Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1466/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1466/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Бітова А. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках та про стягнення податкового боргу за рахунок готівкових коштів, що належать такому платнику В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У червні 2020 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» (далі АТ «Херсонська теплоцентраль»), в якому, з урахуванням заяви про зменшення вимог, просило стягнути кошти з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та стягнути кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1 187 863,75 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач, керуючись підпунктом 20.1.34 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, наголошував про наявність у нього права звертатися до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Заявляючи про наявність у АТ «Херсонська теплоцентраль» податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1 187 863,75 грн., контролюючий орган пояснив, що такий борг виник з 23.09.2017 р. за рахунок несплати узгоджених податкових зобов`язань, згідно податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 р. № 0042571204, від 05.10.2017 р. № 0050821204, від 04.01.2018 р. №0000031204. До того ж, ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі наголошувало, що до боржника застосовувались заходи стягнення визначені підпунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, а саме вручено податкову вимогу та згідно статті 89 розділу II Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Оскільки, вказані дії не призвели по погашення податкового боргу, ним була використана процедура звернення до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, ухваленого за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі задоволено. Суд стягнув кошти з рахунків АТ «Херсонська теплоцентраль» у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1 187 863 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 75 (сімдесят п`ять) коп. Підставами для задоволення позову, суд першої інстанції зазначив про наявність податкового боргу в загальній сумі 1 187 863,75 грн., який виник у зв`язку з несплатою АТ «Херсонська теплоцентраль» грошових зобов`язань за такими податковими повідомленнями-рішеннями: від 04.09.2017 за № 0042571204 на суму 170,00 грн., від 05.10.2017за № 0050821204 на суму 950 155,00 грн. від 04.01.2018 № 0000031204 на суму 237 538,75 грн. Позаяк, за твердженням суду першої інстанції, платник податків не сплатив за наведеними вище податковими повідомленнями рішеннями, які набули статусу узгоджених, податкові зобов`язання та штрафні санкції, у нього виник податковий борг. Вирішуючи спір на користь ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, суд першої інстанції указав на отримання відповідачем, 10.03.2017 р., податкової вимоги форми "Ю" від 06.03.2017 року № 14-17 на суму 6 429 980,57 грн. Суд не погодився з доводами АТ «Херсонська теплоцентраль», що за змістом судового рішення у справі №821/1258/17 спірна податкова вимога є відкликаною. Свою незгоду суд першої інстанції мотивував відсутністю у наведеному рішенні преюдиційних обставин та відзначив, що визначальним, у цій справі, є встановлення обставини існування і безперервності податкового боргу у загальному розумінні Податкового кодексу України, який включає в себе податковий борг за усіма видами податків і зборів. На думку суду першої інстанції, витяги з інтегрованих карток відповідача з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та з податку на прибуток з 31.12.2016р. по 31.03.2021р. свідчать про відсутність переривання податкового боргу (погашення боргу у повному обсязі). Так, як пояснив суд, якщо 21.04.2017 р. перервався борг з податку на прибуток, то в цей період за відповідачем обліковувався податковий борг з ПДВ, який платник податків погасив - 28.04.2017 р. У той же час, станом на 28.04.2017 р. в інтегрованій картці обліковується податковий борг з податку на прибуток. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкова вимога форми "Ю" від 06.03.2017 року № 14-17 є чинною. Окрім того, суд звернув увагу також на те, що виконання рішення №108 від 06.03.2017р. про опис майна у податкову заставу не призвело до погашення податкового боргу в добровільному порядку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи, що воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, АТ «Херсонська теплоцентраль», в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Аргументами для скасування судового рішення скаржник указує помилковість позиції суду першої інстанції, що в рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 р. у справі №821/1258/17 відсутні преюдиційні обставини, які є обов`язковими для врахування при вирішенні даного спору. Так, скаржник наголошує, що як у справі №821/1258/17 так і у даній справі контролюючий орган звертався до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків з одного і того ж податку, а саме: податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код бюджетної класифікації 14010100). Цитуючи рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 р. у справі №821/1258/17, скаржник зазначив, що в ньому встановлено, що АТ «Херсонська теплоцентраль», станом на 28 квітня 2017 року, погасило всі свої податкові зобов`язання зі сплати ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100). Окрім того, станом на 28 квітня 2017 року, в обліковій картці АТ «Херсонська теплоцентраль» не рахувалось податкового боргу зі сплати податку на прибуток підприємств (код бюджетної класифікації 11020100). За обставин погашення податкового боргу, Одеський апеляційний адміністративний суд зробив висновок, що надіслана платникові податків податкова вимога щодо погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 5 938 468,75 грн є відкликаною. Відповідач, покликаючись на наведене рішення, відстоює свою позицію про переривання податкового боргу з ПДВ та з податку на прибуток. До того ж, скаржник заявив про необґрунтованість відмови суду першої інстанції в задоволенні його заяви розглядати справу за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження але з викликом сторін. Обставинами, за якими суд першої інстанції повинен був розглядати справу за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження але з викликом сторін, скаржник зазначав ціну позову 4 394 960,75 грн. ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. Основний вид економічної діяльності АТ «Херсонська теплоцентраль» за КВЕД: 35.30 - Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. 25.07.2016 р. контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення рішення № 0001111422 про збільшення АТ «Херсонська теплоцентраль» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 5 938 468,75 грн., з яких за основним платежем на 4 750 775 грн., за штрафними санкціями на 1 187 693,75 грн. За результатами судового оскарження даного податкового повідомлення-рішення, воно залишилося без змін. 28.04.2017 р. контролюючий орган вніс до інтегрованої картки платника податків АТ «Херсонська теплоцентраль» суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 475 0775 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 187 693,75 грн. Одночасно АТ «Херсонська теплоцентраль» нарахована пеня у розмірі 1 537 220,63 грн. за 1036 календарних днів заниження податкового зобов`язання. 15.06.2017 р. підприємство сплатило узгоджені донараховані суми платежу з податку на прибуток у розмірі 4 750 775 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 187 693,75 грн. Контролюючий орган, за період затримки сплати з 03.05.2017 р. по 14.06.2017 р. (43 календарні дні) нарахував АТ «Херсонська теплоцентраль» пеню на суму боргу 4 750 755 грн. у розмірі 87 310,13 грн. та на суму боргу 1 187 693,75 грн. в розмірі 21 827,53 грн. із застосуванням облікової ставки НБУ 13 %. Таким чином, загальна сума нарахованої в інтегрованій картці платника податків пені склала 1 646 358,29 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 р. у справі № 821/1258/17 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у Херсонській області до АТ «Херсонська теплоцентраль» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 1 626 541,72 грн. У даному рішенні суд зазначив, що АТ «Херсонська теплоцентраль» повинно сплатити пеню за невчасну сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток нарахованого податковим повідомленням-рішенням № 0001111422 від 25 липня 2016 року. Далі, суд дослідивши зміст податкової вимоги № 14-17 від 06 березня 2016 року, яка отримана платником податків 10 березня 2017 року, установив, що загальна сума податкового боргу товариства, станом на 05 березня 2017 року, становить 6 429 980,57 грн. та складається із зобов`язань зі сплати ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100). Також, у цьому рішенні, суд установив погашення 28 квітня 2017 року АТ «Херсонська теплоцентраль» податкових зобов`язань зі сплати ПДВ та відсутність на 28 квітня 2017 року в обліковій картці товариства податкового боргу зі сплати податку на прибуток підприємств (код бюджетної класифікації 11020100). За таких умов, суд, у наведеному рішенні дійшов висновку, що податкова вимога № 14-17 від 06 березня 2016 року вважається відкликаною, оскільки сума податкового боргу погашена платником податків самостійно. Тимчасом, у даній справі суд першої інстанції встановив, що за АТ «Херсонська теплоцентраль» рахується заборгованість з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1 187 863,75 грн., яка виникла з 23.09.2017 р. за рахунок несплати грошових зобов`язань, які нараховані згідно: - податкового повідомлення-рішення від 04.09.2017р. №0042571204 на суму 170 грн., - податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 р. № 0050821204 на суму 950 155 грн., - податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018р. № 0000031204 на суму 237 538,75 грн. Нараховані грошові зобов`язання у загальній сумі 1 187 863,75 грн відповідачем у встановлені законодавством строки у добровільному порядку не сплачені. У рішенні П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 р. у справі №540/2080/20, яким було відмовлено АТ «Херсонська теплоцентраль» у задоволенні вимог про списання безнадійного податкового боргу з податку на прибуток у вигляді пені, встановлений факт, що станом на 31.05.2020 р. в інтегрованій картці платника обраховувалась заборгованість з податку на прибуток підприємств 1 187 863,75 грн., з яких 293 341,18 грн. пеня, 1 481 204,93 грн. основний платіж. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке. Суд апеляційної інстанції вважає, що ключовим правовим питанням, яке належить вирішити в даному спорі є встановлення або спростування факту безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту подання даного позову. Як мовилося вище, суд першої інстанції, дослідивши витяги з інтегрованих карток відповідача з ПДВ та з податку на прибуток за період із 31.12.2016р. по 31.03.2021р., встановив відсутність переривання податкового боргу (погашення боргу у повному обсязі). Зокрема, суд установив, що 21.04.2017 р. перервався борг з податку на прибуток, однак, в той же день з`явився податковий борг з ПДВ. Далі, 28.04.2017р. відповідач погасив податковий борг з ПДВ, але цього ж дня контролюючий орган вніс до інтегрованої картки платника податків АТ «Херсонська теплоцентраль» суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4 750 775 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 187 693,75 грн. Скаржник наполягає, що станом на 28.04.2017 р. сплачені всі податкові зобов`язання, а саме, як зі сплати ПДВ так і зі сплати податку на прибуток. Наведені обставини є преюдіційними, оскільки, на думку скаржника, встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 р. у справі № 821/1258/17, що набрала законної сили. Досліджуючи дані обставини, колегія суддів установила, що станом на 28 квітня 2017 року в інтегрованій картці платника податків містилися дані про нараховані податкові зобов`язання в сумі 5 938 468, 75 грн з податку на прибуток підприємств (код бюджетної класифікації 11020100) та пеня в сумі 1 537 220,63 грн. 15.06.2018 р. АТ «Херсонська теплоцентраль» сплатило до бюджету податкові зобов`язання в сумі 5 938 468, 75 грн, але залишилася несплаченою пеня в сумі 1 646 358, 29 грн. За таких підстав слід вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про існування і безперервність податкового боргу відповідача, а також, відповідно і про чинність податкової вимоги форми «Ю» від 06.03.2017 року № 14-17. Про обґрунтованість висновку суду також свідчить наступні приписи податкового законодавства. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Частина друга пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Аналіз наведених норм зумовлює висновок, не можна вважати перериванням податкового боргу, навіть за умов, що з одного виду податку заборгованість погашена, а з іншого виникла. Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога. Оцінюючи доводи скаржника про те, що він звільнений від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, колегія суддів указує таке. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.04.2018 року (справа № 822/1468/17), від 13.12.2018 р. (справа №815/6218/16), від 31.07.2019 р. (справа №23340/4337/18) висловив правову позицію, що преюдицію можна заперечити доказами, а отже вона не має абсолютного характеру. Так, на думку суду касаційної інстанції, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Також, є важливим, на думку суду апеляційної інстанції, встановлення в рішенні П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 р. у справі №540/2080/20 обставин, що станом на 28.04.2017 р. відповідно до інтегрованої картки АТ «Херсонська теплоцентраль» обліковувався податковий борг з податку на прибуток на загальну суму 7 475 689,38 грн. Станом на 15.06.2017 р., у зв`язку зі сплатою узгоджених податкових зобов`язань сума нарахованої в інтегрованій картці платника пені склала 1 646 358,29 грн.. Наведені обставини відповідають доказам, що містяться в даній справі, а тому заслуговують на увагу. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України). Положеннями ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про наявність у контролюючого органу право на погашення податкового боргу, не вирішив у якій спосіб це повинно відбуватися, адже контролюючим органом зазначені дві вимоги, які спрямовані на стягнення, а саме з рахунків платника податків у банках та стягнення за рахунок готівкових коштів, що належать такому платнику. Як було зазначено вище, нормами статті 95 Податкового кодексу України надано повноваження податковому органу обирати шляхи погашення такого податкового боргу, визначаючи які частини (суми) від загального розміру податкового боргу слід стягнути як з рахунків платника податків у банках, так і за рахунок готівки, що належить платнику податків. Разом із тим, у даному спорі сума податкового боргу 1 187 863,75 грн. стягується одночасно як з рахунків платника податків у банках так і за рахунок готівкових коштів, що належать платнику. Наведене, на думку суду апеляційної інстанції може призвести в подальшому до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми як шляхом стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, так і шляхом стягнення такого боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі №802/1176/17-а. Відповідно до частини 2 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За такого правового регулювання, а також ураховуючи, що судом першої інстанції встановлено наявність в банківських установах на ім`я відповідача відкритих поточних банківських рахунків, з яких може проводитись стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає можливим скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення податкового боргу в сумі 1 187 863,75 грн. за рахунок готівки, що належить платнику податків, а в частині стягнення з відповідача всієї суми податкового боргу з рахунків платника податків у банках залишити без змін. Досліджуючи доводи скаржника про необґрунтований розгляд даної справи справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, попри наявності його клопотання про перехід у загальне позовне провадження, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. (ч. 5 ст. 262 КАСУ). Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках розгляду окремих категорій справ незначної складності; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч. 7 ст. 262 КАСУ). Як випливає зі змісту ухвали суду першої інстанції від 10.07.2020 р. клопотання АТ «Херсонська теплоцентраль» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було залишено без розгляду, оскільки не було дотримано порядку його подання до суду. Так, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відповідачем було заявлено у відзиві на позов, а не в окремій заяві (клопотанні). Аналізуючи наведені вище норми, що регулюють розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що спір, який був предметом розгляду не підпадає під заборону його розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Однак, варто зауважити, що розгляд справ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін має свої особливості, а саме розгляд проводиться за наявними у справі матеріалами протягом тридцяти днів. Водночас, як випливає з матеріалів даної справи суд двічі задовольняв заяву відповідача та витребовував від суб`єкта владних повноважень докази, зупиняв провадження у справі до вирішення іншої справи, що суперечило згаданим вище особливостям. За такого правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо доцільності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Проте, наведене процесуальне порушення не може бути безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України, позаяк дана справа не підпадає під критерії обов`язкового її розгляду за правилами загального позовного провадження. Однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, згідно статті 317 КАС України є неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що суд при вирішенні даного спору, неправильно розтлумачив статтю 95 Податкового кодексу України, що дає підстави для скасування судового рішення у відповідній частині. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» - задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року скасувати в частині стягнення коштів з Акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1 187 863,75 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в задоволенні даної позовної вимоги. В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя А. І. Бітов Повне судове рішення складено 12.08.2021 року.