Постанова 4819 № 766/21191/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Херсон справа № 766/21191/18 провадження № 22-ц/819/1006/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Автонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 19 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав та в якому просила: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 квітня 2015 року вона уклала шлюб зі ОСОБА_2 , який наполягав на його укладенні, оскільки він стане гідним батьком для її доньки. Зазначає, що завдяки ОСОБА_2 позбавили батьківських прав біологічного батька дитини ОСОБА_5 та рішенням суду від 15 червня 2015 року ОСОБА_2 було оголошено усиновлювачем неповнолітньої ОСОБА_6 прізвище якої змінено на « ОСОБА_7 », а по-батькові на « ОСОБА_8 ». Проте, під час спільного проживання ОСОБА_2 не виконував своїх обіцянок, те не проявляв турботу відносно дружини та доньки. Погіршення відносин призводило до психологічного та фізичного тиску на позивачку з боку відповідача, проте до правоохоронних органів вона не зверталася. Зазначає, що пізніше її стало відомо про причетність ОСОБА_2 до злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотиків. Психологічний тиск на доньку з боку відповідача став підставою того, що позивачка у серпні 2016 року вигнала відповідача зі своєї квартири. Зазначає, що з листопаді 2017 року шлюб між сторонами розірваний, зверталася до відповідача з проханням відмовитися від батьківських прав з метою отримання матеріальної допомоги з боку держави, проте від відмовив, з позовом про стягнення аліментів не зверталася. Позивачка вказує, що за останні більш ніж два роки ОСОБА_2 жодного разу не навідував доньку, не цікавився її життям, матеріальної допомоги на її утримання не надавав, притому, що практично весь цей час проживав у сусідній квартирі. Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 вихованням та утриманням дитини не займається, її життям та здоров`ям не цікавиться, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, вважає, що перераховані факти, як кожен окремо так і у сукупності можна розцінити, як такі, що свідчать про навмисне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків. Рішенням Херсонським міським судом Херсонської області від 19 лютого 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав задоволено. Суд постановив: Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26.10.2018 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийняті ті доводи, які були викладені у заяві про скасування заочного рішення про позбавлення його батьківських прав, в тому числі щодо неправдивості тих обставин про які зазначає позивачка. Посилається на те, що знаходження його за кордоном, у РФ, у тому числі в місцях позбавлення волі як у РФ так і в Дар`ївській виправній колонії №10 Херсонської області утруднюють його участь у вихованні дитині, її належне утримання та спілкування з нею, проте не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки ці обставини не залежать від відповідача. Також зазначає про тривалість трудових відносин на території України та позитивні характеристики з місць роботи, де він займав керівні посади, вимушеність виїзду у РФ з метою працевлаштування, позитивну характеристику з місця відбуття покарання, що спростовує доводи позивачки щодо його особистості. Вважає, що позивачкою наведені обставини для позбавлення батьківських прав, які не відповідають дійсності. Зазначає, що при вирішення питання стягнення аліментів, судом першої інстанції взагалі не взяті до уваги обставини, які мають бути встановлені при вирішенні питання розміру аліментів. Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та адвокат Сметана С.В. доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду вважають законним та обґрунтованим. Заслухавши доповідача, позивачку, відповідача та їх представників, представника Виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, матеріальної допомоги на утримання не надає, не приймає участі у вихованні дитини, доказів того, що він не виконує батьківські обов`язки з поважних причин не надано, а також наявні підстави для стягнення аліментів у розмірі встановленому судом. Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 квітня 2015 року, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, актовий запис № 101 (а.с. 9). Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 15 червня 2015 року ОСОБА_2 оголошено усиновлювачем неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записано батьком унисовленої - ОСОБА_2 , прізвище якої змінено на « ОСОБА_7 », по-батькові на « ОСОБА_8 » (а.с. 10). Як вбачається з копії свідоцтва про народження, виданого 20 липня 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 85, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 11). Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12). Відповідно до висновку Виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради - органу опіки та піклування Суворовського району м. Херсона про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 12 липня 2019 року № 94, враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у відношенні до малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37). Згідно акту обстеження умов проживання від 04 липня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У малолітньої ОСОБА_4 є кімната, в якій є місце для сну, шафа для зберігання речей, письмовий стіл, в наявності взуття та одяг відповідно до сезону (а.с. 38). З акту відвідування гр. ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що спеціалісти служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, неодноразово здійснювали вихід за вищевказаною адресою, з метою обстеження умов проживання ОСОБА_2 та встановлення його місцезнаходження, але потрапити до помешкання не надалося можливим. В ході опитування сусідів, було з`ясовано, що за зазначеною адресою ОСОБА_2 не проживає понад двох років. Також, спеціалістами служби у справах дітей було з`ясовано, що власник цієї квартири є мати ОСОБА_2 - ОСОБА_11 . Під час телефонної співбесіди спеціаліста служби у справах дітей зі ОСОБА_11 було з`ясовано, що ОСОБА_2 перебуває у Російській Федерації, у місцях позбавлення волі, більше двох років. Під час її розмови з сином, вона повідомила його про розгляд цивільної справи про позбавлення його батьківських прав. ОСОБА_11 було запрошено на комісію з питань захисту дитини для висловлення думки, проте остання відмовилась, так як не має бажання приймати участь у зазначеному заході, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 (а.с. 39). Матір дитини безумовно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та зобов`язана піклуватися про здоров`я дитини, стан розвитку, виховувати дитину. Доводи позовної заяви ОСОБА_3 про сприяння ОСОБА_2 у позбавленні батьківських прав біологічного батька дитини є недоречними, оскільки позбавлення батьківських прав не відбувається без участі матері дитини та органу опіки та піклування. Так само і оголошення ОСОБА_2 усиновлювачем дитини позивачки відбулося за її усвідомленою згодою, як матері дитини, яка поза розумним сумнівом вирішує питання щодо батьківства свої дитини. Таким чином, визначення відповідача юридичним батьком своєї дитини залежало від волі позивачки, як матері дитини, а отже ОСОБА_2 , як батько набув всі права та обов`язки, визначені СК України та іншими нормативними актами, як національного так і міжнародного законодавства. За частиною першою статті 242 СК України, якщо усиновлювач був записаний матір`ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1)не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2)ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3)жорстоко поводяться з дитиною; 4)є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5)вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6)засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до положень ст. 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Пунктами 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України"). Характеристики з місця роботи відповідача за період сумісного життя з позивачкою свідчать про позитивні його якості (а.с.187-188). Також відповідач не має негативної характеристики з місця відбуття покарання, надана на нього характеристика з Дар`ївської виправної колонії №10, де відповідач відбував покарання з 04.10.2019 року, свідчить, що він враховує думку колективу, намагається побутувати безконфліктні стосунки з оточуючими, за характером врівноважений, спокійний /а.с.182-183/. З вироку Ново-Савинського районного суду м. Казані Республіки Татарстан від 24 січня 2017 року, відносно ОСОБА_2 , вбачається, що на території РФ він був затриманий 04 жовтня 2016 року. З ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020 року про приведення вироку Російської Федерації у відповідність з законодавством України стосовно ОСОБА_2 вбачається, що початок строку відбування покарання обчислюється з 07 жовтня 2016 року (а.с.105-106). Отже доводи позовної заяви від жовтня 2018 року в частині того, що відповідач за останні більш ніж два роки, практично проживаючи у сусідній квартирі АДРЕСА_3 , жодного разу не навідував доньку, не цікавився її життям, матеріальної допомоги на її утримання не надавав спростовуються вищенаведеним. Відповідно до ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За приписами ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виховання своєї дочки, а тому висновки суду першої інстанції про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків є передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим. Висновок виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування пояснила, що думку дитини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , в установленому законом порядку, не з`ясовували, оскільки вважали, що повідомлення матері відповідача про його згоду на позбавлення батьківських прав було достатнім для надання вищенаведеного висновку, проте знаходження відповідача в місцях позбавлення волі не є підставою для позбавлення батьківських прав. Надана представником органу опіки та піклування інформація від 09.08.2021 року за №08-44-1083 за результатами проведення бесіди з дитиною, ОСОБА_4 , щодо з`ясування її думки, яка полягає в тому, що вона не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, за відсутності наведених у ст. 164 СК України для цього підстав, не може бути підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи, обставини справи, правовідносини, які виникли між учасниками справи, є необхідним зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу - позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , недостатньо, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не можуть бути задоволені. Враховуючи, що судом вирішено питання про стягнення аліментів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 166 СК України, відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, відсутність підстав для позбавлення батьківських прав та не заявлене окремо позивачкою такої позовної вимог унеможливлює стягнення аліментів. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 .. У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 лютого 2021 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Склярська І.В. Судді: Пузанова Л.В. Чорна Т.Г. Повний текст постанови складено 12 серпня 2021 року. Суддя І.В. Склярська