Постанова 4823 № 2-983/2005

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 серпня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 2-983/2005 Головуючий у першій інстанції Слісар А. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1025/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Шкарупою Ю.В. учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа - старший державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Філімонова Карина Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року (місце ухвалення м. Мена, дата складання повного рішення 18.05.2021) у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Філімонової Карини Владиславівни про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425, В С Т А Н О В И В : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425. В обґрунтування скарги посилався на те, що 27.04.2021 під час керування транспортним засобом його зупинили працівники поліції, та повідомили, що він не має права керувати транспортним засобом на підставі постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425, яка винесена старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімоновою К.В. Звернувшись 28.04.2021 до Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області скаржник дізнався, що підставою обмеження є заборгованість по аліментам. У скарзі посилається на те, що він з 2020 року зареєстрований як ФОП, та єдиним джерелом його доходу та джерелом засобу існування є здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з керуванням вантажного транспортного засобу, тому встановлене постановою обмеження порушує його права, та позбавило можливості отримувати доходи на своє існування, утримувати свою сім`ю та виконувати рішення суду щодо сплати аліментів на дитину. Зазначає, що неналежне повідомлення про винесення постанови, відсутність фактичної інформації про встановлені нею обмеження, а також те, що дізнався про порушення його прав лише 27.04.2021 є поважною причиною поновлення пропущеного строку. У скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на подання скарги на постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425. Визнати неправомірною та зобов`язати державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси Південноміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425. Ухвалою Менського районного суду від 14.05.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги на постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425. Відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425. Ухвала суду обґрунтована тим, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено в момент її винесення, разом з тим, задовольняючи клопотання скаржника про поновлення строку на подання скарги судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 отримував оскаржувану постанову або був ознайомлений безпосередньо з нею до 27.04.2021. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 14.05.2021, та постановити нову, якою визнати неправомірною та зобов`язати державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.02.2019 ВП № 3431425. За доводами апеляційної скарги оскаржувана ухвала суду постановлена судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Заявник посилається на те, що обмеження у праві керувати транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів існування від його розміру. Другим Суворовським ВДВС м.Одеси Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на електронну адресу суду апеляційної інстанції було направлено відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , проте вказаний відзив не може бути прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки він поданий поза строком визначеним ухвалою апеляційного суду, а саме протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Як вбачається, старший державний виконавець Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонова К.В. отримала копію апеляційної скарги ОСОБА_1 разом з додатками 22.06.2021 (а.с. 200), проте відзив на апеляційну скаргу направлено 19.07.2021. Від ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У частині першій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 02.12.2005 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з 27.10.2005 року і до повноліття дитини, на виконання якого було видано виконавчий лист № 2-982 від 02.12.2005, який перебуває на примусовому виконанні у Другому Суворовському ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) АСВП № 3431425, про що у матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2006. Як вбачається з розрахунку по сплаті аліментів від 30.01.2020, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 становить 131862, 69 грн. (т. 1 а.с.275). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_5 . Постановою старшого державного виконавця Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Філімонової К.В. від 04.02.2019 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-982 виданий 02.12.2005 (ВП № 3431425) (а.с. 68 т. 2). Постановляючи ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено в момент її винесення, разом з тим, задовольняючи клопотання скаржника про поновлення строку на подання скарги судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 отримував оскаржувану постанову або був ознайомлений безпосередньо з нею до 27.04.2021. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону 1404-VIII). Відповідно до частини першої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 2 частини дев`ятої статті 71 Закону 1404-VIII встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідний платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість боржника по сплаті аліментів перевищувала суму відповідних платежів за чотири місяця, на час винесення вказаної постанови не було відомостей, що встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, оскільки як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований з 16.10.2020, як фізична особа-підприємець. Види економічної діяльності: надання послуг перевезення речей (переїзду) (основний); вантажний автомобільний транспорт, а з 19.10.2020 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований, як платник єдиного податку, що підтверджується Витягом з Реєстру платників єдиного податку (а.с. 7, 8 т. 2). З врахуванням викладеного вище, право заявника не було порушено в момент винесення оскаржуваної постанови, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований з 16.10.2020 як ФОП (види економічної діяльності: надання послуг перевезення речей (переїзду) (основний); вантажний автомобільний транспорт), тобто така реєстрація відбулася після винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови. Установивши, що боржник має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідний платежів за шість місяців, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець у визначений законом спосіб та в межах наданих йому повноважень обґрунтовано обмежив боржника у відповідному праві та правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 18, 71 Закону 1404-VIII. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, не вказують на порушення норм матеріального або процесуального права, які є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, зводяться до власного тлумачення норм права, скарга та апеляційна скарга розглянута в межах доводів викладених скаржником, викладені доводи за наявності підстав для застосування встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, а саме заборгованості по аліментах, яка підтверджена, як довідками державного виконавця, які неодноразово направлялись за різний період (а.с. 37, 43, 70-78 т. 1), так і судовими рішеннями у справі № 738/1026/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, у задоволенні якого позивачу відмовлено, не є підставою для скасування правильного рішення суду, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, враховуючи межи доводів та вимоги апеляційної скарги. Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, а саме, що рішення судом прийнято 14.05.2021, проте відзив на скаргу та матеріали виконавчого провадження надані державним виконавцем пізніше, тобто станом на 14.05.2021 суд ніяк не міг отримати ці документи. З матеріалів справи вбачається, що відзив та сканкопії матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем було направлено на електронну адресу суду першої інстанції, які зареєстровані судом 13.05.2021, ухвалу постановлено 14.05.2021. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 12.08.2021. Головуючий Судді: