Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 809/1634/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/1634/16 пров. № А/857/9066/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І. при секретарі судового засідання Мельничук Б.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (суддя Чуприна О.В., ухвалене в м.Івано-Франківську) у справі № 809/1634/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 23.11.2016 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (правонаступник Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №21883-05 від 30.06.2016. Позов обґрунтовує тим, що на підставі пункту 284.2 статті 284 Податкового кодексу України, згідно з рішенням Рогатинської міської ради від 11 серпня 2016 року за №346, яким встановлено пільги по сплаті земельного податку для фізичних осіб громадян в розмірі 100% для присадибної ділянки не більше 0,10 га, ОСОБА_1 має право на пільгу з оплати даного виду податку. У зв`язку із наявністю у позивача податкової пільги на 2016 рік із оплати земельного податку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача на суму зобов`язання 1002,48 гривень є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Рогатинського відділення Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, за №21883-05 (форма Ф) від 30.06.2016 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік в частині зобов`язань на суму 862,58 гривень. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Позивач згідно поданої заяви просив розгляд справи проводити без його участі. В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Протокольною ухвалою суду від 05.08.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Рогатинським відділенням Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 30.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення за №21883-05, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 1 002,48 гривень. Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2016 за №21883-05 протиправним, зважаючи на користування в 2016 році податковими пільгами зі сплати земельного податку згідно рішення Рогатинської міської ради від 11.08.2016 за №346, позивач звернувся до суду, ставлячи питання про скасування рішення контролюючого органу. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.10.2020, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 скасовано, а справу №809/1634/16 направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Верховний Суд вважаючи висновки судів попередніх інстанцій передчасними, вказав, що судами під час розгляду справи залишено поза увагою та не встановлено взагалі чи є позивач платником земельного податку у розумінні Податкового кодексу України. Не з`ясовано, на підставі яких даних контролюючим органом був здійснений розрахунок визначеного позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання, чи використовувалися під час здійснення розрахунку дані державного земельного кадастру, як того вимагає податкове законодавство, не встановлено за який саме період позивачу нараховано відповідне грошове зобов`язання та чи були враховані контролюючим органом положення пункту 284.2 статті 284 Податкового кодексу України під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та визначення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №21883-05 від 03.06.2016 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню частково, а саме: в частині нарахування земельного податку в сумі 862,58 гривень. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Колегія суддів зазначає, що в даній справі керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин. Підпунктом 14.1.147. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів . Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платниками земельного податку в розумінні статті 269 ПК України є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.Базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до статті 273 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. За приписами пунктів 284.1, 284.2 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право. Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що згідно Державного акта на землю бланк IV-ІФ №001085 (10-41-2/000248) від 26.06.2000, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,1068 га в межах з планом, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Рогатинської міської Ради (м. Рогатин, вул. Мазепи, 28). Землю передано для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.04.2003 за №2087, ОСОБА_2 (Продавець) відчужив (продав) ОСОБА_1 (Покупець) земельну ділянку площею 0,1068 га в межах згідно з планом, розміщену на землях (для індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства), що знаходяться у віданні Рогатинської міської ради, та яка належна продавцю на підставі Державного акта на землю 10-41-2/000248 від 26.06.2000. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу №2087 від 30.04.2003 і Технічного звіту ПП Рогатинський земельно-інформаційний центр, Рогатинською міською радою за участю Рогатинського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_1 переоформлено право власності на земельну ділянку. Внаслідок вказаного позивачу 29.07.2003 видано два окремі Державні акти на право власності на земельну ділянку: за кадастровим номером 26:244:101:00:01:028:0001 площею 0,0553 га, розташованої по АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва; за кадастровим номером 26:244:101:00:01:028:0002 площею 0,0515 га, розташованої на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства. Вказана інформація 01.01.2014 внесена відповідним територіальним органом відповідача до даних АІС Податковий блок на основі відомостей, поданих виконавчим органом влади, за місцезнаходженням земельної ділянки. Згідно пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку (плати заземлю) проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (підпункт 12.4.1.); визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу (підпункт 12.4.2.); до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (підпункт 12.4.3.). Підпунктом 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до підпункту 12.3.2. пункту 12.3 статті 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів на виконання підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпункту 12.3.4. статті 12 цього Кодексу. За приписами підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України, за змістом якої органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни. Як свідчать обставини справи рішення Рогатинської міської ради від 11.08.2016 за №346 Про встановлення пільг земельного податку для фізичних осіб громадян (про встановлення податкової пільги на 2016-2017 роки) не могло фізично бути подано до контролюючого органу до 25.12.2015, відтак у відповідача не було жодної правової підстави враховувати його для не нарахування позивачу спірного земельного податку. Разом з цим, Рогатинська міська рада, приймаючи рішення від 11.08.2016 за №346 Про встановлення пільг земельного податку для фізичних осіб громадян і встановлюючи податкову пільгу з 1 січня 2016 року, керувалася положеннями пункту 284.1 статті 284 ПК України, при тому, що положення коментованого Кодексу не надають право органам місцевого самоврядування встановлювати пільгу на попередні податкові періоди. Даним рішенням, міська рада встановила пільгу по сплаті земельного податку для фізичних осіб громадян в розмірі 100% для конкретного виду використання (цільового призначення) присадибних земельних ділянок. В розумінні положень частини 6 статті 118, пункту г частина 1 статті 121 Земельного кодексу України присадибна ділянка відноситься до земель для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а землі для ведення особисто селянського господарства відносяться до переліку земель сільськогосподарського призначення (пункт а частина 3 статті 22 Земельного кодексу України). Як вказує Державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.07.2003 за кадастровим номером 26:244:101:00:01:028:0002 площею 0,0515 га, розташованої на АДРЕСА_1 , цільового призначення (використання) землі визначено для ведення особистого селянського господарства, що не підпадає під визначення пільгової категорії землі згідно рішення міської ради №346 від 11.08.2016. Як слідує із листа за №02-08/786 від 14.07.2016 виконавчий комітет Рогатинської міської ради проінформував Рогатинське відділення Калуської ОДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області про те, що міською радою не приймалося рішення про встановлення ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних осіб-громадян. Колегія суддів вважає, що апелянт не довів суду, якою саме у спірному випадку ставкою земельного податку в розумінні статті 274 ПК України керувався контролюючий орган визначаючи розмір податку рішенням від 30.06.2016, виходячи із того, що на 2016 рік Рогатинською міською радою рішень про встановлення ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних осіб-громадян, не приймалося. Крім того, у разі якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, відповідно до підпункту 12.3.5. пункту 12.3 статті 12 ПК України такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Таким чином, в даному випадку у 2016 році підлягала застосуванню ставка земельного податку на земельні ділянки, яка діяла до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (2016 рік), тобто за 2015 рік. Доказів зміни нормативно-грошової оцінки землі в межах Рогатинської міської ради на 2016 рік в порівнянні із 2015 роком, в тому числі яка перебувала у власності позивача, а також відомостей про те, яке саме значення розміру у відсотках (від 0 до 3%) від нормативно-грошової оцінки землі застосував контролюючий орган у спірному випадку, апелянт суду не надав. Як вірно зазначено судом першої інстанції, у 2016 році ПК України встановлено максимальний розмір ставок, втім не зазначено мінімальний. Встановлення діапазону ставок (від 0 до 3 відсотків) покладено саме на орган місцевого самоврядування, яким, як з`ясовано у справі у 2016 році відповідних рішень щодо об`єктів оподаткування - земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб-громадян, не приймалося. Відтак, яку саме ставку застосував від нормативно-грошової оцінки землі, і який розмір такої оцінки мав місце в 2016 році, контролюючий орган не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи розмір земельного податку як і ставка податку за 2015 рік не оспорюється ОСОБА_1 , відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідне нарахування (податкове зобов`язання) за 2016 рік повинно становити в сумі 139,90 гривень. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані апелянтом докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №21883-05 від 30.06.2016 в сумі 1002,48 гривень є правомірним, прийнятим обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №21883-05 від 30.06.2016 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню частково, а саме: в частині нарахування земельного податку в сумі 862,58 гривень (1 002,48 гривень - 139,90 гривень). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 809/1634/16 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська О. І. Довга Повне судове рішення складено 12.08.2021