Постанова 4854 № 420/9652/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/9652/20 Головуючий в І інстанції: Глуханчук О.В. Дата та місце ухвалення рішення: 02.04.2021 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «Південьдортех», про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного підприємства "Південьдортех", про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №184033 від 23 грудня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» у порушення п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 року № 1567, не повідомлялось відповідачем про розгляд справи про порушення законодавства про транспорт та до участі у розгляді справи не запрошувалось. Також позивач вказував на те, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт можуть застосовуватись виключно до автомобільних перевізників, тоді як в даному випадку ТОВ «СПМК-17» не являлось перевізником. Позивач вказав, що товариством були укладені договори оренди транспортних засобів з ПП «Південьдортех» та згідно актів приймання-передачі були передані орендарю (ПП «Південьдортех») транспортні засоби, в тому числі той, за наслідком перевірки якого відповідачем винесено постанову № 184033 від 23.12.2019 року. Крім того, позивач вказував на те, що у порушення вимог п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року № 879, за наслідками здійснення габаритно-вагового контролю будь-яка довідка водієві не надавалась, жодного документу на підставі якого було визначено вагу транспортного засобу та навантаження на осі також не надавалось. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги посилання товариства на те, що у даному випадку воно не виступало перевізником вантажу, не використовувало транспортний засіб вантажний самоскид, державний номер НОМЕР_1 , у підтвердження чого і був наданий договір оренди від 01.11.2019 року № 11/19-О/34, укладений з ПП «Південьдортех». Апелянт вказував на те, що доказом того, що на момент проведення перевірки автомобільним перевізником було ПП «Південьдортех» є і товарно-транспортна накладна від 11.11.2019 року № 193, згідно якої саме ПП «Південьдортех» здійснювалось перевезення асфальтної суміші, яка не була взята до уваги судом першої інстанції. Також в апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не було враховано те, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу (зокрема і щебеневої та асфальтної сумішей) унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. З огляду на зазначене апелянт вважає, що на особу не може бути накладений штраф відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу. Апелянт вказував на те, що в даному випадку здійснювалось перевезення сипучого вантажу, властивості якого не були враховані при зважуванні, а саме, можливість переміщення такого вантажу по всім осям транспортного засобу під час руху. Крім того, апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «СПМК-17» було належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, вказуючи на те, що матеріали справи не містять жодного доказу у підтвердження отримання уповноваженою особою товариства відповідного повідомлення-запрошення на розгляд справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що основним видом економічної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551) є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний). 11 листопада 2019 року інспекторами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки ВАРЗ МБ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевезення вантажу із перевищенням допустимих навантажень; загальна маса транспортного засобу фактично 44,2 т при дозволеному - 40 т, у зв`язку з чим складено акт №032843 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11 листопада 2019 року. В акті зазначено про перевищення транспортним засобом допустимого навантаження на одиночну вісь автомобіля 1) 12,65 при нормативно допустимій 16,00; 2) 31,55 при нормативно допустимій 16,00. За результатами вказаних заходів габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт №198110 від 11 листопада 2019 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, згідно якого зафіксовано порушення п. 22.5 ПДР, а саме: навантаження на здвоєну вісь 31550 кг при допустимому 16000 кг; повна маса т/з 44200 кг при допустимій нормі 40000 кг. 23.12.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області винесено постанову № 184033 про застосування до ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 34 000 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що ТОВ "СПМК-17" в даній справі виступав перевізником, а матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, що є складом правопорушення, за який абз. 16 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Крім того, судом не прийнято до уваги доводи позивача про порушення з боку відповідача п.п. 25-26 Порядку №1567, в частині не повідомлення ТОВ «СПМК-17» про розгляд справи про порушення та розгляд цієї справи без участі товариства. Так, на переконання суду відповідач виконав свій обов`язок щодо надіслання запрошення позивачу на розгляд відносно нього справи про порушення законодавства про транспорт, а причини не отримання запрошення, надісланого засобами поштового зв`язку, не залежали від відповідача, який виконав свій обов`язок щодо надіслання такого запрошення. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість прийнятої постанови про застосування до ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарського штрафу. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III). Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно частин першої, четвертої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879). Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. Місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. Згідно із п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. З огляду на те, що на законодавчому рівні механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів регулюється Порядком №879, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач при проведенні зважування транспортного засобу позивача правомірно керувався саме цим Порядком. З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів понад 20 % без відповідного дозволу, зокрема, встановлено навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу 31,55 тон, при нормативно допустимому 16 тон. У зв`язку з виявленням вказаного порушення позивача було притягнуто до відповідальності згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Заперечуючи проти виявленого порушення, позивач посилався на те, що при вирішенні питання щодо притягнення товариства до відповідальності відповідачем не було враховано те, що вантаж, який перевозився є сипучим та подільним, тобто не було враховано властивостей вказаного вантажу та можливість його переміщення по всім осям транспортного засобу під час руху. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За приписами ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353 - ХІІ (далі Закон - №3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Аналогічно частиною 3 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Згідно ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Таким чином, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: - перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; - перевезення подільного вантажу не допускається взагалі. В свою чергу, абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз вказаної норми абз. 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу. Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив асфальтну суміш, яка за своїми характеристиками є подільною, тобто може при завантаженні бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено. Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. З огляду на непередбачення на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу. У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. № 814/1460/16. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова від 23.12.2019 року № 184033 про накладення на ТОВ «СПМК-17» штрафу у розмірі 34 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнята Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області не може вважатись законною та обґрунтованою. Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно дотримання відповідачем вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567) в частині належного сповіщення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, пунктом 25 Порядку встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. При цьому, відповідно до пункту 27 Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Заперечуючи правомірність оскаржуваної постанови, ТОВ «СПМК-17» посилалось також на те, що товариство не було належним чином сповіщено про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Судом встановлено, що в матеріалах справи наявне запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.12.2019 року, адресоване ТОВ «СПМК-17», в якому позивача запрошено на розгляд справи 23.12.2019 року до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області. У підтвердження направлення вказаного повідомлення-запрошення, відповідач надав копії списку направлення рекомендованих поштових повідомлень, з яких вбачається, що на адресу ТОВ «СПМК-17» 13.12.2019 року був направлений рекомендований лист з повідомленням (6501408090217), а також копію фіскального чеку Укрпошти від 13.12.2019 року. Однак, будь-яких доказів у підтвердження вручення представнику ТОВ «СПМК-17» відповідного повідомлення відповідач не надав. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи на участь у розгляді її справи, положення Порядку № 1567 передбачило можливість розгляду справи без участі особи у разі неявки такої особи на розгляд справи. Обов`язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді справи шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень, покладено на органи Укртрансбезпеки. Колегія суддів вважає, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи може вважатися виконаним лише у разі, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про порушення законодавства про транспорт. З огляду на вищенаведене, не переконавшись у тому, що суб`єкт господарювання належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідач не мав законних підстав розглядати справу. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду справи, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення. При вирішенні спору колегія суддів, також, враховує, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята постанова № 184033 від 23.12.2019 року про застосування до ТОВ «СПМК-17» адміністративно-господарських санкцій в розмірі 34 000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою товариством було сплачено судовий збір у розмірі 3153 грн., загальна сума 5255 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами. Враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь ТОВ «СПМК-17» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 5 255 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року -скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову№184033 від 23 грудня 2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, прийняту Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області . Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551, 65025, Одеська область, 21-й км Старокиївського шосе, буд. 30А) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 12.08.2021 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька