Постанова 4855 № 826/10756/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10756/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2018 №000781140103. Рішенням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаними рішенням, ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України, правонаступник ГУ ДФС у місті Києві), подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані дефектністю первинних документів, складених за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ «Трейдтревел», оскільки згідно з показами директора вказаного підприємства та висновками почеркознавчої експертизи документи від імені директора ТОВ «Трейдтревел» ОСОБА_1 підписані не ним, а іншою особою, внаслідок чого не підтверджено господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом, що призвело до заниження суми доходу платника єдиного податку. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що виявлені контролюючим органом порушення є надуманими та необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, при цьому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії своїх контрагентів, а матеріали досудового розслідування не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ГУ ДПС у м.Києві в апеляційній скарзі заявило клопотання про заміну відповідача правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України. Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» ГУ ДФС у м.Києві реорганізовано ГУ ДФС у м.Києві та постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 визначено ліквідацію ГУ ДПС у м.Києві з передачею прав та обов`язків до Державної податкової служби та її територіальним органам, як відокремленим підрозділом юридичної особи публічного права. Таким чином, клопотання про заміну відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача його правонаступником ГУ ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 27.04.2018 по 21.05.2018 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.06.2014 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 29.05.2018 №376/26-15-14-01-03/39246402 (а.с.10-37), встановлено порушення позивачем, зокрема, ст.36, п.291.4 ст.291, пп.2 п.292.1, п.292.3 ст.292, п.293.3, п.293.5 ст.293 ПК України, п.2 ст.3, ст.4, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено суму єдиного податку до сплати в періоді, що перевірявся на загальну суму 539830,06 грн. На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 №000781140103 форми «р» (а.с.72), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Єдиний податок з юридичних осіб на загальну суму 674788,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 539830,00 грн, за штрафними санкціями - 134958,00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного з ТОВ «Трейдтревел» договору поставки, що свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій та матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення оплати товару, тобто позиція відповідача є необґрунтованою, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп.2 п.292.1 ПК України доходом платника єдиного податку для юридичної особи с будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій. відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій тa/aбо безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті. Згідно з п.292.3 ст.292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт. послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами. Укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також. товари. передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми єдиного податку з тих підстав, що товари, які були предметом договору поставки від 19.08.2015 №19/08/2015-01, який укладено між ТОВ «Трейдтревел» (постачальник) та ТОВ «НВП «Атлон Авіа» (покупець) були отримані позивачем безоплатно, внаслідок нереальності господарських операцій за вказаним договором. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України). Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Трейдтревел» (постачальник) 19.08.2015 укладено договір поставки №19/08/2015-01 (а.с.93-96), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх у порядку, передбаченому даним договором. Загальна сума договору визначається згідно з рахунками-фактурами у гривнях з урахуванням ПДВ. 19.08.2015 ТОВ «Трейдтревел» сформовано рахунок на оплату №221 на суму 8440305,50 грн за договором поставки №19/08/2015-01 від 19.08.2015 (а.с.108) та видаткові накладні за період 01.09.2015-07.09.2015 (а.а.112-132) щодо поставки товару, визначеного в рахунку, а саме: система оптична гіростабілізації денна AS-10D, система оптична гіростабілізації нiчна AS-10N, кейс PELICAN CASE 1730, кейс EXPLORER CASE 11413. 09 вересня 2015 року між ТОВ «Трейдтревел» (первісний кредитор), ТОВ «Артпродекшн» (новий кредитор) та ТОВ «НВП «Атлон Авіа» (боржник) укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги (цесії) №09092015-01 (а.с.97-98), за яким первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності до договору поставки №19/08/2015-01 від 19.08.2015, укладеним між первісним кредитором та боржником. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов`язків: сплатити грошові кошти за поставлений товар. Факт виконання позивачем зобов`язань за договорами поставки від 19.08.2015 №19/08/2015-01 та відступлення права вимоги (цесії) від 09.09.2015 №09092015-01 в частині здійснення оплати за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №124 від 09.09.2015 на суму 2700000,00 грн, №128 від 14.09.2015 на суму 2754561,20 грн, №132 від 18.09.2015 на суму 2985744,28 грн, в яких визначено отримувача - ТОВ «Артпродекшн», а призначення платежу - сплата за кейси та системи оптичні згідно з рахунком №221 від 19.08.2015, в тому числі ПДВ (а.с.109-111). Надходження товару підтверджується даними бухгалтерського обліку по карткам рахунків 631, 201 за вересень 2015 року (а.с.136-141). Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Трейдтревел» первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими. При цьому, до основного виду діяльності позивача за КВЕД належить 30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання» (а.с.85-87), та придбані товари було використано у власній господарській діяльності позивача шляхом виробництва безпілотних авіаційних комплексів А1-С «Фурія», які в подальшому були передані ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗП «Спецтехноекспорт» ДК «Укроборонпром», з метою подальшого продажу на підставі договору комісії від 28.05.2015 №STE-2-102-Д/К-15, що підтверджується відповідними специфікаціями, комплектацією комплексу, актом приймання-передачі продукції від 16.11.2015 (а.с.99-107). Наведене свідчить про наявність розумної економічної та ділової мети у господарських правовідносинах, що виникли між ТОВ «Трейдтревел» та позивачем з придбання кейсів та оптичних систем. Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеним з ним договором. Факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Трейдтревел» та проведення розрахунків за поставлений товар, з урахуванням договору про відступлення права вимоги (цесії) №09092015-01 від 09.09.2015 підтверджується наявними матеріалами справи. При цьому відповідач не заперечує факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, що визначені в рахунку на оплату №221 від 19.08.2015 та видаткових накладних за період 01.09.2015-07.09.2015, а саме: система оптична гіростабілізації денна AS-10D, система оптична гіростабілізації нiчна AS-10N, кейс PELICAN CASE 1730, кейс EXPLORER CASE 11413, натомість контролюючий орган стверджує, що вказаний товар отримано позивачем безоплатно, не враховуючи при цьому договір про відступлення права вимоги (цесії) №09092015-01 від 09.09.2015, та здійснені позивачем оплати. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Щодо твердження контролюючого органу про наявність досудового розслідування, внесеного до ЄРДС 28.02.2017 за №32017100090000017, в рамках якого допитано свідка ОСОБА_1 та відповідно до протоколу від 16.05.2017 останній повідомив, що він не реєстрував підприємство ТОВ «Трейдтревел», не відкривав рахунки, не був засновником, директором та головним бухгалтером вказаного товариства, не підписував жодних документів, податкових накладних, договорів тощо, а також наявності висновку експерта від 10.05.2018 №8-4/956, що виконаний в рамках кримінального провадження та яким встановлено, що підписи у договорах поставки від 19.08.2015 №19/08/2015-01 про відступлення права вимоги (цесії) №09092015-01 від 09.09.2015, рахунку на оплату від 19.08.2015 №221 та видаткових накладних виконані не ОСОБА_1 (а.с.148-156), колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаним кримінальним провадженням. Разом з тим, сам факт того, що ОСОБА_1 заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ «Трейдтревел» не може свідчити про відсутність фактично здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі договору поставки від 19.08.2015 №19/08/2015-01, оскільки жодних пояснень стосовно діяльності ТОВ «Трейдтревел» при взаємовідносинах з позивачем надано не було, ОСОБА_1 міг надати відповідні довіреності на здійснення повноважень іншими особами від його імені та від імені ТОВ «Трейдтревел». Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України. У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Відповідно до ч.10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Таким чином, протоколи допиту, висновки експерта, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариств. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вироку суду, в якому встановлено обставину щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Трейдтревел» відповідачем надано не було, а судом не встановлено. Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника ТОВ «Трейдтревел», зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаного контрагенту позивача, в якому досліджувались відповідні господарські операції позивача, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №826/6806/17, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених. Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагент не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеним вище контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи. В той же час, порушення контрагентом правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Трейдтревел» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 11.06.2018 №000781140103. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Замінити відповідача Головне управління ДФС у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві (відокремленим підрозділом Державної податкової служби України). Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 11 серпня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма