Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/7430/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/7430/20 Номер провадження 33/814/90/21Головуючий у 1-й інстанції Микитенко В. М. Доповідач ап. інст. Корсун О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Полтава Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., з участю секретаря судового засідання Гринь А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26 жовтня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 420 гривень 40 копійок судового збору на користь держави. За постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим за те, що він 09 серпня 2020 року о 22 годині 35 хвилин по вул. Київське Шосе, 56 м. Полтава керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9«а» ПДР України. В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26 жовтня 2020 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що: ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не перебував у стані алкогольного сп`яніння, а врахування як доказу висновку щодо результатів медичного огляду №372 від 09 серпня 2020 року, є безпідставним, оскільки дослідження щодо встановлення факту алкогольного сп`яніння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лікарем фактично не проводилось, а запис про наявність ознак алкогольного сп`яніння зроблено виключно після огляду ОСОБА_1 лікарем та оцінки збудженої поведінки останнього, що було викликано хвилюванням за наслідками спілкування з поліцейськими; ОСОБА_1 не було повідомлено про факт відеофіксації його спілкування із працівниками поліції у момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та щодо того, що матеріали справи місять будь-які відеозаписи, а тому останні є недопустимим доказом. Одночасно ОСОБА_1 зазначає про те, що судом першої інстанції порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, оскільки проведено розгляд справи без участі апелянта, чим позбавлено останнього можливості висловити свою правову позицію. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Октябрського районного суду м. Полтава від 26 жовтня 2020 року, посилаючись на те, що він був відсутнім у судовому засіданні місцевого суду та копію оскаржуваного судового рішення отримав 06 листопада 2020 року. Перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова щодо ОСОБА_1 прийнята Октябрським районним судом м. Полтава 26 жовтня 2020 року без участі апелянта. У матеріалах справи наявний супровідний лист суду першої інстанції від 04 листопада 2020 року про направлення копії оскаржуваного судового рішення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та заява ОСОБА_1 від 06 листопада 2020 року про видачу цього судового рішення, у той час як докази отримання копії оскаржуваної постанови місцевого суду апелянтом - відсутні. У зв`язку з цим, апеляційний суд виходить з даних, повідомлених ОСОБА_1 щодо дати отримання ним копії постанови Октябрського районного суду м. Полтава від 26 жовтня 2020 року, а саме - 06 листопада 2020 року. Наведені вище обставини свідчать про необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з прийнятим місцевим судом рішенням та його мотивами, що необхідно вважати як об`єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності подано 16 листопада 2020 року, що підтверджується вхідним штампом місцевого суду. За таких обставин, зважаючи на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано в межах десятиденного строку з дня отримання копії судового рішення, яке стосується інтересів апелянта та враховуючи встановлені вище об`єктивні обставини, що вплинули на дату подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності указаний процесуальний строк на апеляційне оскарження пропущено не було, а тому відсутні підстави для його поновлення, про що йдеться у скарзі, поданій до апеляційного суду. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно з положеннями статті 294 КУпАП судове рішення переглядається в межах доводів апеляційної скарги. Ст. 245 КУпАП регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Адміністративна відповідальність за статтею 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.9 «a» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, встановлених місцевим судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми доказами, яким надана правильна юридична оцінка, та є обґрунтованим. Так, згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 401192 від 09 серпня 2020 року, 09 серпня 2020 року о 22 годині 35 хвилин по вул. Київське Шосе, 56 у м. Полтава, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у чергового лікаря-нарколога ПОНД (а.с. 1). Зі змісту такого протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом передачі цього транспортного засобу іншому водієві ОСОБА_2 , що засвідчено особистим підписом останнього. Наведене у сукупності з іншими обставинами також підтверджує факт керування ОСОБА_1 зазначеним вище транспортним засобом, за обставин, встановлених судом. У свою чергу, дані наведеного протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивно узгоджуються з даними відеозаписів від 09 серпня 2020 року, записаних на технічному носієві інформації, якими підтверджено, що 09 серпня 2020 приблизно о 22 годині 35 хвилин поліцейськими було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду патрульного автомобіля. Засобами об`єктивного контролю зафіксовано, що поліцейським ОСОБА_1 повідомлялись та наводились відповідні відомості про факт виконання останнім об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі серії ДПР18 №401192. Указані обставини апелянт ніяким чином не заперечував, у тому числі, ОСОБА_1 не оспорював та не висловлював незгоди й щодо правильності його ідентифікації працівниками поліції як водія наведеного транспортного засобу (а.с. 4). Крім того, з відеофіксації встановлено, що у ході оформлення матеріалів, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності поліцейським було повідомлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додається відеозапис з бодікамер ВІ0087 та відеореєстратора, посилання на які працівником поліції зазначено у протоколі серії ДПР18 № 401192 від 09 серпня 2020 року, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є неспроможними. Об`єктивних та мотивованих підстав, які б ставили під сумнів достовірність та допустимість як доказу наведених відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації - немає. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, виконання функцій водія ОСОБА_1 за обставин, встановлених судом, не оспорюється й самим апелянтом. Разом з тим, у скарзі, поданій до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 наполягає на тому, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак, такі доводи апеляційний суд розцінює як спосіб захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 372 від 09 серпня 2020 року. Так, за результатами проведеного огляду, лікарем ОСОБА_3 складено наведений висновок, з даних якого встановлено, що станом на 23 годину 28 хвилин 09 серпня 2020 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 3). При цьому, твердження апеляційної скарги про те, що дослідження щодо встановлення факту алкогольного сп`яніння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лікарем фактично не проводилось, а запис про наявність ознак алкогольного сп`яніння зроблено виключно після огляду ОСОБА_1 лікарем та оцінки збудженої поведінки останнього, що було викликано хвилюванням за наслідками спілкування з поліцейськими, на думку апеляційного суду є неприйнятними та такими, що констатуються з формальних підстав з огляду на таке. Так, апеляційним судом встановлено, що лікарем Полтавського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_3 у ході проведення 09 серпня 2021 року о 23 годині 28 хвилин огляду на стан сп`яніння констатовано, що у ОСОБА_1 були: неадекватно гучна та змазана мова, порушена рухова сфера, хитка хода, хитання при поворотах та у позі Ромберга; повільне виконання пальце-носової проби з промахом; різкий запах алкоголю з порожнини рота. Щодо відомостей про останнє вживання алкоголю особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, то лікарем засвідчено, що зі слів самого апелянта, останній випив 1,5 літра пива. За результатами обстеження за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» у ОСОБА_1 встановлено - 1,24 та 1,68 проміле алкоголю, що підтверджується актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №372 від 09 серпня 2020 року. На підставі наведених ознак у їх сукупності, апелянту й було встановлено лікарем діагноз - алкогольне сп`яніння. Об`єктивних підстав не довіряти даним висновку медичного огляду та акта, на підставі якого у подальшому було видано такий висновок - немає. Отже, наведені вище взаємоузгоджені та взаємопов`язані між собою докази у їх сукупності безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин встановлених місцевим судом. Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є водієм, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №401192 від 09 серпня 2020 року, за якими у ОСОБА_1 було тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , та видано останньому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, що засвідчено підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.33 КУпАП, правильно наклав стягнення на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Так, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про проведення розгляду справи без його участі, чим позбавлено останнього можливості висловити свою правову позицію, слід зазначити наступне. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. І вказане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У контексті наведеного, апеляційний суд звертає увагу на встановлений діючим законодавством строк щодо можливості накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП, якого місцеві суди повинні дотримуватись, не порушуючи принцип невідворотності накладення такого стягнення з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Так, апеляційним судом неодноразово здійснювались заходи щодо забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності бути присутнім у судовому засіданні шляхом: направлення ОСОБА_1 поштових повідомлень про місце та час розгляду справи за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є ідентичною адресі, зазначеною особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в апеляційній скарзі (поштові відправлення були повернуті до суду за закінченням терміну зберігання); публікації оголошень про виклик ОСОБА_1 до суду на офіційному веб-сайті Полтавського апеляційного суду (інформація про завчасне публікування списків справ, призначених до розгляду у кожному суді України на офіційному веб-сайті є загальновідомою); надання поліції доручень щодо встановлення місцезнаходження апелянта та вручення останньому повістки про виклик до суду. При цьому, з аналізу клопотань апелянта у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаним про місце та час розгляду справи щодо нього. Більш того, апелянт вказав номер телефону, за яким просив повідомляти його про час розгляду справи в апеляційній інстанції, однак будучи сповіщеним за допомогою засобів телефонного зв`язку про місце та час розгляду справи, не з`являвся до апеляційного суду, а у подальшому почав кидати слухавку та ігнорувати виклики по телефону до суду, що підтверджується телефонограмами, складеними секретарем судового засідання. Апеляційний суд переконався в обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи щодо нього та вжив усіх можливих заходів для надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції та користуватись правами, передбаченими ст.268 КУпАП, однак в судові засідання Полтавського апеляційного суду апелянт не з`явився десять разів протягом 9 місяців, при цьому подані клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не містять наведення підтверджених підстав, що об`єктивно унеможливили б явку ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції. За наведених обставин, реалізація ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП, пов`язана виключно з волевиявленням останнього, яким і було ініційовано апеляційний розгляд. Тобто, загальний аналіз процесуальної поведінки ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення переконливо свідчить про пасивність такої поведінки, та вказує на недобросовісне використання апелянтом наданих йому законом процесуальних прав та дотримання обов`язків, намагання у будь-який спосіб уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зважаючи на встановлені вище обставини та відповідні їм правовідносини, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.М. Корсун