Постанова 4807 № 334/581/20

Дата документу 27.07.2021 Справа № 334/581/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/581/20 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф. № 22-ц/807/2733/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ», про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ В лютому 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ «СК «Оранта-Січ», про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02.02.2019 о 08-45 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем MAZDA, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом праворуч вчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині в результаті не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2012 року випуску, під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Автомобіль OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить позивачці згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області. Згідно постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2019 по справі № 334/811/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 16.03.2019. Внаслідок ДТП автомобіль OPEL ASTRA отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Позивачкою було залучено судового експерта автотоварознавця для визначення шкоди спричиненої ТЗ, вартість послуг становить 1500,00 грн., які були сплачені позивачкою, що підтверджується квитанцією від 09.02.2019 №802515. Відповідно до висновку експерта, вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ OPEL ASTRA, державний з номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, в цінах станом на час завершення виконання висновку експерта, становить 364836,67 грн. Ринкова вартість ТЗ до ДТП становить 326705,70 грн., враховуючи те, що ринкова вартість ТЗ, на момент складення висновку була нижча суми відновлювального ремонту, тому ця сума і є реальною вартістю втраченого позивачкою майна. На день подання позову відновлювальний ремонт ТЗ триває, копії рахунків та актів виконаних робіт додаються. Про настання страхового випадку було вчасно повідомлено страхову компанію відповідача - ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА-СІЧ». Відповідно до повідомлення страхової компанії від 22.08.2019 №12-12/1743, страхове відшкодування за пошкоджений в результаті ДТП автомобіль позивача, становить 100000,00 грн. (в межах страхової виплати). Відповідне відшкодування у розмірі 100000,00 грн. було здійснено страховою компанією, однак даної суми недостатньо для відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП. З огляду на вищевикладені норми відповідальність за шкоду несе безпосередньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, збитки, а саме - реальна вартість втраченого майна (ринкова вартість ТЗ до ДТП) підтверджена висновком експерта з авто товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку №12/02, страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені втрати, позивачка вважає що саме з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами (100 000,00 грн.) та реальними втратами у вигляді ринкової вартості ТЗ до ДТП (326705,70 грн.) та грошові кошти, витрачені на таку експертизу (1500,00 грн.). Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 226705,70 грн. та грошові кошти, витрачені на авто товарознавчу експертизу у сумі 1500,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 59308,18 грн., витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи у сумі 1500,00 грн., а всього 60808,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 608,08 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2019 року о 08 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем MAZDA, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом праворуч вчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині в результаті не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2012 року випуску, під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Відповідно до ст.124 КУпАП, правопорушенням вважається порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2019 у справі №334/811/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Постанова набрала законної сили 16.03.2019. У справі № 334/811/19 ОСОБА_5 свою провину у скоєному адміністративному правопорушенні визнав, надав пояснення, що підтверджують обставини вчинення правопорушення (а.с. 8). Внаслідок ДТП автомобіль OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Автомобіль OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2012 року випуску, належить ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданим Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.7). Судом першої інстанції також встановлено та підтверджується полісом АМ №8213719 від 07.12.2018 року, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAZDA, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000,00 грн. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «СК «Оранта-Січ» 28.03.2019 із заявою про виплату відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, надавши в тому числі висновок судового експерта Булейка О.А. ПАТ «СК «Оранта-Січ» дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 02.02.2019, визнала страховим випадком та сплатила ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100000,00 грн. Як вбачається зі страхового акту ПрАТ «СК «Оранта-Січ» від 22.08.2019, оцінка транспортного засобу OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснювалась згідно Звіту №12/02 від 12.02.2019 року, наданого ОСОБА_3 . Висновком експерта з авто товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку №12/02 від 12.02.2019 року, виконаного на замовлення ОСОБА_3 від 08.02.2019 року, встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу становить 326705,70 грн., вартість відновлювального ремонту становить 364836,67 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну (ринкову) вартість транспортного засобу, без урахування аварійних пошкоджень, отже представлений автомобіль відновлювати економічно недоцільно і вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості, і становить 326705,70 грн. (а.с.11-22). Огляд пошкодженого транспортного засобу Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_2 , проводився без присутності ОСОБА_5 , представника ПрАТ «СК «Оранта-Січ». Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої шкоди 226705,70 грн., що становить різницю між визначеною згідно зі звітом №12/02 від 12.02.2019 року про оцінкою автомобіля вартістю матеріальної шкоди 326705,70 грн. та сумою виплаченого страховиком страхового відшкодування 100000,00 грн. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції надав оцінку доводам та запереченням сторін та правильно визначився з характером правовідносин сторін і чинним в галузі цих правовідносин законодавством. Зокрема відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За положеннями статей 28, 29 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. ПрАТ «СК «Оранта-Січ» від 22.08.2019, при виплаті страхового відшкодування страховик виходив з того, що сума матеріального збитку, завданого постраждалій ОСОБА_3 , відповідає ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження і становить 326705,70 грн. Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції послався на п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, за яким якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Відповідно до статті 30 Закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Тобто, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Згідно положень пункту 30.2. статті 30 Закону №1961-IV, потерпілому підлягає відшкодування у вигляді різниці між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП та після (ринкова вартість залишків). Як при розгляді справ у суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді, позивач посилалася на те. що відновлювальний ремонт триває, автомобіль знаходиться у робочому стані та використовується за призначенням, натомість потребує подальшого ремонту. Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що в такому випадку автомашину не можна вважати знищеною, а відтак позивачці має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування, застосував п.7.16 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р.№ 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003р. за № 1074/8395 із змінами (далі Методика), за яким ринкова вартість технічно несправного, розукомплектованого КТЗ (зокрема КТЗ, що ввозиться на митну територію України) не може бути меншою за вартість металобрухту складників, що залишилися, з урахуванням витрат на його утилізацію. Згідно п.7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Згідно п. 7.18 Методики, вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. Судом першої інстанції було враховано, що при експертному дослідженні пошкодженого транспортного засобу позивачки, не здійснювався розрахунок ринкової вартості автомобіля до ДТП та після (ринкова вартість залишків), та вартість утилізації КТЗ, а тому наданий позивачем розрахунок розміру шкоди не відповідає вимогам ст. 30 Закону № 1961 -IV. Згідно п. 14 Постанови «№ 4 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Представник відповідача при апеляційному розгляді зазначив, що клопотання про призначення відповідної судової автотоварознавчої експертизи, він не ставить, позаяк пошкоджений автомобіль фактично відремонтовано. З огляду на викладене, суд першої інстанції взяв до уваги надані позивачкою відомості про здійснення нею витрат на ремонт у розмірі 159308,18 грн., на вирахував з цієї суми виплачене страховиком страхове відшкодування. Погоджуючись хз висновками суду першої інстанції судова колегія враховує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог . Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2021 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 серпня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков