Постанова Одеський апеляційний суд № 509/2465/20

Номер провадження: 22-ц/813/7166/21 Номер справи місцевого суду: 509/2465/20 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.08.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/2465/20 Провадження номер: 22-ц/813/7166/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: -позивач ОСОБА_1 , -відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини і витрат на правову допомогу, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою адвоката Іноземцева Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Гандзій Д.М. о 16 годині 35 хвилині 08 лютого 2021 року, повний текст рішення складений 09 лютого 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року адвокат Іноземцев Олексій Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів та додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 21 978 гривень; 2) стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 витрати на правому допомогу у сумі 5 000 гривень. Адвокат Іноземцев О.В.,діючий від імені ОСОБА_1 , обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 не виконує умови укладеного між ним та ОСОБА_1 договору про утримання дитини від 25 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (реєстр. № 1652). П.п. 2.3 вказаного договору передбачено, що він як батько дитини зобов`язався брати участь в утриманні їхнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (забезпеченні харчуванням та одягом, побутовими умовами його життя). Для чого зобов`язався сплачувати матері дитини - ОСОБА_1 щомісячно у добровільному порядку, аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на одну дитину, який встановлюється Законом України «Про Держаний бюджет України» на відповідний рік, станом на місяць, коли він, батько буде проводити виплату аліментів. Внаслідок порушення взятих зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів та додаткових витрат на дитину за період з 01.08.2018 р. по 01.12.2020 р. в загальному розмірі 21 069 грн., в той час, як позивачка понесла додаткові витрати на загальну суму 148 470 грн. з посиланням на розрахункові документи, рахунки та довідки. Тому, з урахуванням умов вищевказаного нотаріально посвідченого договору про утримання дитини від 25 липня 2018 року та ст. 185 СК України, відповідач повинен був сплатити 50% від вказаної суми, а саме 74 235 грн.. Вказаного ним зроблено не було. Окрім вказаної суми аліментів, відповідачем інші оплати на утримання дитини не здійснювались, незважаючи на намагання позивачки в досудовому порядку врегулювати спірні питання (Т. 1, а. с. 1 - 6). У лютому 2021 року адвокат Іноземцев Олексій Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог та остаточно просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів та додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 21 069 гривень; 2) стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 витрати на правому допомогу у сумі 5 000 гривень (Т. 1, а. с. 238 - 239). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить зменшити розмір аліментів, з прожиткового мінімуму на одну особу (дитину), який встановлюється Законом України про державний бюджет України на відповідний рік до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які він сплачує на користь ОСОБА_1 у добровільному порядку на підставі укладеного Договору про утримання дитини від 25 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 1652, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_2 обґрунтовує свої зустрічні вимоги належним виконанням своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини до першого півріччя 2020 р.. У зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID19 та загрози пандемії, з 12 березня 2020 на всій території Україні було запроваджено карантин відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», внаслідок чого, майже всі установи, організації та підприємства були закриті. Його доходи від ведення підприємницької діяльності по ремонту автомобілів на СТО, будівлю якого він орендує, суттєво знизились. Розмір доходу, отриманого ним за період з 01.01.2020 року по 20.06.2020 року, становить загальну суму в розмірі 22 600 грн.. У зв`язку з чим, його середньомісячний дохід за перше півріччя 2020 року становить - 3 766,66 грн. на місяць = 22 600 грн. : 6 місяців, яка відповідно зменшується на сплату обов`язкових витрат - орендної плати за наймане приміщення, в якому він веде підприємницьку діяльність та сплату податків. Тому, він об`єктивно немає змоги сплачувати аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу (дитину), який встановлюється законом України про державний бюджет України на відповідний рік, станом на місяць, коли він проводить виплату аліментів, як це передбачено умовами п. 2 вищевказаного нотаріально посвідченого договору про утримання дитини від 25 липня 2018 року (Т. 1, а. с. 191 - 198) 2.3 Зміст рішення суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини і витрат на правову допомогу Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Зменшено розмір аліментів, які ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачує на підставі укладеного Договору про утримання дитини від 25 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (реєстр. № 1652) в добровільному порядку щомісячно на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з прожиткового мінімуму на одну особу (дитину), який встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік - до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з зустрічним позовом 26.06.2020 р. і до досягнення дитиною повноліття Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до вимог зазначених у ст. ст. 180 та 185 СК України та укладеного Договору про утримання дитини від 25.07.2018 р. заявлені вимоги діляться по 50% між батьками дитини, а саме 59 124,73 грн. : 2 = 29 562,37 грн.. При цьому відповідачем ОСОБА_2 сплачено на утримання дитини (аліменти та додаткові витрати) 121 888,70 грн., у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів та додаткових витрат на дитину. Відповідач ОСОБА_2 об`єктивно не має змоги сплачувати аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу (дитину), який встановлюється законом України про державний бюджет України на відповідний рік, станом на місяць, коли він проводить виплату аліментів, як це передбачено умовами п. 2 договору про утримання дитини від 25 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., реєстр. № 1652 (Т. 1, а. с. 243 - 250). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Іноземцев О.В., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвали нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) помилковим є посилання суду на те, що з моменту укладання договору про утримання дитини батько ОСОБА_2 належним чином виконує свої обов`язки щодо утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сплати аліментів, що підтверджується копіями банківських виписок про сплату аліментів за період з 20.08.2018 року по 16.02.2020 року на загальну суму 39 300 грн., а також за період з 01.06.2020 р. по 01.11.2020 р. на суму 11 500 грн., оскільки вказані докази не стосуються періоду, який зазначений у позовній заяві, і цей період закінчувався лютим 2020 року. Тобто, суд вийшов за межі позовних вимог; 2) помилковими є висновки суду про те, що наведені у розрахунку витрати не підтверджені документально; 3) судом першої інстанції було прийнято до уваги виключно позицію відповідача; 4) доходи відповідача зменшились одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 3 - 7). 2.7 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Лиженков О.О., діючий від імені ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Адвокат Лиженков О.О. зазначає, що: 1) подання адвокатом Іноземцевим О.В. заяви про зменшення позовних вимог свідчить про відсутність заборгованості по аліментам ОСОБА_2 ; 2) апелянт невірно тлумачить норми матеріального права стосовно встановлених вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР та Наказу Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016 р. «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми NЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», зареєстрованого Мінюстом України 11.02.2016 р. за № 220/28350; 3) подані ОСОБА_2 докази до суду, а саме - копії книги обліку доходів є належними та допустимими доказами (Т. 2, а. с. 24 - 26). 2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.03.2021 року відкрито апеляційне провадження апеляційною скаргою адвоката Іноземцева Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року (Т. 2, а. с. 13 - 14). 24.05.2021 року від адвоката Лиженкова О.О., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 2, а. с. 24 - 26). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників (Т. 2, а. с. 28). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, зменшення розміру аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин З 14.11.2009 р., сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07.09.2012 р. (Т. 1, а. с. 8). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.06.2018 р., яке набрало законної чинності 19.07.2018 р. шлюб було розірвано (Т. 1, а. с. 9). Між сторонами було досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу - з матір`ю ОСОБА_1 , а позивач, у свою чергу, приймає участь в утриманні дитини та її вихованні, що підтверджується укладеним між сторонами договором про утримання дитини від 25.07.2018 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (реєстр. № 1652) (Т. 1, а. с. 10). Відповідно до п. 2 умов укладеного договору, батько зобов`язується брати участь в утриманні сина ОСОБА_4 (забезпеченні харчуванням та одягом, побутовими умовами його життя), для чого буде сплачувати матері щомісячно у добровільному порядку аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу (дитину), який встановлюється законом України про державний бюджет України на відповідний рік, станом на місяць, коли він буде проводити виплату аліментів. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/1935/18 від 26 липня 2018 року затверджено мирову угоду, укладену 26.07.2018 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 Відповідно п. 4 Мирової угоди Різниця між вартістю спільного майна, яке отримує у приватну власність ОСОБА_1 та вартістю спільного майна, яке отримує у приватну власність ОСОБА_2 становить суму еквівалентну - 2 000 (дві тисячі доларів США), що на момент укладання цієї мирової угоди, за офіційним обмінним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ, становить - 53 166 (п`ятдесят три тисячі сто шістдесят шість) гривень. Сторони домовились, що вказана сума зараховується в рахунок платежів ОСОБА_2 по аліментам та додатковим витратам на утримання неповнолітньої дитини, передбаченим у Договорі про утримання дитини, який було посвідчено 25 липня 2018 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1652, до моменту повного зарахування вказаної в цьому пункті суми в рахунок суми по сплаті аліментів та додаткових витрат. ОСОБА_2 було сплачено аліменти за період з 20.08.2018 року по 16.02.2020 року у розмірі 39 300 грн., за період з 01.03.2020 року по 01.06.2020 року у розмірі 8 200 грн., за період з 01.06.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 11 500 грн. (Т. 1, а. с. 201 - 205, 225 - 226). ОСОБА_2 за власні кошти було придбано електронні пристрої - смартфон Samsung Galaxy J1 2016, вартістю 2 499 грн., планшет Nomi C101012 Ultra3 10 3G 16GB Dark-Blue з додатковими аксесуарами, вартістю 3 162,40 грн., та смартфон Samsung Galaxy А10S з додатковими аксесуарами, вартістю - 4061,30 грн., а разом загальною вартістю - 9 722,70 грн., що підтверджено документально (Т. 1, а. с. 204 - 205). Розрахунок річного доходу відповідача ОСОБА_2 за 2019 рік становить - 130 228,08 грн. = 143 550 грн. 2 305,20 грн. 11 016,72 грн.. Розмір доходу, отриманого ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 року по 20.06.2020 року (майже півроку) становить загальну суму в розмірі 22 600 грн.: - січень 7 350 грн.; - лютий 9 700 грн.; - травень 2 850 грн.; - квітень 0 грн.; - травень - 0 грн.; - червень (до 20 числа) 2 700 грн., що підтверджується копією з книги обліку доходів для платників єдиного податку за перше півріччя 2020 року (Т. 1, а. с. 210 - 212). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2021 року у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0.0793 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 153,5 кв.м., , які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вказане майно належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування №355 від 11.09.2020 року та договору дарування №356 від 11.09.2020 року. Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати дитину. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей. Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме - батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналогічна вимога міститься і в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року. Тобто, зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів ухвалене судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, додаткових витрат на утримання дитини і витрат на правову допомогу. Однак, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви відхилення/прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта про те, що досліджуючи докази, які не стосуються періоду, який зазначений у позовній заяві і цей період закінчувався лютим 2020 року, тобто суд вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. У травні 2020 року адвокат Іноземцев Олексій Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказуючи на те, що у ОСОБА_2 виникла заборгованість по аліментам у розмірі - 909 гривень, заборгованість за додатковими витратами з урахуванням п.2.4 Мирової угоди у розмірі - 21 069 гривень. У лютому 2021 року адвокат Іноземцев Олексій Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, а саме заборгованості по сплаті аліментів у розмірі - 909 гривень, обґрунтовуючи тим, що станом на 05.02.2021 року у відповідача ОСОБА_2 відсутня зазначена заборгованість. Оскільки ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про зменшення розміру аліментів, то суд першої інстанції обґрунтовано залучив до матеріалів справи, дослідив та прийняв докази, надані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), які свідчать про належне виконання своїх обов`язків, як батька щодо сплати аліментів. Доводи апелянта про помилковість висновків суду про те, що наведені у розрахунку витрати не підтверджені документально не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Пунктом 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну. Відповідно до ст. 8 Закону про РРО форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок (далі РК), книг обліку розрахункових операцій (далі КОРО), а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням РРО або використанням РК, встановлюються фіскальним органом. Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджено наказом № 614 (далі Положення № 614). Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які мають видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Пунктом 2.1 Положення № 614 передбачено, що встановлені у цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення документ не є розрахунковим. Згідно з п. 3.1 Положення № 614 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі касовий чек) це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Відповідно до п. 5.1 Положення № 614 розрахункова квитанція це розрахунковий документ, бланк якого виготовлено друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. На наведені ОСОБА_1 у розрахунку позиції, а саме - витрати на школу на суму - 3 140 грн., витрати на тренування з карате на суму 6 600 грн., витрати на заняття англійською мовою на суму 11 500 грн. (довідка від 27.01.2020 р.), витрати на дозвілля дитини під назвою «Пісочна анімація» (довідка від 27.01.2020 р.) на суму 14 320 грн., витрати на дозвілля під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на суму 11 250 грн. (довідка від 27.01.2020 р.), витрати на День Народження на суму 8 620,20 грн. «бланк попереднього замовлення» Дитячої планети від 21.08.2018 р., витрати на стоматолога на суму - 500 грн. не можуть бути прийняті судом, так як надані докази на підтвердження вказаних операцій не є розрахунковими документами в розумінні діючого законодавства України. Також не можуть бути прийняті судом, як додаткові витрати на дитину витрати на стрижку на суму 2 100 грн., витрати на школу на суму 4 000 грн., витрати на «школу, шоу мильні пузирі, цирк, опитифокуси, кіно, медалі, грамоти, театр музкомедія» на суму - 595 грн., витрати на літній табір на суму 2 500 грн., оскільки вказані витрати не підтверджені відповідними доказами. Колегія суддів звертає увагу, що витрати на одяг на суму 15 732 грн. підтверджено документально лише сума 1 322 грн., витрати на господарські товари на суму 6 400 грн., підтверджено документально лише сума - 859,69 грн.. Твердження апелянта про те, що вона не здійснює господарську діяльність, а тому норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на неї не розповсюджуються, є помилковими, оскільки ОСОБА_1 є споживачем наданих послуг та має право на отримання документу, що підтверджує здійснення нею відповідної розрахункової операції. Колегія суддів критично оцінює докази витрат на придбання ліків в аптеці на суму 4 269,76 грн., оскільки із вказаних доказів не можливо встановити, що саме ці ліки призначені для лікування дитини. Також відсутні докази призначення саме цих ліків для лікування дитини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунок загальної суми витрат, які не підтверджені позивачкою належним чином становить суму у розмірі 89 345,27 грн.. Розмір витрат позивачки, які підтверджені документами та можуть бути прийняті судом, становить 59 124,73 грн. = 148 470 грн. 89 345,27 грн.. Відповідно до вимог зазначених ст. ст. 180 та 185 СК України та укладеного Договору про утримання дитини від 25.07.2018 р. зазначені витрати діляться по 50% між батьками дитини, а саме, що становить - 29 562,37 грн. = 59 124,73 грн. :

2. При цьому, відповідачем ОСОБА_2 сплачено на утримання дитини (аліменти та додаткові витрати) кошти у сумі 121 888,70 грн.. У зв`язку, відсутня заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів та додаткових витрат на дитину. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції односторонньо надав оцінку доказам, надав перевагу доказам, наданим відповідачем у вищевказаній частині, є безпідставними, оскільки рішення суду є вмотивованим та містить відповідні висновки щодо оцінки доказів, в тому числі щодо оцінки їх у сукупності. Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. При визначенні розміру аліментів, суд повинен прагнути не тільки до зрівняльного становища платника та одержувача аліментів, а й до того, щоб одержувач у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Суд аналізуючи матеріали справи, вивчивши порядок утримання дитини батьками, при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я, потреби дитини в одержанні аліментів, враховуючи доходи відповідача та майно, що перебуває у його власності, вважає розмір аліментів, визначений умовами укладеного договору між батьками, а саме аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу (дитину), який встановлюється законом України про державний бюджет України на відповідний рік, станом на місяць, коли він буде проводити виплату аліментів, є таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2021 року у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка, площею 0,0793 га., та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею - 153,5 кв. м., які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 . Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Також колегія суддів зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а запропонований відповідачем розмір аліментів для сплати у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто розмір аліментів, на час розгляду справи апеляційним судом, становить - 1 255 гривень є недостатнім для утримання сина сторін, який проживає разом із матір`ю. Зважаючи на наведені вище обставини, колегія суддів критично відноситься до наданих ОСОБА_2 доказів погіршення його матеріального становища у зв`язку із зменшенням розміру отриманого доходу від здійснення ним підприємницької діяльності та приходить до висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі. 3.5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Іноземцева Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 за вищевказаного обгрунтування. 3.6 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Іноземцева Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2021 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе