Ухвала КАС ВС № 440/2619/20

УХВАЛА 11 серпня 2021 року Київ справа №440/2619/20 адміністративне провадження №К/9901/22409/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення №160 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 , в якому позивача визнано таким, що не успішно пройшов атестацію із-за неявки для проходження тестування; визнати протиправним та скасувати наказ №287к від 29 квітня 2020 року прокурора Полтавської області про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та органів прокуратури, що має ознаки адміністративної та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 30 квітня 2020 року, а у разі скорочення посади начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області, на якій працював ОСОБА_1 , поновити на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду; стягнути з Офісу Генерального прокурора та прокуратури Полтавської області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора № 160 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку із неявкою. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Полтавської області № 287к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2020 року по 21 жовтня 2020 року у розмірі 182 793,80 грн. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 17 червня 2021 року Офіс Генерального прокурора засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору та не наданням належних та допустимих доказів, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Скаржник усунув недоліки касаційної скарги шляхом сплати судового збору та надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження і докази, які підтверджують отримання копії рішення суду апеляційної інстанції 18 травня 2021 року. Касаційну скаргу подано 17 червня 2021 року. Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Зважаючи на те, що скаржник після отримання копії оскаржуваного судового рішення звернувся із касаційною скаргою у межах строку встановленого статтею 329 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Скаржник зазначає, що при винесенні рішення судами не врахований відповідний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації. В обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено про порушення судами норм матеріального права: пункту 9, 11, 17, пп. 7,8 п. 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, пункту 6, 8, 11 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221). Скаржником також зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ щодо відповідності чинного законодавства та застосування до прокурорів процедур та умов проведення атестації, пункту 11 розділу I Порядку № 221 щодо ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі неявки прокурора на атестацію та відсутності від нього заяви про перенесення тестування, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо належного та допустимого доказу, як документа, що підтверджує відсутність подання заяви прокурором про перенесення атестації, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пп. 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, як підставу для звільнення згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у подібних правовідносинах. Проаналізувавши зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 (не враховано правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а) та пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо відсутності висновку із застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIII від 14 жовтня 2014 року у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 248, 329, 334 КАС України, Суд У Х В А Л И В: Заяву Офісу Генерального прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Витребувати справу № 440/2619/20 з Полтавського окружного адміністративного суду. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01 вересня 2021 року та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О.В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко