Постанова 4857 № 140/8/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8/21 пров. № А/857/8499/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Пославського Д.Б., а також сторін (їх представників): від відповідача - Клекоцюк Р.Є.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2021р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Каленюк Ж.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12.03.2021р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 30.12.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Завод «Промлит» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняте відповідачем Волинською митницею Держмитслужби рішення № UA205120/2020/000013/2 від 01.09.2020р. про коригування митної вартості товарів; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-5, 28). Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) (а.с.31 і на звороті). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби № UA205120/2020/000013/2 від 01.09.2020р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. (а.с.104-110). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця Держмитслужби, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.113-118). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/, встановлено, що документи, які подані декларантом позивача до митного оформлення товару, так і додатково надані, за МД № UA205100/2020/007478 від 31.08.2020р. містять розбіжності. Зокрема, в наданій копії коносаменту № 038RUN1715031 від 07.07.2020р. в якості вантажоодержувача товару зазначено ОСОБА_1 (паспорт ID НОМЕР_1 ). Однак, в договорі купівлі-продажу № 0317 від 17.03.2020р. та інших товаросупровідних документах, наданих декларантом до митного контролю та оформлення, одержувачем товару є ТзОВ «Завод «Промлит». Окрім того, документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме в банківському платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах № 15 від 20.05.2020р. в графі 71 «Комісійні за переказ утримати» вказано про сплату таких комісійних за переказ за рахунок платника коштів, тобто, за рахунок ТзОВ «Завод «Промлит». Отже, поданий до митного контролю та оформлення платіжний документ № 15 від 20.05.2020р. містить інформацію про платіж на умовах OUR (комісійні витрати сплачує платник), що не включено до митної вартості за МД № UA205100/2020/007478. У зв`язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України, а саме: копії митної декларації країни відправлення; транспортних перевізних документів, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України; висновків щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовлених спеціалізованою експертною установою. У відповідь декларантом повідомлено митний орган про відсутність запитуваних документів. Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом документів згідно переліку, Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205120/2020/000013/2 від 01.09.2020р. Митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі цінової інформації ПІК ЄАІС «Цінова інформація» - МД UA205100/2020/004322 від 10.06.2020р. на рівні 20400 доларів США. Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД № UA205100/2020/007499 від 01.09.2020р. із врахуванням положень ч.7 ст.55 МК України із застосуванням заходів гарантування відповідно до розділу X МК України. Наголошує на тому, що доведення складових числового значення митної вартості є обов`язковим при заявленні такої митної вартості за першим методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено ч.10 ст.58 МК України. При цьому, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. Натомість, митний орган зобов`язаний перевіряти всі документи, подані в митних цілях, для забезпечення дотримання вимог митного законодавства України при ввезенні товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах. Також вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд не врахував тої обставини, що позивачем не надано разом з адміністративним позовом документів, які б містили детальний опис наданих послуг адвокатом позивачу, що вказує на недотримання позивачем вимог ст.134 КАС України та незаконність прийнятого судом рішення про стягнення на користь позивача заявленої суми. Позивачем ТзОВ «Завод «Промлит» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.139-142). Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 17.03.2020р. між ТзОВ «Завод «Промлит» (покупець) та Компанією «NY Baltic Auto Shipping Inc.», США (продавець) укладено контракт № 0317, за умовами якого продавець зобов`язаний продати, а покупець - прийняти та оплатити товар, назва та кількість якого вказується на інвойсі. Відповідно до п.2.1 цього контракту сторонами погоджено умови поставки DAF - кордон України за правилами Інкотермс-2010 (а.с.15-16). Згідно з п.2.2 контракту, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 18.04.2020р., продавець одночасно з партією товару надає такі документи: інвойс, рахунок-проформа, реєстраційні документи (а.с.17). Ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсі та специфікації (пункт 3.1 контракту). Загальна вартість контракту складає суму специфікацій (п.3.2 контракту, із урахуванням додаткової угоди № 2 від 18.05.2020р.) (а.с.18). Відповідно до специфікації № 2 від 18.05.2020р. ціна товару становить 207876 доларів США за 12 (дванадцять) автомобілів марки «Mercedes-Benz Sprinter» (по 17323 долари США за кожний) на умовах DAF - кордон України (а.с.19-20). В п.4.2 згаданого контракту та у специфікації № 2 від 18.05.2020р. визначено повну попередню оплату за товар, при цьому всі податки, збори, інші витрати і формальності, у тому числі банківські, пов`язані з відправкою товару в країні відвантаження, сплачує продавець. 31.08.2020р. для митного оформлення в режимі імпорту вантажного автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 4500», номер кузова НОМЕР_2 , тип кузова - шасі з одинарною кабіною, загальна кількість місць - 2, для перевезення вантажів дорогами, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2987 см.куб., потужність двигуна - 140 kW, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2019, декларант ТзОВ «Завод «Ппромлит» подав МД № UA205100/2020/007478 (а.с.13-14). Згідно графи 42 поданої МД зазначено фактурну вартість автомобіля 17323 доларів США. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43); основа для нарахування становить 475965 грн. 02 коп. (або 17323 долари США за курсом Національного банку України станом на дату подання МД). До митної декларації додано наступні документи: рахунок-проформу № 498739/12 від 13.07.2020р. (а.с.21, 96); рахунок-фактуру № 498739 від 18.05.2020р. (а.с.22-23); коносамент № 038RUN 1715031 від 07.07.2020р. (а.с.97); декларацію про походження товару № 498739 від 18.05.2020р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 30.04.2020р. (а.с.24); банківський платіжний документ № 15 від 20.05.2020р. (а.с.25); висновок про якісні характеристики товару № 3-165 від 05.08.2020р. (а.с.27); контракт № 0317 від 17.03.2020р. (а.с.15-16); додаткову угоду № 1 від 18.04.2020р. (а.с.17); специфікацію № 2 від 18.05.2020р. (а.с.19-20); договір про надання послуг брокера № 01/08 від 26.06.2008р.; довідку № 28.08.2020-107 від 28.08.2020р. (а.с.26). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні від 31.08.2020р. декларанту митницею запропоновано подати наступні документи: копію митної декларації країни відправлення; транспортні перевізні документи, які стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України; висновки щодо якісних та вартісних характеристик товару, підготовлені спеціалізованою експертною установою. Вимогу про надання документів митний орган обґрунтовував виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах (а.с.70-71). На електронне повідомлення митниці декларант інформував відповідача про те, що поданий разом із МД № UA205100/2020/007478 перелік документів є вичерпним; будь-які інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, товариство подати не має змоги (а.с.61). 01.09.2020р. Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення № UA205100/2020/000013/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.9-10) та сформовано картку відмови № UA205100/2020/00139 у прийнятті митної декларації (МД № UA205100/2020/007478 від 31.08.2020р.) (а.с.7-8). Відповідно до графи 33 цього рішення документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; також документи містять розбіжності (в копії коносаменту як вантажоодержувачем товару зазначено «ОСОБА_1 ..», однак в контракті № 0317 від 17.03.2020р. та інших товаросупровідних документах одержувачем товару є ТзОВ «Завод «Промлит»). У зв`язку із спрацюванням ризиків Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГААТ 1994 року, вимогами ч.6 ст.54 МК України, зважаючи на неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 26 - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України. Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (ЄАІС) митна вартість становить 20400 доларів США (МД № UA205100/2020/004322 від 10.06.2020р.). Також митницею відповідно до положень ст.ст.55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. 01.09.2020р. декларант подав МД № UA205100/2020/007499 (а.с.11-12), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України. Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Так, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0317 від 17.03.2020р. містить необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікація № 2 від 18.05.2020р., яка є невід`ємною частиною зазначеного контракту, визначає загальну вартість 12 (дванадцять) автомобілів марки «Mercedes-Benz Sprinter» - 207876 доларів США, а також ціну за окремо взятий автомобіль - 17323 долари США за кожний; в рахунку-проформі № 498739/12 від 13.07.2020р. вказано ту ж саму вартість ввезеного автомобіля - 17323 долари США. У цьому документі зазначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Аналогічна вартість товару вказана в графі 42 МД № UA205100/2020/007478 від 31.08.2020р. Такі ж відомості містить рахунок-фактура (інвойс) № 498739 від 18.05.2020р. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті № 15 від 20.05.2020р., за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) № 498739 від 18.05.2020р. Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 17323 долари США та вони не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Також із змісту інших документів, поданих при митному оформленні, є зрозумілим, що продавцем товару є Компанія «NY Baltic Auto Shipping Inc.», США, a покупцем - ТзОВ «Завод «Промлит»; усі товаросупровідні документи оформлені саме цією компанією, а тому сумніви відповідача щодо учасників зовнішньоекономічної операції не знаходять підтвердження матеріалами справи. Також суд не прийняв до уваги доводи відзиву на позов щодо невключення ТзОВ «Завод «Промлит» до митної вартості комісійних витрат за переказ коштів при оплаті за товар згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 15 від 20.05.2020р. за рахунок платника, оскільки ні в повідомленні декларанту, ні у спірному рішенні немає таких доводів митниці, тому відповідач не може виправдовувати рішення про коригування митної вартості тими аргументами, про які не йшла мова на етапі його прийняття. Із урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного транспортного засобу, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, зовнішньоекономічний контракт № 0317 від 17.03.2020р. містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікація № 2 від 18.05.2020р., яка є невід`ємною частиною контракту, визначає загальну вартість 12 (дванадцять) автомобілів марки «Mercedes-Benz Sprinter», а також ціну за окремо взятий автомобіль; в рахунку-проформі № 498739/12 від 13.07.2020р. вказано таку саму вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», номер кузова НОМЕР_4 долари США. У цьому документі зазначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Аналогічна вартість товару вказана в графі 42 МД № UA205100/2020/007478 від 31.08.2020р. Такі ж відомості містить рахунок-фактура (інвойс) № 498739 від 18.05.2020р. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті № 15 від 20.05.2020р., згідно якого можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) № 498739 від 18.05.2020р. Отже, зазначеними документами підтверджується в повній мірі вартість оцінюваного товару - 17323 доларів США; наведені документи не мають жодних розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Також з інших документів, поданих при митному оформленні, є очевидним те, що продавцем товару є Компанія «NY Baltic Auto Shipping Inc.», США а покупцем - ТзОВ «Завод «Промлит»; усі товаросупровідні документи оформлені саме цією компанією, а тому сумніви відповідача щодо учасників зовнішньоекономічної операції не знаходять підтвердження матеріалами справи. Окрім цього, згідно з умовами контракту поставка товару здійснювалась на умовах DAF - кордон України (в редакції Інкотермс 2010). Умови поставки DAF Інкотермс 2010, що перекладається «поставка в пункті», передбачають максимальні обов`язки продавця - доправити товар у місце призначення. Вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту. Згідно з цими умовами поставки продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і зборів у країні відправлення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAF означає, що контрактна ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення. Таким чином, вимога митного органу надати транспортні (перевізні) документи, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України, з огляду на погоджені договірними сторонами умови поставки, є необґрунтованою. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Також безпідставною є вимога митниці щодо надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, адже інформація про надання висновку про якісні характеристики товару відображена як у МД № UA205100/2020/007478 від 31.08.2020р., і в картці відмови № UA205100/2020/00139 (а.с.7-8, 13-14). Крім того відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не може братися до уваги при контролі за митною вартістю та не може слугувати підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Ціна продажу імпортованих товарів являє собою вартість товару, яка зазначена відправником у рахунках-фактурах. Рахунок-проформа № 498739/12 від 13.07.2020р. та рахунок-фактура (інвойс) № 498739 від 18.07.2020р. підтверджують ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за ціною 17323 долари США. Також відповідачем не спростовані пояснення позивача про те, що ОСОБА_1 є довіреною особою продавця Компанії «NY Baltic Auto Shipping Inc.» на отримання контейнеру з товаром в порту м.Гдиня, Республіки Польща, для подальшої доставки товару на умовах DAF кордон України в адресу ТзОВ «Завод «Промлит». Також не можуть вважатися прийнятними доводи митного органу щодо невключення ТзОВ «Завод «Промлит» до митної вартості комісійних витрат за переказ коштів при оплаті за товар згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 15 від 20.05.2020р. за рахунок платника, оскільки в повідомленні декларанту, у спірному рішенні немає таких доводів митниці. За таких обставин митний орган не може обґрунтовувати рішення про коригування митної вартості тими аргументами, які не покладалися в основу його прийняття. Така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення, як акту індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. Водночас, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю. Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Проте відповідач не надав суду документів, які б підтверджували таку вартість. При цьому сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. Водночас, за даними позивача, імпортований транспортний засіб має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, митний орган взяв за основу визначення митної вартості подібного транспортного засобу за МД № UA205100/2020/004322 від 10.06.2020р. (вартість 20400 доларів США). Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 821/1617/18, від 21.12.2018р. у справі № 815/1670/17, від 07.08.2018р. у справі № 808/1619/16. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на МД № UA205100/2020/004322 від 10.06.2020р. як на джерело цінової інформації щодо подібних транспортних засобів є протиправним, оскільки у транспортного засобу, що розмитнювався за цією декларацією, було наявне свідоцтво про право власності (Certificate of Title), проте у спірному транспортному засобі (номер кузова НОМЕР_5 ) наявне свідоцтво про знищення, що свідчить про суттєву різницю як в самих транспортних засобах, так і в їх правовстановлюючих документах, що безумовно впливає і на ціну транспортних засобів. На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції прийшов до вірного та послідовного висновку про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем - компанією Компанією «NY Baltic Auto Shipping Inc.», США, товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними або недійсними. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA205100/2020/000013/2 від 01.09.2020р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного транспортного засобу, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 20400 доларів США внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не відповідає вимогам митного законодавства. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 3000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено договір про надання правничої допомоги № 97/20 від 01.12.2020р., укладений з адвокатом Таргоній П.В. (а.с.99-100); акт виконаних робіт № 12 від 01.03.2021р. (а.с.101). За умовами договору про надання правничої допомоги за надану адвокатом правову допомогу у справі в суді першої інстанції, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, клієнт сплачує гонорар в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт. Вид та вартість послуг за договором № 97/20 від 01.12.2020р. визначено актом виконаних робіт № 12 від 01.03.2021р., згідно з яким вартість послуг адвоката становить 3000 грн, що включає правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA205100/2020/000013/2 від 01.09.2020р. Оскільки зазначеними договором та актом не обумовлено вартість погодинної оплати послуг, тому така вартість визначена у фіксованому розмірі та не вимагає детального опису робіт (наданих послуг), адже не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1000 грн. Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового та митного законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю Держмитслужби. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2021р. в адміністративній справі № 140/8/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 11.08.2021р.