Ухвала КАС ВС № 640/1088/20

УХВАЛА 12 серпня 2021 року м. Київ справа № 640/1088/20 адміністративне провадження № К/9901/28767/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення коштів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №7 від 17.12.2019 року відносно позивача; - визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 21.12.2019 №2142ц про звільнення позивача з посади заступника начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах - начальника управління представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року; - поновити позивача в Генеральній прокуратурі України (Офісі Генерального прокурора ідентифікаційний код 00034051) на посаді заступника начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах - начальника управління представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року, або на рівнозначну посаду, яка буде існувати в зазначеному органі (ідентифікаційний код 00034051) на момент такого поновлення; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 року по дату винесення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення №9/2 Кадрової комісії №7 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" від 17.12.2019 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 21.12.2019 року №2142ц. Поновлено з 26.12.2019 року ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах - начальника управління представництва інтересів держави в суді або рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019 року до дня поновлення на посаді у розмірі 665066,52 грн. (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістдесят шість гривень п`ятдесят дві копійки). Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 26.12.2019 року ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах - начальника управління представництва інтересів держави в суді або рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 52763,58 грн. (п`ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят три гривні п`ятдесят вісім копійок). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - змінено, викладено пункт четвертий її резолютивної частини в такій редакції: "4. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах - начальника управління представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 26 грудня 2019 року." В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). В обґрунтування касаційної скарги заявник вказав на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 9, 10, 11, 15, 17, 19 розділу II Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) та пункту 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221) та порушення процесуального права - недотримання судами вимог статей 246, 322 КАС України. Також, Офіс Генерального прокурора в якості підстави касаційного оскарження зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведенні співбесід, пункту 17 щодо дискреційних повноважень кадрових комісій прийняти відповідне рішення. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Вказана норма є загальною, а касаційна скарга не містить обгрунтувань її неправильного застосування судами попередніх інстанцій. Щодо аргументів касаційної скарги з приводу відсутності висновків Верховного Суду про застосування пунктів 13,15 та 17 розділу ІІ Порядку №221 Суд зауважує наступне. Офіс Генерального прокурора лише процитував зазначені норми Порядку, проте не зазначив у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковості справи, з посиланням на запровадження заходів щодо перезавантаження органів прокуратури тощо. Такі доводи є формальними, оскільки оцінка законності будь-яких рішень, у першу чергу, залежить від дотримання суб`єктом владних повноваженнь усіх критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, що є гарантією правомірності такого рішення. Наведені заявником аргументи щодо порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки положення статей 246 (зміст рішення) та 322 (зміст постанови суду апеляційної інстанції) КАС України, на які послався заявник як на підставу оскарження судових рішень, є загальними і не відносяться до виключних підстав, за яких судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку за приписами частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, Суд не сприймає виділення іншим шрифтом певних пунктів частини четвертої статті 328 КАС України, як зазначення підстави (підстав) касаційного оскарження, оскільки таке виділення унеможливлює чітке сприйняття підстав оскарження судового рішення як судом касаційної інстанції так і іншими учасниками справи. Решта доводів скарги зводяться до цитування загальних норм законодавства, формальних посилань на запровадження заходів із реформи органів прокуратури, з посиланням на те, що атестація прокурорів є обов`язковою умовою призначення прокурора і її непроходження створює відповідні правові наслідки, загальних суджень щодо оцінки критеріїв доброчесності та дотримання правил прокурорської етики. Проте жодного аргументу, що спростовує висновки судів про невмотивованість висновку кадрової комісії з тих підстав, що сумніви у відповідності прокурора критеріям доброчесності є надуманими та спростованими доказами у справі, Офіс Генерального прокурора не вказав. Інші мотиви скарги свідчать про переоцінку доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська