Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23016/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23016/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «СКАЛА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «СКАЛА» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «СКАЛА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «СКАЛА» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача через Центр адміністративних послуг Шевченківської РДА у м. Києві з метою отримання адміністративної послуги щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вулиця Митрополита Андрія Шептицького,

24. До заяви було подано наступні документи: заяву про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва (довільна форма); копію довідки АБ №524744; копію виписки з ЄДР; копію свідоцтва про власність №78/46-СВ; копію червоної лінії; копію інформаційної довідки НЖ-2019 №148 від 28.01.2019 року; копію чергового кадастрового плану М 1:2000; копію листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 31.05.2019 року; копію плану за поверхами на будівлю літера «А»; копію розпорядження Дніпровської РДА №850 від 13.10.1997 року; копію листа Департаменту містобудування та архітектури від 11.09.2019 року №1104; копію опису від 28.08.2019 року. За результатами розгляду звернення позивача 04 жовтня 2019 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано лист-відмову №1256, яким відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції на вул. Митрополита Андрія Шептицького, 24, у Дніпровському районі м. Києва у зв`язку з відсутністю зазначених намірів щодо забудови земельної ділянки. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Відповідно до ч.5 ст.24 наведеного Закону уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. Згідно ст.26 цього Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Пунктом 1 ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження віднесено до основних складових вихідних даних. Частинами 2-4, 6 ст.29 наведеного Закону встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання. Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу. Таким чином, відповідач, як спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури у відповідності до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за відповідною заявою протягом 10 днів на безоплатній основі надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Законодавчі підстави для прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень визначено ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «НВФ «СКАЛА» було подано через ЦНАП заяву про надання адміністративної послуги, а саме: містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, яка була зареєстрована за № 50061-004328730-013-16 від 20 вересня 2021 року, а також документи, перелік яких наведений в описі документів, копію якого долучено до позовної заяви. Підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 11.09.2019 року №1104 вказано пункт 1 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Натомість, позивачем до позовної заяви не подано копій документів, які надавались ним разом із відповідною заявою до Центру адміністративних послуг з метою отримання містобудівних умов та обмежень, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку повноти та відповідності поданих документів, у тому числі перевірити відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації. Разом з тим, позивачем подано клопотання про врахування судом обставин, що мають значення для справи, посилаючись на судову практику в інших аналогічних справах за участю позивача щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно відмови у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції на вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24 у Дніпровському районі м. Києва. Проте, судом не приймаються до уваги вказані судові рішення, оскільки вони не містять преюдиційних обставин стосовно розгляду даної справи, адже у кожній справі подавались заяви про отримання містобудівних умов та обмежень по вказаному об`єкту за різними датами та до яких додавались різні документи, відповідно, Департаментом зазначались різні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. В той же час, в ході розгляду адміністративної справи №640/23019/19 за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заступника директора департаменту- начальника служби містобудівного кадастру Антоненко В.А. про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було з`ясовано, що Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено, що наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.02.2020 року №115 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (реконструкція нежилого приміщення. (Літ А) без зміни функціонального призначення з влаштуванням окремих вхідних груп) по вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24 в Дніпровському районі м. Києві. Таким чином, порушене право позивача відновлено шляхом видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва (реконструкція нежилого приміщення. (Літ А) без зміни функціонального призначення з влаштуванням окремих вхідних груп) по вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24 в Дніпровському районі м. Києві. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, а точніше вже порушене. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Так, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Отже, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «СКАЛА» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.