Постанова 4854 № 400/2611/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2611/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДАХУ" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021р. по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДАХУ" про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2021р. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 51 489,77грн. з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 50758,97грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 730,8грн.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протягом 2019р. відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати - нарахована пеня. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021р. адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, заборгованість в сумі 51489,77грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 50 758,97грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 730,8грн.. Не погоджуючись із даним судовим рішенням ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки товариством не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2019 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не надано до центру зайнятості інформації про попит на робочі місця, на які можливе працевлаштування інвалідів (звітність форми №3-ПН), а тому Фондом правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" подало до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019р. форми №10-ПІ, в якому було зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила - 39 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 2 особи (а.с.11). Згідно з наданим ГУ ПФУ в Миколаївській області переліку страхувальників, який був сформований на підставі електронної бази даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019р. у ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" становила 39 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" за 2019р. становить 1 особа. З метою усунення розбіжностей, виявлених Фондом у середньообліковій кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність при звірянні звітних відомостей, зазначених ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" у звіті форми №10-ПІ за 2019р. та у звіті, який відповідач подав до Пенсійного фонду, позивачем до відповідача направлений лист про усунення розбіжностей. 21.05.2020р. на адресу позивача від ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" надійшов лист, в якому відповідач повідомив, що на підприємстві у 2019р. працювало три особи, яким встановлено інвалідність, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що відображено у щомісячних звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На підтвердження зазначеної інформації відповідачем до листа додані звіти ЄСВ за період з березня по грудень (включно) 2019р. та копії наказів "Про прийняття на роботу". Проте, позивач вважає що ТОВ "ЦЕНТР ДАХУ" порушив нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1, що тягне за собою обов`язок сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 50 758,97грн. та у зв`язку із не сплатою до 15.04.2020р. адміністративно - господарських санкцій, нарахована пені в сумі 730,80грн. Перевіряючи наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості нарахованої позивачем, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» далі Закон №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Положеннями ч.2 ст.19 вказаного Закону №875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. У відповідності до ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Так, згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України).. Відповідно до змісту ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій). Таким чином, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Згідно з п.4 ч.3 ст.50 ЗУ "Про зайнятість населення" №5067 (надалі - Закон №5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Судова колегія звертає увагу на те, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018р. у справі №806/1368/17, від 20 травня 2019р. у справі №820/1889/17. У відповідності до ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. В силу приписів ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.2, 3 та 5 ст.19 Закону №875-ХІІ, до обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю фактично віднесено укладання трудового договору з осіб з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу ст.21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці). Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067 та Наказом №316; - звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70; - у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018р. у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018р. у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018р. у справі №819/639/17, від 20 травня 2019р. у справі №820/1889/17. При цьому, Законом №875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю. Таким чином, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Разом з тим, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013р.. Як випливає з приписів ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію. Приписами ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено міру юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) у разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або: 2) у разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.2, 3 та 5 ст.19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що відповідач подав до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019р. форми №10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила - 39 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 2 особи. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачем звітності за формою №3-ПН з моменту виникнення підстав для його подання, суду першої та апеляційної інстанції також не надано. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного розгляду справи, з наданих звітів ЄСВ, за період з березня по грудень 2019р., на підприємстві відповідача протягом 2019р. особи з інвалідністю працювали в наступні періоди: 1) ОСОБА_3 - з березня по травень 2019р. (у травні 15 днів) та з 14.11.2019р. по 31.12.2019р., всього: 4 місяці; 2) ОСОБА_2 - з 19.07.2019р. по 31.12.2019р., всього: 5 місяців 13 днів; 3) ОСОБА_1 - з 4.06.2019р. по 31.12.2019р., всього: 7 місяців. З відомостей звітів ЄСВ за період з березня по грудень 2019р., поданих відповідачем, вбачається, що особи з інвалідністю були працевлаштовані у 2019р. протягом повних 13 місяців. З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції був вірно розрахований наступний коефіцієнт: 13 місяців / 12 місяців (2019р.) = 1,33, що шляхом математичного округлення дорівнює 1 особі, при нормативі штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 2 особи. Таким чином, відповідно до чинного законодавства, норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019р. відповідачем не виконано. Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ, поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою Наказом Мінпраці України за №42 від 10 лютого 2007р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за №117/13384 від 13 лютого 2017р., середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12 (тобто місяців). Згідно з п.3.4 Інструкції, данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення). Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач не подав до центру зайнятості звітність форми №3-ПН з інформацією про наявність вакансії для осіб з інвалідністю, тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій не є безпідставним. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Товариством не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2019 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не надано до центру зайнятості інформації про попит на робочі місця, на які можливе працевлаштування інвалідів (звітність форми №3-ПН), а тому Фондом правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій. Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДАХУ" залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв