодо фактичного отримання відповідачем зразка виробу "кришка для серветок". Крім того, відповідно до частин 1-3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Водночас надана позивачем роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 зазначеного Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Отже, не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у даній справі вищенаведена роздруківка електронного листування, яка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. За таких обставин, позивачем у встановленому законом порядку не було доведено належним доказами факту надання виконавцеві зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен відповідачу для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень. Відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору. За умовами статті 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Аналогічна за змістом норма закріплена у частині 3 статті 320 Господарського кодексу України, за якою підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов`язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими. Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надання позивачем відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", ухилення позивача від сприяння виконавцеві фактично зумовило затримку у строках виконання робіт за Договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. За умовами частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Враховуючи те, що зобов`язання Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова за Договором щодо своєчасного виготовлення згідно наданому зразку прес-форми (Обладнання) та передачі її у власність позивачу не могло бути виконано внаслідок прострочення самого кредитора (позивача) у передачі відповідачу зразку виробу "кришка для серветок", який був потрібен виконавцеві для підготовки креслень прес-форми та безпосереднього виготовлення такої прес-форми відповідно до означених креслень, а також зважаючи на недоведеність позивачем виконання ним усіх передбачених Договором обов`язків та сприяння виконавцеві у виконанні робіт шляхом надання зразка виробу "кришка для серветок", на основі якого в подальшому відбувається підготовка відповідного креслення та безпосереднє виготовлення прес-форми, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про фактичну відсутність прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань за договором в частині своєчасного виконання робіт. З положень пункту 7.5 Договору вбачається, що обов`язок повернути замовникові всі сплачені останнім кошти за Договором виникає у виконавця лише у випадку невиконання договірних зобов`язань. Відтак, зважаючи на фактичну відсутність з боку ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова порушень умов Договору в частині своєчасного виконання робіт, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." 67 500грн. авансового платежу на підставі пункту 7.5 Договору. За умовами пункту 4.3 Договору датою виконання робіт вважається дата підписання акту приймання-передачі робіт - Додаток № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору. Пунктом 2.4 Договору встановлено, що право власності на Обладнання переходить до замовника від виконавця з моменту підписання акту приймання-передачі робіт - Додаток № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору, та проведення остаточного розрахунку. Прес-форма залишається на зберіганні у виконавця, який зобов`язаний забезпечити її цілісність до моменту передачі замовнику за його вимогою. Виконавець зобов`язаний передати замовнику прес-форму протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання відповідної вимоги від замовника на електронну адресу виробника (пункт 2.5 Договору). У той же час у матеріалах справи відсутня вимога позивача (а також докази її направлення та отримання) про передачу йому виконавцем передбаченої Договором виготовленої прес-форми, зі спливом п`ятиденного строку від моменту отримання якої умови Договору пов`язують виникнення у ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова обов`язку передати замовнику таку прес-форму. Слід зазначити, що вимог про передачу позивачу виконавцем Обладнання не містять і адресовані відповідачу претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." від 27.11.2020 року № 1525/01-03, від 11.02.2021 року № 152/01-03 та від 15.03.2021 року № 312/01-03, що додатково свідчить про відсутність фактичного прострочення відповідачем зобов`язання з передання позивачу прес-форми. У зв`язку з наведеними обставинами, а також враховуючи те, що факт порушення відповідачем встановлених Договором термінів виконання робіт не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." про стягнення з відповідача 10 681,64 грн. пені та 13 500грн. штрафу, нарахованих на підставі пунктів 7.3, 7.4 Договору. Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у відзиві на позовну заяву, орієнтовний розмір витрат відповідача на правову допомогу в даній справі склав 3 000,00 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано, зокрема, копію укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова (клієнт) та адвокатом Скаржинським Миколою Володимировичем (адвокат) 02.03.2021 року договору про надання правової допомоги № 0203/21. За умовами пункту 1.1 цього договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт сплачує в гривнях шляхом щомісячного переказу суми, що дорівнює розміру винагороди, зазначеної в акті про надання правової допомоги без врахування ПДВ. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з дати підписання акту про надання правової допомоги, який є виключною підставою для проведення розрахунків за надані послуги в рамках даного Договору (пункт 4.2 цієї угоди). Згідно з пунктом 4.4 наведеної угоди за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги і її вартість. Пунктами 4.6, 4.7 Договору встановлено, що сума, вказана в пункті 4.1 даного Договору, є гонораром адвоката за надання правової (юридичної) допомоги та поверненню не підлягає. В акті, зазначеному в пункті 4.4 Договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової (юридичної) допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта. За умовами пункту 4.8 вказаного правочину розрахунок гонорару адвоката здійснюється за наступним алгоритмом: одна година (під одною годиною розуміється від 10 хвилин до 60 хвилин включно) надання консультації, роз`яснень, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, клопотань, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах - сплачується в розмірі не менше 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на момент визначення вартості гонорару за надані послуги. З поданого відповідачем акта приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2021 року № 02 до Договору про надання правової допомоги № 0203/21 від 02.03.2021 року вбачається, що адвокат Скаржинський Микола Володимирович надав Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова, а відповідач прийняв послуги щодо розгляду справи № 910/5653/21. Одночасно у зазначеному акті від 28.04.2021 року № 02 викладено детальний опис наданих адвокатом послуг, вказано про витрачений адвокатом час та вартість таких послуг. Так, відповідно до зазначеного акту адвокат Скаржинський Микола Володимирович надав відповідачу послуги з опрацювання первинних документів та надання попередньої консультації щодо поданої позовної заяви у справі № 910/5653/21 тривалістю 1 година вартістю 1000,00 грн., а також складання та подання відзиву по справі № 910/5653/21 тривалістю 2 години вартістю 2 000,00 грн. Згідно з наведеним актом, загальна вартість вищевказаних послуг, наданих адвокатом відповідачу, склала 3 000,00грн. Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова до матеріалів справи долучено копію ордеру від 28.04.2021 року серії АІ № 1109649 на надання адвокатом Скаржинським Миколою Володимировичем правничої (правової) допомоги Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П. Корольова, а також копію свідоцтва від 29.05.2008 року № 3687/10 про право на заняття Скаржинським Миколою Володимировичем адвокатською діяльністю та відповідного посвідчення адвоката. Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених відповідачем, у зв`язку із розглядом справи № 910/5653/21, в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надходило. Із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. є підтвердженими. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. З огляду на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат, зважаючи на те, що фактично понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. є підтвердженими, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." у даній справі, обов`язок з відшкодування заявлених відповідачем витрат у розмірі 3 000,00 грн. покладається на позивача. Враховуючи вищевикладене, характер спірних правовідносин, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. є співмірними, внаслідок чого правомірно покладені судом на відповідача. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 не підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/5653/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5653/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2021 Головуючий суддя С.А. Пашкіна Судді С.І. Буравльов Л.Г. Сітайло