Постанова КАС ВС № 1.380.2019.002714

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ справа №1.380.2019.002714 адміністративне провадження № К/9901/10480/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Глушко І.В., судді - Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2018 року: № 0131191307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 396088,29 грн (у тому числі 316870,63 грн за податковими зобов`язаннями та 79217,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0131221307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 29763,71 грн (у тому числі 23810,97 грн за податковими зобов`язаннями та 5952,74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0131181307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 22 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Муралло М.С. подала апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Вказана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк довіреності, копія якої наявна у матеріалах справи, закінчився 16 червня 2019 року, а долучений до матеріалів справи ордер серії ЛВ №018123 містить серед обов`язкових реквізитів, а саме орган, в якому надається правова допомога - Львівський окружний адміністративний суд. У свою чергу, долучений до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №5 від 3 вересня 2019 року не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення таких дій від імені та в інтересах позивача у даній справі. З огляду на наведене, Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не мала права її підписувати. Постановою Верховного Суду від 23 січня 2020 року ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Судом касаційної інстанції було зазначено про помилковість посилань суду апеляційної інстанції на обставини закінчення 16 червня 2019 року строку довіреності, виданої позивачем. Так, колегією суддів касаційної інстанції зазначено, що вказана довіреність була видана ОСОБА_1 з метою уповноваження ОСОБА_2 на вчинення від її імені певних дій. Відповідно до вказаної довіреності саме між ОСОБА_2 та Муралло М.С. укладався договір про надання правової допомоги від 28 травня 2019 року. Водночас, поданий до суду апеляційної інстанції договір від 3 вересня 2019 року було підписано саме ОСОБА_1 , тому питання спливу строку дії довіреності не мало правового значення при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вказав, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України є помилковим, а тому ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Муралло М.С. на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернуто скаржнику. Суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги виходив з того, що на підтвердження повноважень адвоката Муралло М.С., як представника до апеляційної скарги додано Договір про надання правничої допомоги від 3 вересня 2019 року №5, однак такий у розумінні частини четвертої статті 59 КАС України не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення таких дій від імені та в інтересах позивача у даній справі. Крім того, судом зазначено, що долучений до матеріалів справи ордер серії ЛВ №018123, в якому у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» вказано «у Львівському окружному адміністративному суді», є достатнім та необхідним підтвердженням уповноваження адвоката надавати правову допомогу саме у зазначеному суді. Оскільки інших документів, а саме довіреності або ордеру, які підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії скаржником не надано, то Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не мала права її підписувати. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 лютого 2020 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Муралло М.С. до Верховного Суду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила оскаржувану ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною першою статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно із частиною четвертою статті 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Ця норма не передбачає можливість в підтвердження повноважень адвоката як представника надавати інші документи на підтвердження повноважень, крім тих, що визначені частиною четвертою статті 59 КАС України. На час прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги до суду не надано належного доказу повноваження адвоката Муралло М.С., як представника ОСОБА_1 , а ні довіреності, а ні ордера). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Частиною третьою статті 26 вказаного Закону передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. За приписами підпункту 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначена конкретна назва такого органу, зокрема, суду. Враховуючи наведене, Восьмий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано дійшов висновку, що ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №018123, який міститься в матеріалах справи та в якому у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» вказано «у Львівському окружному адміністративному суді», є достатнім та необхідним підтвердженням уповноваження адвоката надавати правову допомогу саме у зазначеному суді, проте, вказаний ордер не надає повноважень надавати правову допомогу у суді апеляційної інстанції. Міркування і твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції. Оскільки адвокат Муралло М.С., як представник ОСОБА_1 не надала до суду належного ордера або довіреності на підтвердження своїх повноважень, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, не допустив порушень норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18 зазначила, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики [статті 17 та 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)] з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та статті 10 Закону №1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх