Постанова КАС ВС № 580/1360/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ справа № 580/1360/19 адміністративне провадження № К/9901/36788/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів Шишова О.О., Яковенка М.М. розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у складі суду Гарань С.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Глущенко Я.Б., Ганечко О.М., Кузьмишиної О.М. у справі №580/1360/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар-Петролеум» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій: У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (далі - позивач, ТОВ «Сокар Петролеум») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 00000154206 про застосування штрафу на загальну суму 1 077 873,56 грн за затримку строків реєстрації податкових накладних, з мотивів безпідставності його прийняття. 07 червня 2019 року Черкаський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року №00000154206. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій встановили, що позивач своєчасно виконав покладений на нього обов`язок та направив до ЄРПН на реєстрацію податкові накладні № 378, № 381, № 384, № 461 за процедурою, регламентованою чинним законодавством, однак їх реєстрація здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від позивача причин. Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством не передбачено виокремлення частини штрафних санкцій із суми штрафу застосованої цим рішенням. Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач своєчасно виконав покладений на нього обов`язок та направив до ЄРПН на реєстрацію чотири податкові накладні № 378, № 381, № 384, № 461 за процедурою, регламентованою чинним законодавством, однак їх реєстрація здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від позивача причин. Разом з тим, суди попередніх інстанцій також установили, що позивач 30 листопада 2017 року подав на реєстрацію податкові накладні №№ 421, 427, які зареєстровані 01 грудня 2017 року у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках товариства, достатніх для реєстрації податкових накладних. Надаючи оцінку цим обставинам, суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що станом на момент реєстрації накладних на кінець дня 30 березня 2018 року сума ліміту дорівнювала 5 358 664 грн. ПДВ, що є достатньою сумою для реєстрації податкового зобов`язання та станом на 30 листопада 2017 року в 18:57, на час доставки податкових накладних, на рахунку було 4 118 240 грн. Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій, на момент подання до реєстрації податкових накладних сума ПДВ в документі не перевищувала суму ліміту на рахунку ПДВ позивача. При цьому, сума податку на додану вартість, визначена цими податковими накладними, судами попередніх інстанцій не встановлена. Повністю скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій встановили своєчасність реєстрації позивачем лише чотирьох податкових накладних, при цьому дослідження складу правопорушення по 37 податкових накладних судами попередніх інстанцій не здійснено. Також, Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про скасування спірного рішення податкового органу в повному обсязі з мотивів того, що законодавством не передбачено часткове виокремлення штрафних санкцій з податкового повідомлення-рішення, враховуючи часткове допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства. У вересні 2020 року ТОВ «Сокар-Петролеум» подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило частково скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 січня 2019 року № 00000154206, в частині зменшення штрафних санкцій по шести податкових накладних №378, 381, 384, 421, 427, 461 на суму 772 848,77 грн (штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних обумовлена некоректною роботою сервера ДПС та несвоєчасністю надходження інформації про стан зареєстрованих податкових накладних. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000154206 від 25.01.2019 в частині нарахування штрафу в сумі 772 848 (сімсот сімдесят дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн 79 коп. За наслідками нового розгляду справи, задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем доведено наявність об`єктивних обставин, що завадили своєчасній реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність вини останнього. За встановлених обставин, оскільки платником податку з метою своєчасної реєстрації податкових накладних № 378, № 381, № 384, № 461, № 421, № 427 було вчинено всі необхідні дії, натомість їх реєстрація відповідачем була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, при цьому податковим законодавством передбачена можливість зменшення суми штрафної (фінансової) санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, за результатами його судового оскарження, позов підлягає задоволенню. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» зареєстровано 19 липня 2012 року, включено до ЄДРПОУ за кодом 38305367. 14 грудня 2018 року відповідач провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації ТОВ «Сокар Петролеум» в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, виписаних з 15 лютого 2017 року по 14 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт №4139/28-10-42-06/38305367 (далі - акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань з порушенням законодавчо встановлених термінів на загальну суму ПДВ 10 566 685,08 грн: - до 15 календарних днів на суму ПДВ 10 458 159, 98 грн; - від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 5 000 грн; - від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 103 525, 10 грн. 25 січня 2019 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесено податкове повідомлення-рішення №0000154206, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних - на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 10 458 159,98 грн застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 1 045 816,03 грн; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 5 000,00 грн застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 1 000,00 грн; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 103 525,10 грн застосовано штраф у розмірі 30 % у сумі 31 057,53 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Сокар-Петролеум» звернулось з позовом до суду. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі №520/8489/19, від 10.12.2019 у справі №540/830/19, що на думку скаржника призвело до неправильного застосування норм п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та відповідно до невірного вирішення справи. Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами рішень, ТОВ «Сокар Петролеум» просило залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві позивач зауважив, що направляючи на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 09.10.2019, зазначив, що він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо своєчасного виконання товариством покладених на нього обов`язків та направлення до ЄРПН на реєстрацію чотирьох податкових накладних №378, №381, №384, №461, за процедурою регламентованою законодавством, однак їх реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від позивача причин. Та зауважує про наявність необхідних сум на рахунку ПДВ позивача.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246). Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Аналіз положень пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 5, 12, 13,14 Порядку № 1246 свідчить про те, що законодавством регламентовано граничні терміни виконання платником ПДВ покладеного на нього обов`язку з реєстрації податкових накладних в ЄРПН та послідовну процедуру їх реєстрації контролюючим органом. При цьому, однією з умов для реєстрації податкової накладної є, зокрема те, що зазначена в ній загальна сума податку не повинна перевищувати суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган в акті перевірки встановив порушення позивачем граничних термінів реєстрації 41 податкової накладної за період з 28 лютого 2017 року по 30 вересня 2018 року. 31 березня 2018 року о 14:35 год. позивач направив на реєстрацію податкові накладні №№ 378, 381, 384, які фактично зареєстровані контролюючим органо лише 02 квітня 2018 року. Податкова накладна № 461 відправлена позивачем в ДФС 29 грудня 2017 року о 14:50 год., а зареєстрована лише 02 січня 2018 року. Таким чином, зазначені податкові накладні відправлені на реєстрацію вчасно, проте протягом операційного дня квитанція про реєстрацію чи відмову в реєстрації не надійшла. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач своєчасно виконав покладений на нього обов`язок та направив до ЄРПН на реєстрацію зазначені чотири податкові накладні за процедурою, регламентованою чинним законодавством, однак їх реєстрація здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від позивача причин. Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач 30 листопада 2017 року подав на реєстрацію податкові накладні №№ 421, 427, які зареєстровані 01 грудня 2017 року, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках товариства, достатніх для реєстрації податкових накладних. Надаючи оцінку цим обставинам, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що станом на момент реєстрації накладних на кінець дня 30 березня 2018 року сума ліміту дорівнювала 5 358 664 грн ПДВ, що є достатньою сумою для реєстрації податкового зобов`язання та станом на 30 листопада 2017 року в 18:57, на час доставки податкових накладних, на рахунку було 4 118 240 грн. Так, на виконання висновку суду касаційної інстанції, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сума податку на додану вартість за податковою накладною № 421 складала 1 270 485,66 грн, а за податковою накладною № 427 - 1 371 622,25 грн. Отже, загальна сума податку на додану вартість, визначена цими податковими накладними, які були подані позивачем для реєстрації 30 листопада 2017 року, становила 2 642 107,91 грн. Також, судами встановлено, що станом на 18:57 годин 30 листопада 2017 року - час доставки податкових накладних, на рахунку позивача було 4 118 240,00 грн, що є достатньою сумою для їх реєстрації. Аналізуючи норми права та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент подання до реєстрації податкових накладних сума ПДВ в документі не перевищувала суму ліміту на рахунку ПДВ позивача. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку. З огляду на викладене, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо обґрунтованості вимог ТОВ «Сокар-Петролеум» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000154206 від 25.01.2019 в частині нарахування штрафу в сумі 772 848, 79 грн. Необхідно зауважити, що саме протиправна поведінка суб`єкта владних повноважень, вплинула на неможливість реалізації платником податків обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у відповідному розмірі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №П/811/1138/17 та від 16.02.2021 у справі №814/1436/16. Суд звертає увагу на те, що у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v.the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v.Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67). Фактично недотримання податковим органом повноважень відповідних законодавчо установлених процедур, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку відповідач безпідставно поклав саме на позивача. Водночас наведені скаржником постанови Верховного Суду, зокрема у від 11.02.2020 у справі №520/8489/19, від 10.12.2019 у справі №540/830/19 ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами. Суд апеляційної інстанції не відходив від правових позицій Верховного Суду, викладених у перелічених постановах, а здійснив висновки за результатами оцінки фактичних обставин у цій конкретній справі. Посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. Скаржник в касаційній скарзі не посилається на постанову Верховного Суду, в якій би була надана інша правова оцінка обставинам щодо бездіяльності державного органу, яка вплинула на можливість виконувати платнику податків обов`язок по реєстрації податкових накладних. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи Офісу великих платників податків ДПС про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження. Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України. З огляду на наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін. Керуючись статями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС- залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №580/1360/19 - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Cуддя-доповідач І.В. Дашутін Судді О.О. Шишов М.М. Яковенко