Постанова Донецький апеляційний суд № 266/2980/20

22-ц/804/1445/21 266/2980/20 Єдиний унікальний номер 266/2980/20 Номер провадження 22-ц/804/1445/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Пономарьової О.М., Попової С.А., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі», представник позивача адвокат Самойленко Петро Миколайович, відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 березня 2021 року у складі судді Д`яченка Д.О. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, В С Т А Н О В И В: Представник позивача адвокат Самойленко П.М. звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 153165,80 гривень, а також судові витрати в розмірі 2294,49 гривень та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 11718,10 гривень. В обґрунтування позову вказав, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альянс» (далі - ПрАТ «СК «Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №23.19293.03 від 25.05.2017 року, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat Doblo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору, ПрАТ «СК «Альянс» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 02.08.2017 року на 177 км. + 675 м автошляху Василівка-Бердянськ мала місце ДТП за участю транспортного засобу «Toyota Carina» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Fiat Doblo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .. В результаті вищевказаної ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Fiat Doblo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25.08.2017 року. Згідно зі змістом постанови, відповідач 02.08.2017 року о 14-00 год. на автодорозі Василівка-Бердянськ на 177 км + 675 м, керуючи автомобілем «Toyota Carina», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Fiat Doblo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався попереду в попутному напрямку, в результаті чого транспортні засобі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п.1.5, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Згідно з Висновком №171/17А від 31.08.2017 року вартість відновлювального ремонту «Fiat Doblo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 169180,77 грн. Факт ДТП 02.08.2017 року був визнаний ПрАТ «СК «Альянс» страховим випадком. За заявою потерпілої сторони ТОВ «Агротек», та виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору добровільного страхування на підставі страхового акту №23.19293.01 від 21.08.2017 року, ПрАТ «СК «Альянс» виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 153165,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1132 від 07.09.2017 року. Розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «Альянс» склав 153165,80 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу «Toyota Carina» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була зареєстрована за Полісом №АК/3386273 в ПрАТ «СК «ВУСО», то ПрАТ «СК «Альянс» звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. ПрАТ «СК «ВУСО» листом №600 від 27.01.2020 року відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 37.1.4 п. 31.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 23.12.2019 року між ПрАТ «СК «Альянс» та ТОВ «ФК «Аннесі» укладено договір факторингу №23.12.19-Ф/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договору страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 23.19293.03 У зв`язку з викладеним вище, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути на його користь завдані збитки в порядку регресу в розмірі 153165,80 грн.; судовий збір в розмірі 2297,49 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 11719,10 грн. Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 березня 2021 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Аннесі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 153165,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аннесі» витрати на правову допомогу в розмірі 11718,10 грн. та судовий збір у розмірі 2297,49 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, в якому висновки не ґрунтуються на обставинах справи. Вважає, що позиція суду при вирішенні справи є однобічною, суб`єктивною, оскільки суд не сприяв реалізації процесуальних прав позивача. Разом з тим письмові докази позивача суд прийняв у копіях без перевірки оригіналів. Суд першої інстанції при вирішенні спору не надав значення, що при визначенні вартості заподіяної шкоди представник страхової компанії відповідача не був присутній, що вказує на необ`єктивність оцінки шкоди. Суд необґрунтовано відмовив відповідачу у проведенні судової автотехнічної експертизи, обставин вини другого учасника ДТП, крім відповідача, не встановлював. Суд не врахував наявність страхового полісу у ОСОБА_1 , який не має відповідати за шкоду в такому випадку, оскільки застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідачем не наведено підстав для скасування рішення суду. Так, суд повно встановив обставини справи, дав їм та доказам відповідну оцінку, в тому числі наявності страхового полісу у відповідача, і висновки суду цілком ґрунтуються на матеріалах справи. Що стосується огляду транспортного засобу при проведенні оцінки після його пошкодження, то участь усіх заінтересованих осіб передбачена за необхідності, а не обов`язково. Вказав також, що судом із дотриманням усіх норм процесуального закону вирішено клопотання відповідача про проведення судової автотехнічної експертизи. Посилання апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не надав пояснень про обставини ДТП не мають значення з урахуванням предмету позову. Жодних процесуальних прав відповідача судом не було порушено, разом з тим, відповідач не довів належним чином своїх заперечень проти позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «ФК «Аннесі» та ПАТ «СК «Альянс» укладено договір факторингу №23.12.19-Ф/1 від 23.12.2019 року, відповідно до якого згідно реєстру боржників №1 до договору факторингу №23.12.19-Ф/1 від 23.12.2019 року, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору. В тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 23.19293.03. Відповідно до договору №23.19293.03 від 25.05.2017 року добровільного страхування наземного транспорту, а також добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та додатку №1 до останнього, укладеного між ПрАТ «СК «Альянс» та ТОВ «Агротек», предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat Doblo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 . ПрАТ «СК «ВУСО» 06.03.2017 року видало Поліс №АК 3386273 строком дії на 1 рік ОСОБА_1 на страхування транспортного засобу «Toyota Carina» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який станом на дату ДТП - 02.08.2017 року був чинним. Відповідно до листа Приморського відділення поліції Бердянського відділу в ГУНП Запорізькій області від 18.08.2017 року №5899/52-2017 року, наданого на запит ПрАТ «СК «Альянс» від 03.08.2017 №912 щодо ДТП від 02.08.2017 за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , повідомили, що 02.08.22017 року о 13:55 год. до Приморського ВП Бердянського ВП ГУПН в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби «102» про ДТП без постраждалих. Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25.08.2017 року №266/3186/17 встановлено, що 02.08.2017 року, о 14 год. 00 хв. на автодорозі Василівка - Бердянськ на 177 км + 675 м водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Carina» державний номерний знак « НОМЕР_2 » не дотримавшись безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення в задню частину автомобіля «Fiat Doblo» державний номерний знак « НОМЕР_1 » яким рухався попереду в попутному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 1.5, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього стягнення за ст. 124 КУпАП штраф на користь держави у розмірі 340 гривень. Відповідно до заяви про настання страхового випадку від 02.08.2017 року №12845тр, яка надійшла від ОСОБА_2 на ім`я заступника Голови правління ПрАТ «СК «Альянс», ОСОБА_2 , як представник ТОВ «Агротек» повідомив, що з транспортним засобом «Fiat Doblo» держаний номер НОМЕР_1 , що застрахований в ПрАТ «СК «Альянс» сталася ДТП 02.08.2017 року за участю автомобіля «Toyota Carina» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Згідно з довідкою, виданою гр. ОСОБА_2 Приморським відділенням поліції Бердянського відділу в ГУНП Запорізькій області, 02.08.2017 року о 14 год. 00 хв. внаслідок ДТП сталося механічне пошкодження. Відповідно до рахунку №376/1 від 11.08.2018 року ТОВ ТВК «Автолайф» надало розрахунок ремонту автомобілю Фиат Добло державний номер НОМЕР_1 169514,36 грн. Висновком за результатом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.08.2017 року, підтверджено, що ОСОБА_2 перебував 02.08.2017 року у тверезому стані. Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 09.08.2017 року до висновку №171/17А складеного судовим експертом Пилипенком О.С., висновку експертного дослідження авто товарознавця №171/17А з визначення матеріального збитку спричиненого власнику КТС від 31.08.2017 року матеріальні збитки, спричинені власнику автомобілю «Fiat Doblo» 1.3 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті ДТП, складає 169180,77 грн. 04.09.20107 №310 ТОВ «Агротек» надав письмову заяву про виплату страхового відшкодування в розмірі 153165,80 грн. Розрахунком страхового відшкодування до договору №23.0019290.03 від 25.05.2017 визначено суму завданих збитків у розмірі 153165,80 грн. Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 23.12.2019 року №23.0019293.03 було повідомлено ПрАТ «СК «ВУСО» про відступлення прав Вимоги відшкодування у порядку регресу, збитків завданих потерпілому за договором страхування №23.0019293.03 від 25.05.2017 року ТОВ «ФК «Аннесі». Відповідно до Акту (Вимога) №23.0168.17 про відшкодування збитків в порядку регресу направленого адвокатом АО «Адвокатус «Войтюк О.В.» до ПрАТ «СК «ВУСО» повідомлено, що до ТОВ «ФК «Аннесі» перейшло право вимоги щодо стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 суми 153165,80 грн. та просить перерахувати вищевказану суму у найкоротший термін. Листом №600/783257 від 27.01.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» повідомило АО «Адвокатус», що відповідно до п.п. 37.1.3. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» повідомляє про відмову у виплаті страхового відшкодування по події. Повідомлення про відступлення права вимоги від 23.12.2019 року №23.0019293.03 було направлено ОСОБА_1 для інформації про відступлення права вимоги відшкодування у порядку регресу, збитків завданих потерпілому за договором страхування №23.0019293.03 від 25.05.2017 року ТОВ «ФК «Аннесі». Відповідно до Акту (Вимога) №23.0168.17 про відшкодування збитків в порядку регресу направленого адвокатом АО «Адвокатус «Войтюк О.В.» до ОСОБА_1 повідомлено, що до ТОВ «ФК «Аннесі» перейшло право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 суми 153165,80 грн. та просить перерахувати вищевказану суму у найкоротший термін. Платіжним дорученням №1132 від 07.09.2017 року ПрАТ «СК «Альянс» здійснило виплату ТОВ «Агротек» у розмірі 153165,80 грн. страхового відшкодуванн7я за договором страхування наземного транспорту "23.19293.03 від 25.05.2017 року. При вирішенні позовних вимог суд керувався наступними нормами права. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Статтями 979, 980 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові Інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та; пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до ч.1 ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги. яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування. має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. ПрАТ «СК «Альянс» виконало покладені на нього законом та умовами договору страхування обов`язки, а ТОВ «ФК «Аннесі», на підставі договору факторингу №23.12.19-Ф/1 від 23.12.2019 року з ПрАТ «СК «Альянс» набуло права вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором № 23.19293.03 від 25.05.2017 року, тому суд вирішив, що ТОВ «ФК «Аннесі», має право вимоги в порядку регресу на стягнення з відповідача матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 153165,80 грн. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням оцінює їх, як належні, допустимі та достовірні, що не оспорені відповідачем в судовому засіданні та шляхом подання відзиву. Досліджені докази, їх взаємозв`язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті. Отже, обставини ДТП, учасником якого був ОСОБА_1 , встановлені рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25.08.2017 року №266/3186/17, що набрало законної сили, тому доказуванню не підлягають, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги відповідача про те, що його вина беззаперечно не встановлена, не мають значення, колегію суддів відхиляються. З цих же підстав не мають значення доводи апеляційної скарги про те, що судом не була проведена автотехнічна експертиза, оскільки такий доказ не стосується предмету позову. Більш того, як вбачається з постанови суду від 23.08.2017 року, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності внаслідок ДТП від 02.08.2017 року, останній до суду явився: підтвердив обставини, викладені в матеріалах справи, вину не оспорював, покаявся у скоєному; також судом був допитаний ОСОБА_2 . Відповідач вказану постанову Приморського районного суду міста Маріуполя не оскаржував, погодився із висновками суду (а.с.27). Аналізуючи зібрані докази, суд погодився із тим, що факт пошкодження автомобілю, що належить ТОВ «Агротек», з вини ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 02.08.2017 року, є встановленим іншим судовим рішенням. Таким чином, перевіривши справу у контексті наведених норм матеріального права, враховуючи обставини справи, надані позивачем доказі, колегія суддів вважає, що суд ухвалив цілком обґрунтоване рішення, оскільки правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами закону, який підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про неправильність рішення не є переконливими, зводяться до незгоди з рішенням без аргументації власної позиції, оскільки в рішенні суд встановив повністю обставини, які мають значення по справі, застосував відповідні норми права, і тому висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Неможливо також погодитися із твердженням відповідача, що суд незаконно не врахував наявність в матеріалах справи полісу страхової компанії і не вирішив можливість відшкодування шкоди страховиком (а.с.20-21,28,32). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Закон України від 01 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1). Відповідно до п. 37.1, 37.1.3., 37.1.4. статі 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Такий строк є присічним і поновленню не підлягає. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду у справі від 09 березня 2019 року у справі N 465/6315/16-ц (провадження N 61-2998св18). Як вбачається зі справи, листом від 27.01.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі п.п. 37.1.3. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» відмовило у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування на підставі закону. Тому посилання відповідача на правові висновки постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, де вказано на те, що обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, є недоречними, оскільки в наведеній відповідачем справі інші обставини, де позивач звернувся з вимогами безпосередньо до винної особи, не вимагаючи страхового відшкодування, при цьому у страховика існував обов`язок такої виплати. Положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають можливість відмови страховика у виплаті страхованого відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків, однак не містять підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором ОСЦПВВНТЗ. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 05.06.2018 року у справі №910/7449/17 (провадження 12-104гс18). Отже, вбачається, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду, при цьому обставини, на які вказує відповідач, були перевірені судом першої інстанції. Як вбачається зі справи, розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідачем аргументовано не спростовані висновки суду, власних доказів відповідач суду не надав, в тому числі, що стосуються розміру вартості майнової шкоди, в апеляційній скарзі він вимагає скасування рішення тільки на підставі власної суб`єктивної позиції. Порушень судом норм процесуального права, які б привели до неправильного вирішення справи, колегією суддів також не встановлено. Письмові докази, надані позивачем до суду разом із позовною заявою, відповідають вимогам параграфу 3 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критеріям обґрунтованості судового рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і на висновки суду не впливають, тому в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч 3 ст.389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 11 серпня 2021 року. Судді Є.Є. Мальцева О.М. Пономарьова С.А. Попова