Постанова 4824 № 757/35730/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/35730/20 Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Номер провадження № 22-ц/824/3600/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - ВСТАНОВИВ: В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просила визнати виконавчий напис № 1168, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було встановлено, який строк минув з дня виникнення права вимоги, у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості, зокрема, ОСОБА_1 вказувала, що кредитний договір між нею та ТОВ «ФК «Паріс» ніколи не укладався. Тобто, спірний виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 199 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», відповідачем не було направлено жодних листів з вимогою про усунення порушення стосовно зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості вчасно бути проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги або ж виконати їх. Окрім того, нотаріусом не з`ясовано чи не пропущено відповідачем строк позовної давності, не встановлено, коли було здійснено останню оплату по кредиту. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню. Вирішити питання судових витрати. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, що підтверджується самим виконавчим написом. Вказує, що на цей же пункт посилається й суд першої інстанції. Проте, на момент вчинення виконавчого напису вказаний пункт було визнано незаконним, а тому судом до спірних правовідносин застосовано норми матеріального права, що втратили чинність, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 . Крім того, на думку апелянта необхідною умовою для вчинення виконавчого напису нотаріусу стягувач повинен був пред`явити підтвердження про попередження її, як боржника, виконати відповідне зобов`язання у добровільному порядку і лише після не виконання вказаної вимоги стягувач набував права пред`явлення вказаних документів до нотаріуса для вчинення вказаного вище виконавчого напису. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи(а.с.114) до суду апеляційної інстанції не з`явилася та подала заяву про розгляд вказаної справи у суді апеляційної інстанції за її відсутністю (а.с.103). Відповідач у справі ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» направила до суду апеляційної інстанції заяву про слухання справи без участі їх представника. Заслухавши доповідь судді-доповідача,?? вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції в рішенні суду зазначив, що позивач укладала з відповідачем кредитний договір і приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм П. І. було вчинено виконавчий напис у зв`язку із її боргом за укладеним договором кредиту, а 04 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. на підставі виконавчого напису відкрила виконавче провадження № 62714085. Вирішуючи вказаний спір по суті позовних вимог та відмовляючи у їх задоволенні суд дійшов висновку, що позивач не довів фактичними даними переконливості своїх вимог, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимог позову. Однак, погодитися із даним висновком місцевого суду колегія суддів не може виходячи з наступного. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення місцевого судуне відповідає. Так, за приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок). Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів У країни. Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку. Разом із вище викладеним, апеляційний суд при вирішення вказаної справи враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття». Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір, не дотримався положень чинного цивільного процесуального законодавства, зокрема п.1 ч.4 ст. 265 ЦПК України, та належним чином не встановив обставини вказаної справи, не перевірив предмету спору. Так, викладаючи встановлені обставини справи суд зазначив, що «позивач укладала з відповідачем кредитний договір і приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм П. І. було вчинено виконавчий напис у зв`язку із її боргом за укладеним договором кредиту, а 04 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. на підставі виконавчого напису відкрила виконавче провадження № 62714085» Однак, викладені у рішенні суду фактичні обставини справи не відповідають матеріалам справи. Із наданої до суду апеляційної інстанції копії документів виконавчого провадження №62781658 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ждановича В.М. вбачається, що 16 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС банк» був укладений у формі заяви-договір №0042278 про отримання споживчого кредиту на суму 51282,05 грн. зі сплатою 18% річних терміном на 24 місяці. Згідно до додатку №1 сторонами договору було погоджено графік повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредиту на період з 16 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2021 року, щомісячними платежами по 4098,67 грн. Видаючи 26 червня 2020 року виконавчий напис приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», як правонаступника АТ «РВС Банк» (на підставі укладеного 28 квітня 2020 року Договору про відступлення права вимоги №28/04/2020-1) 52931,20 грн. як заборгованість по Договору №0042278 від 16 жовтня 2019 року, що утворилася за період з 17 січня 2020 року по 28 квітня 2020 року. Зазначений виконавчий напис приватним нотаріусом вчинений щодо кредитного договору, який нотаріально не оформлений. Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір, взагалі не надав? належної правової оцінки доводам позивача щодо недійсності положень? постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» з урахування ухвалених судових рішень у адміністративній справі ?№826/20084/14. Тому, апеляційний суд, перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , погоджується із зазначеними?доводами?в частині? незаконності вчинення нотаріусом виконавчого напису на підставі положень Переліку, які рішенням суду визнанні нечинними. Так, згідно п.16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року? № 32/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом. Згідно ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.07.2017 року, отже і постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратила чинність з цього дня. З врахуванням вказаних вище положень апеляційний суд доходить висновку, що оскільки виконавчий напис нотаріуса, відповідно до якого стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПАРІС», вчинений 26 червня 2020 року тому приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Разом із тим, «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»,? який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172? в не скасованій рішенням суду частині не передбачає права нотаріуса вчиняти виконавчі написи на підставі кредитних договорів, які нотаріально не посвідчені. Таким чином, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції. При цьому враховуючи, що позивачем на підтвердження позовних вимог наведенні відповідні правові підстави, які свідчать про порушення приватним нотаріусом під вчинення виконавчого напису вимог закону, а відповідачем - ТОВ «ФК «Паріс» вказані обставини у спосіб, визначений ЦПК України, не спростованні належними та допустимими доказами, а тому позов є обґрунтованим. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 частиною 1 ЦПК України передбачено , що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, ухвалюючи вказане рішення суд неправильно застосування норми матеріального права, тому вказане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції було сплачено 840,80 грн судового збору (а.с.16) та за подачу апеляційної скарги - 1261,20 грн судового збору, а всього 2102 грн, тому суд апеляційної інстанції стягує дані витрати з ТОВ «ФК «Паріс» на користь позивача у справі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року у справі скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позовом задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрованим в реєстрі №1168, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія «Паріс»? заборгованості за кредитним договором №0042278 від 16 жовтня 2019 року в розмірі 52931,20 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (юридична адреса? 03150 місто Київ, улиця Велика Васильківська, 77А ? код ЄДРПОУ 38962392) на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.? Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови викладено 12 серпня 2021 року. Головуючий суддя :?? ? ?? ? ?? ? ? ? ?? М.А.Яворський? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? Судді:? ? ? ?? ?? ? ?? Т.Ц.Кашперська? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ??В.О.Фінагеєв ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ?? ? ??