Ухвала КЦС ВС № 295/9337/20

Ухвала Іменем України 09 серпня 2021 року м. Київ справа № 295/9337/20 провадження № 61-12472ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_2 про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаною заявою, в якій просив обмежити цивільну дієздатність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити над нею опіку. Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , вони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З дружиною та сином вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Він помітив, що ОСОБА_1 протягом певних відрізків часу перебувала у прострації, затяжних депресіях, які змінювалися приступами агресії та роздратуванням, при цьому вона не усвідомлювала дійсність, втрачала можливість спілкуватися. Вказані стани у ОСОБА_1 тривали не постійно, це відбувалося періодично. Пізніше ОСОБА_1 зізналася, що вона страждає на психічні розлади і проходила лікування. Протягом перебування у шлюбі ОСОБА_1 проходила лікування, яке включало прийом антидепресантів, транквілізаторів та психостимулюючих засобів. Останнім часом психічний стан ОСОБА_1 значно погіршився, вона проявляє агресію та часто, за його спостереженнями, не усвідомлює свої дії. На час його відсутності з ОСОБА_1 залишається їх малолітній син, тому стан психічного здоров`я ОСОБА_1 викликає в нього значне занепокоєння. Крім того, він має обґрунтовану підозру, що ОСОБА_1 потрапила під вплив невідомих йому осіб, які, використовуючи її хворобливий стан, маніпулюють нею з метою матеріальної наживи, оскільки всі кошти, які є у них вдома, вона віддає стороннім особам. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 01 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що заява ОСОБА_2 є необґрунтованою та безпідставною, а її подання зумовлене лише неприязними стосунками між сторонами та намаганням заявника дискредитувати ОСОБА_1 в очах громадськості, обмежити її у правах на майно, придбане під час шлюбу, та на виховання рідної дитини, у зв`язку з чим заява про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 01 лютого 2021 року. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Призначено у справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Житомирської обласної психіатричної лікарні №

1. На вирішення експертизи поставлено такі запитання: 1) Чи страждає ОСОБА_1 на будь-які психічні розлади на даний час?; 2) Якщо ОСОБА_1 страждає на будь-який психічний розлад на даний час, то на який саме (згідно з чинною міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду)? 3) Якщо ОСОБА_1 на даний час страждає на будь-які психічні розлади, то чи може вона в силу наявних у неї розладів психіки усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків. Витрати з оплати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи. Надано експерту строк - два місяці для проведення експертизи. Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про призначення експертизи та зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що саме висновок судово-психіатричної експертизи є одним з доказів, який може свідчити про наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 та є необхідним для правильного вирішення справи. 23 липня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для призначення судово-психіатричної експертизи психічного стану її здоров`я, а тому необґрунтовано зупинив провадження у справі. Крім того, до суду першої інстанції було подано висновок експертів від 24 вересня 2020 року № 172, підготовлений за її замовленням, який містить відповіді на питання, що мають значення для справи. Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року щодо призначення експертизи не підлягає відкриттю з таких підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Тобто перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, чітко визначений процесуальним законом, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвала апеляційного суду про призначення експертизи у вказаному переліку відсутня, що свідчить про те, що вона не може бути оскаржена у касаційному порядку. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки ухвала Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року в частині призначення експертизи не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження в зазначеній частині необхідно відмовити з наведених вище підстав. Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року щодо зупинення провадження у справі не підлягає відкриттю з таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Пунктом 6 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи. Встановивши, що висновок судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану ОСОБА_1 є необхідним для правильного вирішення справи, та призначивши таку експертизу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на час проведення експертизи. Доводи заявника про те, що апеляційний суд безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки до суду першої інстанції було подано висновок експертів від 24 вересня 2020 року № 172, підготовлений за її замовленням, який містить відповіді на питання, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Надання доказів є правом сторін. Натомість, за частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із змісту касаційної скарги та ухвали Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року в частині зупинення провадження у справі вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення в зазначеній частині. Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року щодо зупинення провадження у справі необхідно відмовити з наведених вище підстав. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»). Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_2 про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко