Постанова 4809 № 399/412/20

ПОСТАНОВА Іменем України 04 серпня 2021 року м. Кропивницький справа № 399/412/20 провадження № 22-ц/4809/829/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л. за участі секретаря - Діманової Н.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Онуфріївська селищна рада Кіровоградської області, яка є правонаступником Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковальової Тетяни Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2021 року у складі судді Лях М.М. і В С Т А Н О В И В: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (далі - Мар`ївська сільська рада) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: -визнати за ним право на земельну частку (пай), розташовану на території Мар`ївської сільської ради в розмірі, який було встановлено для членів КСП «Ім. Кірова»; -виділити йому земельну ділянку (пай) в натурі, яка була встановлена для членів КСП «Ім. Кірова» із земель резервного фонду Мар`ївської сільської ради або земель запасу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області). Позовна заява мотивована тим, що бабуся позивача - ОСОБА_2 в період з 1943 по 1974 роки була членом КСП «Ім. Кірова». Трудова книжка колгоспника № НОМЕР_4 видана на ім`я ОСОБА_3 , що згідно висновку українського бюро лінгвістичних експертиз є ідентичним імені «Ірина». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а після її смерті спадщину за заповітом прийняла та оформила дочка померлої - мати позивача, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її чоловік - батько позивача, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а спадщину після нього прийняв ОСОБА_1 . Позивач вважає, що ОСОБА_2 за життя мала право на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», а відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 реалізувати свої спадкові права щодо успадкування земельної частки (паю). Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29жовтня 2020 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати по справі залишено за позивачем. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 була членом колгоспу ім. Кірова, за життя не набула права на земельну частку (пай), тому і її спадкоємець ОСОБА_1 - позивач по справі, не може набути право на зазначену земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. В апеляційній скарзі адвокат Ковальова Т.Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не врахован всі обставини, які мають значення для справи та зроблено передчасний висновок щодо необґрунтованості і недоведеності позовних вимог. Зоврема, висновок суду першої інстанції про те, що за життя ОСОБА_6 не зверталася до відповідного підприємства чи інших організацій щодо не включення її до списку розпаювання земель, чи оскаржувала дії підприємства, в тому числі в судовому порядку, щодо не включення її до цих списків, чи іншим чином порушувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на неї, суперечить п. 24 Постанови Пленуму Верховоного суду № 7 від 06.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства». ОСОБА_2 не була включена до списку з незалежних від неї причин, про розпаювання земель в 1997 році її ніхто не повідомляв, а в силу свого віку вона не мала можливості звернутися до відповідного органу щодо вирішення питання включення її до спику. Крім того, на території сільської ради є одна резервна земельна ділянка із земель ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що додатково підтверджує визнання за позивачем права на земельну частку (пай). Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залучено до участі у справі Онуфріївську селищну раду Кіровоградської області, як правонаступника Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Ковальова Т.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги. Представники Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області, яка є правонаступником Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областів в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовими повістками. Від Оніфріївської селищної ради задійшла заяв про про розгляд справи без їхнього представника. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2017 Олександрійським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зибкове Онуфріївського району Кіровоградської області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 18.09.2001 державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенко В.М., спадкоємцем майна померлої є її дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Олександрійського міського управління юстиції. Померла була матір`ю позивача ОСОБА_1 , а його батьком - ОСОБА_5 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого М/б ЗАГС, м. Олександрія Кіровоградської області. Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 13.04.2017 приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бендеровим О.В., спадкоємцем майна ОСОБА_5 , 1940 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: грошових вкладів, 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0420 га, розташованих по АДРЕСА_1 , є його син ОСОБА_1 . Згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4, виданої на ім`я ОСОБА_3 , 1914 року народження, вона вступила в члени колгоспу ім. Кірова Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області у 1934 році; відповідно до довідки від 29.03.1969 ОСОБА_2 перебуває членом колгоспу ім. Кірова з липня 1934 року по січень 1968 року; згідно довідки, виданої в листопаді 1975 року, ОСОБА_3 з 01 січня 1973 року по 01 січня 1975 року працювала в КСП ім. Кірова; згідно архівної довідки № М-64/1/0/1/01-70 від 10.11.2017 у документах архівного фонду «Колгосп ім. Кірова Зибківської сільської ради с. Мар`ївки Онуфріївського району Кіровоградської області» у протоколах засідань правління колгоспу за 1946 рік у списку колгоспників, яким виділялась премія до дня Перемоги, значиться ОСОБА_7 . Згідно архівної довідки № 173/01-14, виданої 09.10.2018, у документах архівного фонду КСП «Кірова» (колгосп Кірова) Онуфріївського району Кіровоградської області у книгах обліку трудового стажу та заробітної плати колгоспників з 1943 року по 1974 рік містяться відомості про ОСОБА_3 . Згідно висновку українського бюро лінгвістичних експертиз імена Метелевської - Ірина, Оришка, Орина - попри розбіжності удокументах, наданих для експертизи, а також в інших документах, зазначеної особи є ідентичними. Довідкою № 46 від 05.02.2020 Мар`ївська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області повідомляє, що розпаювання земель колективного господарства ім. Кірова відбулося в 1997 році, акт на право колективної власності КСП ім. Кірова видавався в 1997 році. Підтверджуючих документів сільська рада не має. На території сільської ради є в наявності одна резервна земельна ділянка із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно Державного акту на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова Мар`ївської сільської ради передано у колективну власність 2664,9 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Мар`ївської сільської ради народних депутатів від 09.04.1996 №

12. Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Частиною другоюстатті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. За змістом частини другої статті 23 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державноюадміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19). Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України. Матеріалами справи підтверджується, що згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 , виданої на ім`я ОСОБА_3 , 1914 року народження, остання вступила в члени колгоспу ім. Кірова Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області у 1934 році (том 1 а.с. 23) Відповідно до довідки від 29.03.1969 ОСОБА_2 перебуває членом колгоспу ім. Кірова з липня 1934 року по січень 1968 року (том 1 а.с. 24). За змістом довідки, виданої в листопаді 1975 року, ОСОБА_3 з 01 січня 1973 року по 01 січня 1975 року працювала в КСП ім. Кірова (том 1 а.с. 25). Згідно архівної довідки № М-64/1/0/1/01-70 від 10.11.2017 у документах архівного фонду «Колгосп ім. Кірова Зибківської сільської ради с. Мар`ївки Онуфріївського району Кіровоградської області» у протоколах засідань правління колгоспу за 1946 рік у списку колгоспників, яким виділялась премія до дня Перемоги, значиться ОСОБА_7 (том 1 а.с. 26). Відповідно до архівної довідки № 173/01-14, виданої 09.10.2018, у документах архівного фонду КСП «Кірова» (колгосп Кірова) Онуфріївського району Кіровоградської області у книгах обліку трудового стажу та заробітної плати колгоспників з 1943 року по 1974 рік містяться відомості про ОСОБА_3 (том 1 а.с. 22). Висновком українського бюро лінгвістичних експертиз імена Метелевської - Ірина, Оришка, Орина - попри розбіжності удокументах, наданих для експертизи, а також в інших документах, зазначеної особи є ідентичними (том 1 а.с. 27). Довідкою № 46 від 05.02.2020 Мар`ївська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області повідомляє, що розпаювання земель колективного господарства ім. Кірова відбулося в 1997 році, акт на право колективної власності КСП ім. Кірова видавався в 1997 році. Підтверджуючих документів сільська рада не має. На території сільської ради є в наявності одна резервна земельна ділянка із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1 а.с. 160). Згідно Державного акту на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова Мар`ївської сільської ради передано у колективну власність 2664,9 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Мар`ївської сільської ради народних депутатів від 09.04.1996 № 12 (том 1 а.с. 163-168). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Виходячи із змісту норм чинного законодавства та оцінивши встановлені у справі докази та обставини, суд дійшов висновку, щов матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 була членом КСП «Ім. Кірова» на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю та мала право на відповідну земельну частку (пай). З аналізу наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_3 перебувала членом колгоспу «Ім. Кірова» з липня 1934 року по січень 1968 року. Даних про те, що ОСОБА_3 була членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Ім. Кірова», яке було перетворене з колгоспу на підставі Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 листопада 1992 року та Закону України «Про форму власності на землю» від 30 січня 1992 року, матеріали справи не містять. Надані позивачем докази підтверджують лише те, що ОСОБА_2 була членом колгоспу «Ім. Кірова», а чи була вона в подальшому прийнята в члени КСП «Ім.Кірова» належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того, судом встановлено, що у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай), доказів належності останній на час відкриття спадщини права на земельну частку (пай) у колективній власності на землю позивачем не надано. За життя спадкодавець не ставила питання про своє право на земельну частку (пай) за рахунок земель КСП «Ім. Кірова», отже таке право не може бути успадковане її спадкоємцем, оскільки не входить до складу спадщини. Аналогічного висновку у справах з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2020 року (справа № 396/1683/18-ц), від 20 травня 2020 року (справа № 384/642/17) та від 16 червня 2021 року (справа № 137/1642/19). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування та, як наслідок, похідної вимоги про виділення земельної ділянки в натурі, оскільки його бабуся ОСОБА_3 як спадкодавець такого права за життя не набула. Наявність на території Мар`ївської сільської ради однієї резервної земельної ділянки із земель ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не може бути доказом, що підтверджує факт наявності права позивача на земельну частку (пай) в порядку спадкування, а тому доводи апеляційної скарги у вказаній частині є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ковальової Тетяни Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10.08.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко