Постанова Луганський апеляційний суд № 426/1934/20

Справа № 426/1934/20 Провадження № 22-ц/810/327/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В., за участю секретаря Погребної Л.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 на заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 лютого 2021 року, ухваленого Сватівським районним судом у складі: судді Осіпенко Л.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракицька Ірина Миколаївна до ОСОБА_2 про визнання права власності на недоотриману пенсію, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Станично-Луганським районним ВДРАЦС ГТУЮ у Луганській області 16 червня 2017 року. Позивачка прийняла спадщину після смерті своєї матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.11.2018 року на Ѕ частку недоотриманої пенсії. Інша частка недоотриманої пенсії залишилась відкритою за ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою позивачки, оскільки остання була зареєстрована з матір`ю на день її смерті. Однак відповідач, хоча і була зареєстрована разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на день її смерті, однак спільно з нею не проживала, а тому в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України не може вважатись особою, яка прийняла спадщину. Заяв до нотаріальної контори у шестимісячний строк відповідачка не подавала. Враховуючи те, що відповідачка згідно чинного законодавства не має права на Ѕ частку недоотриманої пенсії, тому позивачка просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію 12746,72 після смерті ОСОБА_4 . Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракицька Ірина Миколаївна до ОСОБА_2 про визнання права власності на недоотриману пенсію відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивачка з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, який би підтвердив не проживання відповідача зі спадкодавцем на день його смерті, не звертався, а тому поданий позов є передчасним, оскільки саме від встановлення цього факту залежить право позивача на успадкування усього спадкового майна, а не його частки. Фактично звернення позивачки до суду обумовлене бажанням у такий спосіб оформити спадщину, що суперечить засадам цивільного судочинства, яке покликане розв`язувати (вирішувати) спір. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачки у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права, оскільки в суді першої інстанції свідки та позивачка підтвердили той факт, що відповідачка, хоча і зареєстрована за адресою спадкодавця, однак на момент смерті останньої з нею не мешкала, а тому у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України не може вважатися особою, яка прийняла спадщину; суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачка прийняла спадщину, оформила свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.11.2018 року на Ѕ частку неотриманої пенсії матері, тому не можна казати, що вона позивається до суду в обхід встановлених законом процедур. Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії Кострицький В.В., Стахової Н.В. Апеляційне провадження по справі було відкрито 15 квітня 2021 року, ухвалою суду від 26 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 08 червня 2021 року об 11-й год. 08.06.2021 року ухвалою суду витребувано у Міністерства соціальної політики України з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про перебування на обліку чи зняття з нього щодо відповідачки, розгляд справи відкладений на 22 червня 2021 року. 22 червня 2021 року розгляд справи не відбувся через перебування у щорічній відпустці судді Кострицького В.В. Розгляд справи призначений на 20 липня 2021 року о 13.45 год. 20 липня 2021 року ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Києво-Святошинське об`єднане управління пенсійного фонду України Київської області, розгляд справи відкладений на 05 серпня 2021 року о 16.45 год. Від Головного Управління ПФУ у Київській області як правонаступника Києво-Святошинського об`єднаного управління пенсійного фонду України Київської області (дата запису: 17.07.2019, Номер запису: 13391120008014870, підстава: рішення щодо реорганізації) надійшов відзив на апеляційну скаргу про відмову у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки права позивачки не порушені, вона отримала недоотриману пенсію померлої ОСОБА_4 в сумі 7653,07 грн на підставі розпорядження від 07.03.2019 року. Позивачка ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у визначеному законом порядку, який передбачено ст. 1-1 закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки. Наведене відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 16 червня 2017 року Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (т. 1 а.с. 4). Померла ОСОБА_4 була рідною матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 02.06.2011 року, Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області (т. 1 а.с. 3). Згідно відповіді, наданої Києво-Святошинським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України Київської області № 12068/08 від 20.08.2018 року, на день смерті ОСОБА_4 залишилась недоотримана пенсія в сумі 25493,43 грн (т. 1 а.с. 82). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Орловою О.А., спадщина у вигляді недоотриманої в зв`язку зі смертю пенсії у розмірі 25493,43 гривень у рівних частинах належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є дочками померлої ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 5). Вищевказане свідоцтво про право на спадщину на Ѕ (одну другу) частку видано ОСОБА_1 . Вартість Спадкового майна, на яке видано це свідоцтво, становить 12746,71 грн. Свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна ще не видано. З матеріалів спадкової справи №25/2018 до майна померлої ОСОБА_4 , початої 10.07.2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку належного їй спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії на суму 12746,71 грн не зверталась. Докази того, що свідоцтво про право на спадщину було видане відповідачці, у суду відсутні. Позивачка згідно матеріалів справи видане їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 на Ѕ недоотриманої пенсії, в якому вказано про наявність спадкоємця на іншу Ѕ - дочки спадкодавця відповідачки ОСОБА_2 , не оскаржувала. Відповідно до частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження. У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації. Оскільки свої позовні вимоги позивачка пов`язує саме із непроживанням відповідачки ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації разом із матір`ю, то вказане є предметом доказування у цій справі. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідачці ОСОБА_2 спадщина належить з дня її відкриття в силу закону. Матеріали справи містять копію спадкової справи, № 25/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , в якій наявна заява ОСОБА_3 , що діє від імені ОСОБА_1 як повноважний представник, про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, від 28.11.2018, в якій зазначено про те, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_1 - дочка спадкодавця, подавши нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_5 , оскільки постійно проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; також заявник стверджувала, що у шлюбі померла не перебувала, ні з ким з чоловіків однією сім`єю не проживала, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 , від спадщини на протязі строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не відмовлялися; інші спадкоємці, які б мали право на спадщину відповідно до закону, відсутні, на підставі чого просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку спадщини, а іншу Ѕ - залишити відкритою для ОСОБА_2 як дочки спадкодавця (а.с. 82-83 т. 1). Свідоцтво про право на спадщину за законом видано позивачці на Ѕ, і воно позивачем не оскаржене. Наданий позивачкою акт довільної форми про непроживання, складений 24.01.2020 року у м. Луганську, двома особами, зареєстрованими в одному будинку із спадкодавцем ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_2 не проживала за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 жовтня 2016 року і до часу складення акту, одна з яких - ОСОБА_6 допитана у судовому засіданні 01.02.2021 року в якості свідка і пояснила про не проживання відповідачки з матір`ю станом на день смерті останньої, не є достатніми доказами для висновку про обгрунтованість позову, вони не відповідають наданим позивачкою письмовим доказам, тобто відсутня саме сукупність достатніх доказів. Отже, позивачкою не доведено, що відповідачка ОСОБА_2 не є такою, що прийняла спадщину у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про визнання права власності на недоотриману пенсію. Наведеного суд до уваги не взяв, не дав оцінки наданим позивачкою доказам, та хоча і постановив правильне по суті судове рішення про відмову у задоволенні позову, проте припустився помилки в оцінці наданих сторонами доказів та зробив висновки, які не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду та викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково. Заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 лютого 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 09 серпня 2021 року. Головуючий Судді: