Постанова 4855 № 640/23763/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23763/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : ТОВ "КТ УКРАЇНА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 21.09.2020 № 0001070602 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 25156734,00 грн за травень 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі і як наслідок не з`ясовано всіх обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору та надання правильної оцінки доказам. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що у період з 22.07.2020 по 11.08.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КТ Україна" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за травень 2020 року. Результати перевірки оформлені Актом № 51/1-26-15-05-06-01/37682336 від 18.08.2020, в якому зазначено, що позивачем порушено пункт 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2020 року всього в сумі 25156734,00 грн. Не погодившись з висновками Акта перевірки, 07.09.2020 позивачем були подані до контролюючого органу відповідні заперечення. За результатами розгляду заперечень, Головне управління ДПС у м. Києві листом від 16.09.2020 № 129571/10/26-15-07-06-02 повідомило ТОВ "КТ Україна" про те, що висновки акта перевірки від 18.08.2020 № 51/1-26-15-05-06-01/37682336 залишено без змін, а заперечення - без задоволення. 21.09.2020 на підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001070602, яким ТОВ "КТ Україна" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 25156734,00 грн за травень 2020 року. Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України). За правилами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КТ Україна" у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року до бюджетного відшкодування було включено суму з ПДВ у розмірі 25156734,00 грн. Під час перевірки контролюючим органом окрім податкової декларації з ПДВ Товариства разом з додатками, також перевірялись виписки банку, платіжні доручення за травень 2020 року; імпортні ВМЛ за квітень-травень 2020; Договір купівлі-продажу №01/04 від 01.04.2019 укладений між позивачем та ТОВ «ТОП СТОР»; Договір поставки №0405/20ТД від 04.05.2020 укладений з ТОВ «Техпром Дніпро», Договір купівлі-продажу від 10.12.2017 №ВП/101217 укладений з ПП «Аланбуд», Договір поставки від 29.05.2019 № КТУ/0529/1 укладеного з ТОВ «ДМ-Експортер», Договір поставки від 05.01.2018 № 05.01.2018 №КТУ0105/1 укладений з ТОВ « Рімол», Договір поставки від 25.11.2019 №134/01-19СЕ укладений з ТОВ «Суми-Електрод», Договір купівлі-продажу від 01.07.2019 № 010/19 укладений з ТОВ «»Техцентр НТК»; Договір поставки від 14.11.2019 №141119 укладений з ТОВ «Трансформ Енерджи»; Договори відповідального зберігання укладені з ТОВ «Укрлогістикгруп» та ТОВ «»Київлогістикгруп»; видаткові накладні» оборотно-сальдові відомості по рахункам 281,311,361,631,632,682,6811,6851; оборно-сальдові відомості по рахунках 281 в розрізі складів; товарно-транспортні накладні на перевезення товару від постачальників то «ТОВ «КТ Україна». Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про відсутність можливості провести інвентаризацію у присутності співробітника контролюючого органу та відмову позивача на вимогу контролюючого органу надати оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку № 28 в розрізі складів, документів про складське зберігання та інших підтверджуючих документів, залишки ТМЦ за квітень-травень 2020 року, за рахунок яких сформовано від`ємне значення за травень 2020 року, що призвело до неможливості підтвердити дані бухгалтерських документів позивача про наявні товарно-матеріальні цінності та використання придбаного товару у господарській діяльності. Так судом встановлено, що в ході проведення перевірки посадовій особі Товариства було вручено лист від 22.07.2020 № 104529/10/26-15-05-06-01, у якому на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.8 статті 85 ПК України контролюючий орган просив надати інформацію щодо проведених за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та інших активів підприємства; відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142, контролюючий орган просив провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку. Листом від 27.07.2020 № 64 позивач повідомив відповідача про те, що у період з 01.05.2020 по 31.05.2020 інвентаризація не проводилась. Щодо проведення інвентаризації під час перевірки, Товариство повідомило про неможливість її проведення у зв`язку з тим, що проведення інвентаризації потребує значного часу (2-3 місяці) та ресурсів підприємства. Також зазначив, що товари знаходяться на складах партнерів на підставі договорів складського зберігання, тому Товариство немає вільного доступу до приміщень складів так як на них зберігаються товари третіх осіб. Для забезпечення всіх регіонів товарами ТОВ "КТ Україна" розміщує свої товари в 14 різних регіонах України і для проведення інвентаризації необхідно залучати досить великі об`єми трудових ресурсів та нести значні фінансові витрати. У листі від 30.07.2020 за № 67, позивач звернув увагу відповідача на те, що на від`ємне значення ПДВ у деклараціях впливає збільшення обсягів закупівлі товарів та певне зменшення обсягів продажів товарів за період дії карантинних обмежень. Зазначив, що від`ємне значення в податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року задекларовано з суворим дотриманням вимог розділу V ПК України та відповідно до сформованих постачальниками та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за вищевказаний звітний період у ТОВ "КТ Україна" сформувався податковий кредит. 30.07.2020 Товариству було вручено запит контролюючого органу у якому останній просив відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142, провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку. Листом від 03.08.2020 № 69 ТОВ "КТ Україна" повідомило контролюючий орган, що ПК України не передбачено обов`язок платників податків задовольняти прохання на проведення інвентаризації в присутності осіб, що здійснюють перевірку. Також зазначив, що товари знаходяться на складах партнерів на підставі договорів складського зберігання, тому Товариство не має вільного доступу до приміщень складів, так як на них зберігаються товари третіх осіб і контрагенти можуть заперечувати щодо допущення в свої приміщення представників Податкової служби України. Повідомив, що контролюючому органу необхідно враховувати карантинні обмеження, встановлені Кабінетом Міністрів України до 31.08.2020, що також обмежує можливості Товариства у проведенні інвентаризації, а її проведення під час карантину може створювати додаткові загрози життю та здоров`ю працівників підприємства. 06.08.2020 ТОВ "КТ Україна" було вручено посадовим особам контролюючого органу лист за № 71, до якого долучено матеріали інвентаризації на одному зі складів ТОВ "Укрлогістикгруп", розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Міксата, 48, де на зберіганні знаходиться частина товарів позивача. 07.08.2020 контролюючим органом вручено ТОВ "КТ Україна" лист № 110415/10/26-15-05-06-01, у якому на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.8 статті 85 ПК України контролюючий орган просив надати інформацію щодо проведених за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та інших активів підприємства; відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142, контролюючий орган повторно просив провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку. Листом від 11.08.2020 № 74 ТОВ "КТ Україна" повідомило Головне управління ДПС у м. Києві, що жодний лист чи запит, наданий в межах перевірки, не містить саме вимоги провести інвентаризацію, відповідно обов`язок проводити інвентаризацію у Товариства відсутній, що в свою чергу призводить до відсутності правових наслідків для Товариства у зв`язку з не проведенням суцільної інвентаризації на прохання контролюючого органу. Колегія суддів зазначає, що положення пп.20.1.19 п.20.1 ст.20, п.198.5 ст.198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки. Відповідно до ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014. Згідно з п.5 розділу І цього Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. Пунктом 7 розділу І Положення передбачено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, у тому числі на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Зі змісту Положення № 879 вбачається, що присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов`язковою. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 820/817/17. На переконання колегії суддів оформлення контролюючим органом вимоги про проведення інвентаризації листами та запитом узгоджується з положеннями статті 42 ПК України. Як свідчать матеріали справи позивачем не було виконано вимоги відповідача щодо проведення інвентаризації та не надано контролюючому органу відповідні документи, складені за результатами її проведення. Суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи позивача в частині того, що карантинні заходи об`єктивно обмежують проведення інвентаризації є обгрунтованими, однак введені Урядом карантинні заходи не позбавляли платника податку можливості підтвердити наявність товару на складах без проведення інвентаризації шляхом подання до контролюючого органу доказів оприбуткування та зберігання товару. Слід зазначити, що 07.08.2020 контролюючим органом вручено посадовій особі ТОВ "КТ Україна" лист № 110411/10/26-15-05-06-01, у якому на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.8 статті 85 ПК України просив надати інформацію та її документальне підтвердження щодо складського зберігання та переміщення товару станом на 31.05.2020 та на дату отримання даного запиту. У тому числі необхідно надати копії таких документів: - інформацію щодо відповідального зберігання товару ТОВ "КТ Україна" (договори, адреси складів, найменування, вартість та обсяги товару); - ПІБ осіб, які відповідальні за зберігання та відвантаження товару; - регістри бухгалтерського та складського обліку, оборотно-сальдові відомості по рахунку 28 в розрізі складів, де зберігається товар; - інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій із вищевказаним контрагентом. Листом від 11.08.2020 № 75 ТОВ "КТ Україна" відмовило у наданні запитуваних документів з підстав порушення контролюючим органом строків вручення запиту. Крім того, Товариство звернуло увагу, що інформація та документи, які просить надати контролюючий орган, не належать до предмета перевірки та жодним чином з ним не пов`язані, позаяк предметом документальної позапланової перевірки є законність декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року. Суд першої інстанції правильно зазначив, що дійсно, контролюючим органом вручено запит позивачеві з порушенням строку, встановленого пунктом 85.4 статті 85 ПК України. Водночас, доводи позивача про те, що запитувані документи не належать до предмета перевірки є необгрунтованими, оскільки право контролюючого органу на витребування останніх під час проведення документальної перевірки, чітко передбачено нормами пункту 75.1 статті 75 ПК України. Щодо доводів апелянта про те, що для перевірки законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за травень 2020 року контролюючий орган має дослідити виключно податкові накладні, на підставі яких сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит перевіреного періоду, колегія суддів зазначає, що такі доводи були б доречними у разі проведення контролюючим органом камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року, а не документальної проведеної в рамках даних спірних правовідносин. Враховуючи те, що позивачем не було виконано вимоги відповідача щодо проведення інвентаризації та не надано контролюючому органу запитувані документи, у контролюючого органу були наявні підстави для висновку про непідтвердження наявних у Товариства товарно-матеріальних цінностей та використання останніх у господарській діяльності та як наслідок для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2021 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких