Постанова 4824 № 373/1454/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 373/1454/20 Головуючий у суді першої інстанції - Свояк Д.В. Номер провадження № 22-ц/824/7981/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» Ляр Д.Ю. звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 січня 2011 року у розмірі 18 928,54 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 19 січня 2011 року. Вказано, що відповідно до виявленого бажання, відповідача було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку й у подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 7 000 грн. Проте, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з врахуванням внесених відповідачем коштів на погашення кредиту утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 23 вересня 2020 року становить 18 928,54 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 8 579,23 грн, в тому числі 0,00 грн - заборгованості за поточним тілом кредиту, 8 579,23 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованості за нарахованими відсотками, 0,00 грн - заборгованості за простроченими відсотками, 3 090,66 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 7 258,65 грн - нарахованої пені, 0,00 грн - нарахованої комісії. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а рішення ухвалено за невідповідності висновків суду обставинам справи. Окрім того, апелянт вказує, що судом не було надано належної правової оцінки наданим доказам, зокрема анкеті-заяві, виписці про рух коштів по рахунку та розрахунку заборгованості, які свідчать, на думку апелянта, про факт укладення кредитного договору та правові підстави виникнення заборгованості. Апелянт вважає, що підпис відповідача у вказаній анкеті-заяві свідчить про те, що останній був проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Крім того, банк наголошує про помилковість висновків суду першої інстанції щодо того, що не було надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією особою, оскільки позивачем у справі до матеріалів позовної заяви було надано копії довідки про належність РНОКПП ОСОБА_1 , який не змінюється протягом всього життя особи. Враховуючи вищевикладене, АТ КБ «Приватбанк» просило скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2021 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ті Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які були надані позивачем до суду, розумів відповідач, коли ознайомлювався та погоджувався з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк». Також було зазначено, що матеріали справи не місять доказів того, що вказані витяги, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) й зокрема, саме у зазначених розмірах й порядках нарахування. Також вказано, що анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» не містить обраний кредитний ліміт та обсяг послуг, які бажає отримати клієнт (відповідач). Умови та Правила надання банківських послуг не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом. Судом також було зазначено, що позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, з якою було укладено договір б/н від 19 січня 2011 року. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 19 січня 2011 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Приватбанк» (а.с.13). Відповідно до вказаної анкети-заяви відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитка «Універсальна». Бажаний кредитний ліміт зазначено не було. Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, а також зобов`язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «Приватбанку». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Разом із позовною заявою банком також було надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 19 січня 2011 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за період з 19 січня 2011 року по 23 вересня 2020 року (а.с.6-10). Відповідно до вказаних розрахунків, станом на 23 вересня 2020 року заборгованість за тілом кредиту - 8 579,23 грн, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8 579,23 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 3 090,66 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 7 258,65 грн - нарахована пеня, 0,00 грн - нарахована комісія, разом - 18 928,54 грн. Крім того, банком також було надано виписку по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 19 січня 2011 року по 01 березня 2020 року (а.с.47-49), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту (а.с.11), довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії (а.с.12). Також банком було надано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000040158145, ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (а.с.14). Вказана довідка передбачає, що ОСОБА_1 отримала кредитну карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» й встановлені наступні умови: базова відсоткова ставка у розмірі 2,5% на місяць, розмір щомісячних платежів, що включає плату за користування кредитними коштами у звітному періоді - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Окрім того, вказана довідка передбачає умови щодо пені. Так, пеня за невчасне погашення заборгованості складається із пені-1 (базова процентна ставка/30 - нараховується за кожен день прострочення) та пені-2 (1% заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується один раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. Також встановлено розмір штрафу, який становить 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих і прострочених комісій. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і що відповідач поставив підпис в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Звертаючись до суду із цим позовом банк надав суду зокрема анкету-заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.13), розрахунок заборгованості (а.с.6-10), виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 19 січня 2011 року по 01 березня 2020 року (а.с.47-49), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту (а.с.11), довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії (а.с.12). При цьому, банк стверджував, що згідно виписки по картковому рахунку позичальник ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо їх повернення. Зазначені твердження позивача відповідачкою ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 77- 81 ЦПК України, не спростовані. Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, де вказано, що заборгованість за тілом кредиту становить - 8 579,23 грн, вказане підтверджує заборгованість відповідача ОСОБА_1 за виданим кредитом. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 суми непогашеного кредиту у розмірі 8 579,23 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи і аргументи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні тіла кредиту. Щодо позовних вимог банку про стягнення відсотків та пені, то слід зазначити наступне. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 19 січня 2011 року процентна ставка не зазначена. Окрім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і що відповідач поставив підпис в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «Приватбанку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 січня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню. Проте, до матеріалів справи банком було долучено копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000040158145, ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (а.с.14). Вказана довідка передбачає, що ОСОБА_1 отримала кредитну карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» й встановлені наступні умови: базова відсоткова ставка у розмірі 2,5% на місяць, розмір щомісячних платежів, що включає плату за користування кредитними коштами у звітному періоді - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Окрім того, вказана довідка передбачає умови щодо пені. Так, пеня за невчасне погашення заборгованості складається із пені-1 (базова процентна ставка/30 - нараховується за кожен день прострочення) та пені-2 (1% заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується один раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, висновки суду першої інстанції про те, що сторони не досягли згоди щодо вказаних умов договору, зокрема щодо розміру відсоткової ставки та пені, є помилковими, оскільки відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Вказана довідка є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 з розміром процентів за користування грошовими коштами та розміром пені і штрафів в разі порушення строків повернення кредиту. Разом з тим, як вбачається із наданого розрахунку заборгованості, відповідач не має заборгованості за нарахованими відсотками, оскільки в розрахунку вказано - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн (а.с.6-10). Щодо доводів апелянта про наявність правових підстав для стягнення відсотків, нарахованих на прострочене тіло кредиту на підставі положень статті 625 ЦК України, то слід зазначити наступне. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим, оскільки строк повернення відповідачем грошових коштів не було встановлено в анкеті-заяві, тому саме з часу звернення банку з вимогою про повернення коштів у відповідача виникає обов`язок щодо виконання грошового зобов`язання. Доказів направлення відповідачеві вимог із встановленим строком виконання зобов`язань матеріали справи не містять, а відтак, підстави для нарахування відсотків, які передбачені ст. 625 ЦК України відсутні. Крім того із наданих позивачем до суду першої інстанції письмових доказів вбачається, що термін дії договору не сплив, оскільки неодноразово пролонговувався шляхом отримання нових кредитних карток зокрема термін дії останньої - вересень 2021 року. Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення відсотків на підставі положень статті 625 ЦК України. Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7 258,65 грн, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про розгляд справи в суді першої інстанції, не подавала заяви про застосування строку позовної давності до вимог банку щодо стягнення пені. Таким чином, відповідно до наданого розрахунку заборгованості (відомості надано за період з 19 січня 2011 року по 23 вересня 2020 року), зі ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість по пені у розмірі 7 258,65 грн. Разом із апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів: копії картки платника податків ОСОБА_2 , копії довідки про умови кредитування, копії паспорту ОСОБА_1 . Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З матеріалів справи вбачається, що деякі докази, які просить долучити до матеріалів справи апелянт, зокрема, копія довідки про умови кредитування, копія паспорту ОСОБА_1 вже містяться в матеріалах справи й у повторному їх долучення потреби немає. Щодо долучення до матеріалів справи копії картки платника податків ОСОБА_2 , то апеляційний суд виходить з наступного. Так, відповідно до положень статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Вказане свідчить, що якщо в процесі розгляду даної справи суд встановить, що позов подано до неналежного відповідача, то мало бути ініційовано питання щодо заміни на належного відповідача. Із наданої копії картки платника податків ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою. Оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив чи дійсно належний відповідач, не вчинив дії для з`ясування вказаного факту, то апеляційний суд вважає за можливе задовольнити подане клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи копії картки платника податків ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що в паспорті міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 01 серпня 2014 року. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки за подачу позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн, а за подачу апеляційної скарги 3153 грн, всього 5255 грн., а апеляційну скаргу задоволено частково, що становить 84 % від загального розміру позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції стягує суму судового збору з відповідача на користь апелянта пропорційно задоволеній сумі позову що становить 4414,20 грн. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2021 року в частині відмови у стягненні тіла кредиту та пені скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 579,23 грн, а також пеню у розмірі 7 258,65 грн. В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 4414,20 грн. грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв