Постанова 4855 № 640/855/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/855/21 Головуючий у 1 інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Сорочка Є.О. Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №930030188672 «Про перерахунок пенсії», яке прийняте за результатами розгляду зареєстрованої за №10427 від 06 серпня 2020 року заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 без обмеження її граничного розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №21-1164зп від 09 червня 2020 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат; виплату різниці суми пенсії між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №930030188672 «Про перерахунок пенсії», яке прийняте за результатами розгляду зареєстрованої за №10427 від 06 серпня 2020 року заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 без обмеження її граничного розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №21-1164зп від 09 червня 2020 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат; виплату різниці суми пенсії між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, відтак, суд не може давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. 13 липня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 1998 року у відповідності до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 90% від встановленої заробітної плати. ОСОБА_1 11 березня 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Листом від 13.03.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь ОСОБА_1 , в якому зазначено, що пунктом 7 Постанови №1155 передбачено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунків пенсій, що призначені згідно з Законом України «Про прокуратуру». Також, ОСОБА_1 через електронний кабінет на сайті Пенсійного фонду України встановила, що перерахунок на підставі її заяви здійснено 12 листопада 2020 року, що підтверджується рішенням №930030188672 «Про перерахунок пенсії». З протоколу про перерахунок пенсії від 13 листопада 2020 року вбачається, що пенсія ОСОБА_1 обрахована, виходячи з 60% грошового забезпечення, що складає 40169,22 грн., в той же час, основний розмір пенсії обмежений 10 розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку з чим пенсія позивачу виплачується з 01 грудня 2020 року у розмірі 17690,00 грн. Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ). Згідно з частиною 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ). 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Відтак, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в листі від 13 березня 2020 року зазначило, що, відповідно до пункту 7 Постанови №1155, зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунків пенсій, що призначені згідно з Законом України «Про прокуратуру». Колегія суддів зазначає, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно підпункт1 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого, визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у зразковій справі № 825/506/18. Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Разом з цим, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Однак, у грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання Рішення № 7-р(II)/2019: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019, має право на перерахунок пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно з положеннями статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Оскільки, у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019, частина 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ набрала чинності 13 грудня 2019 року, відтак, колегія суддів вважає, що саме з цієї дати позивач має право на перерахунок пенсії. Даний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 січня 2021 року у зразковій справі №560/2120/20. Щодо позовних вимог, які стосуються відсоткового розміру пенсії відносно заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне. Так, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, відповідно до якої, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657. Матеріали справи свідчать, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 1998 року отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в редакції Закону від 08 липня 2011 року № 3668-VІ із розрахунку 90% складових заробітної плати. Водночас, як вбачається з протоколу/ розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, ОСОБА_1 12 листопада 2020 року було проведено перерахунок пенсії виходячи з 60% від суми місячної заробітної плати та обмежено максимальний розмір пенсії у сумі 17 690,00 грн. (а.с. 18). Колегія суддів наголошує на тому, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення (його складових), тому повинен застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, встановлений на момент призначення пенсії або той який набув пенсіонер у зв`язку із змінами у законодавстві, згідно із яких сам законодавець визначив здійснити перерахунок основного відсоткового розміру раніше призначених пенсій у бік збільшення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 140/3368/1. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ, попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону. Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а саме: в частину п`ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ - максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру». Як встановлено пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року). Отже, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ в цій частині, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Разом з тим, позивачу пенсія призначена, відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто, до набрання чинності Законом №1697-VІІ. Оскільки, ОСОБА_1 вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, тому, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 589/3997/16-а. За таких обставин, відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивачу зменшивши її відсоткове значення та обмеживши її максимальним розміром. Щодо доводів апелянта про те, що призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, відтак, суд не може давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, колегія суддів зазначає наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Натомість, у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не наділене повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Сорочко Є.О. Чаку Є.В.