Постанова 4811 № 452/673/21

Справа № 452/673/21 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П. Провадження № 22-ц/811/1137/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 березня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: у лютому 2021 року Релігійна організація «Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» звернулася з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Релігійна організація «Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви села Дубрівка Самбірського району Львівської області», про визнання незаконним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 березня 2021 року справу направлено до Господарського суду міста Києва за підсудністю. Ухвалу суду оскаржила Релігійна організація «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області», в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Апелянт стверджує, що прийшовши висновку, що справа належить до предметної юрисдикції (підвідомчості) господарського суду, суд невірно застосував норму ст. 31 ЦПК України, яка стосується територіальної юрисдикції (підсудності). Зазначає, що предметом розгляду справи є не лише незаконність розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації щодо передачі відповідного об`єкта нерухомого майна у користування релігійної організації, а і законність набуття третьою особою права та порядку користування церквою св. Василія Великого, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Вважає, що рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями та майном можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Апелянт зазначає, що релігійна громада зверталася з аналогічним позовом до Господарського суду м. Києва, однак провадження у справі було закрито та роз`яснено право звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Звертає увагу, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються за місцезнаходженням майна або основної його частини, а тому спір підсудний Самбірському міськрайонному суду Львівської області. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 12 серпня 2021 року, то датою ухвалення постанови є саме 12 серпня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу та направляючи матеріали справи до Господарського суду м. Києва суддя суду першої інстанції виходив з того, що справа належить до предметної юрисдикції (підвідомчості) господарського суду та підсудна Господарському суду м. Києва з огляду на наявність між сторонами господарських відносин та відповідно до правил виключної підсудності. Колегія суддів не погоджується з висновками судді суду першої інстанції з огляду на таке. Зі змісту позовної заяви вбачається, що релігійна організація «Релігійна громада Української Греко- Католицької Церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» звернулася з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 20.05.1997 року «Про передачу церкви Св. Василія Великого в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області релігійній громаді», пунктом 2 якого передано церкву Св. Василія Великого в Дубрівка та державне майно, що в ній знаходиться в безоплатне користування релігійній громаді УАПЦ с Дубрівка, пуктом 3 якого зобов`язано Самбірську районну державну адміністрацію у місячний термін укласти з релігійною громадою договір на користування церквою; про зобов`язання Львівської обласної державної адміністрації передати церкву Святого Василія Великого в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області та державне майно, що в ній знаходиться в користування Релігійній організації «Релігійна громада Української Греко Католицької Церкви с. Дубрівка Самбірського району Львівської області». Оскаржуваною ухвалою судді від 04.03.2021 року матеріали справи №457/673/21, провадження №2/452/568/2021 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Релігійна організація «Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви села Дубрівка Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії відповідно до ст. 31 ЦПК України направлено до Господарського суду міста Києва за підсудністю. З матеріалів справи, а також з долученого до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що з аналогічними позовними вимогами Релігійна організація «Релігійна громада Української Греко Католицької Церкви с. Дубрівка Самбірського району Львівської області» зверталася в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду, а також в порядку господарського судочинства до Господарського суду м. Києва, за результатами розгляду яких остаточними судовими рішеннями провадження у справі були закриті з підстав непідвідомчості вирішення даного позову в порядку адміністративного та господарського судочинства, в яких суди дійшли висновку, що даний спір підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства, роз`яснили позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2020 року закрито провадження у справі №813/1262/18 за аналогічним, але поданим в порядку адміністративного судочинства, позовом Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної адміністрації, третя особа Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви села Дубрівка Самбірського району Львівської області, оскільки предметом розгляду є не стільки рішення голови Львівської обласної державної адміністрації щодо передачі відповідного об`єкта нерухомого майна у користування відповідної релігійної організації, скільки законність набуття третьою особою права та порядку користування церквою Св.Василія Великого, що свідчить про приватноправовий , а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розглядові за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Під час визначення предметної юрисдикції справи суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин. Спірні правовідносини у даній справі виникли з підстав правомірності набуття релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви с. Дубрівка Самбірського району Львівської області права користування церквою Святого Василія Великого в с. Дубрівка Самбірського району з посиланням на те, що віруючі релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с. Дубрівка Самбірського району не допускали віруючих релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області до почергового богослужіння і користування храмом, а також, що релігійна організація «Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви с. Дубрівка Самбірського району» ніколи не відмовлялася від почергового користування храмом. Тобто, вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо передачі церкви Святого Василія Великого та державного майна, що в ній знаходиться, в користування релігійної громади УАПЦ с. Дубрівка. Визнання протиправним та скасування оспорюваного розпорядження щодо передачі у користування церкви Святого Василія Великого та державного майна, що в ній знаходиться, є захистом прав позивача на це майно від його порушення іншою особою, яка набула права користування на спірне майно. Зміст позовної заяви релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви с. Дубрівка Самбірського району Львівської області», зміст позовних вимог свідчать про те, що спір у справі пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на користування майном іншою особою, до якої перейшло таке право. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Пункт 6 ч.1 ст. 20 ГПК України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначнних законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Таким чином, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші за правилами цивільного судочинства. Відповідно до ст. 17 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, що становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим Уряду Республіки Крим. Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном, можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Таким чином, законодавством чітко визначено юрисдикційність розгляду такої категорії справ, а відтак зазначена справа підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства. Аналогічний підхід до застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верхового Суду у постановах від 04.04.2018 року у справі №826/3202/16, від 20.06.2018 року у справі №814/803/17, а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2019 року у справі №819/132/16. Висновки судді першої інстанції про те, що даний спір підлягає розглядові в порядку господарського судочинства, спростовується вищенаведеним, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 року у справі №914/1180/20, постановленою у спорі між тими самими сторонами, якою Господарський суд м. Києва закрив провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду та роз`яснив позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Крім цього, слід врахувати і те, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу. Пункт 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України передбачає, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, Постановляючи оскаржувану ухвалу суддя дійшов висновку, що даний спір підлягає розглядові в порядку господарського судочинства, тобто, визначив предметну юрисдикційність даного спору. А відтак, дійшовши висновку про те, що даний спір підлягає розглядові в порядку господарського судочинства, суддя повинен був керуватися положеннями п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України. За наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, оскільки вказана норма врегульовує питання щодо передачі справи на розгляд іншого суду з підстав недодержання правил територіальної підсудності. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» задовольнити. Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 12.08.2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.