Постанова 4852 № 340/496/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 340/496/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (головуючий суддя - Хилько Л.І.) в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №КР9532/386/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 про накладення штрафу в розмірі 150 000,00 грн. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що оскаржувана постанова була прийнята протиправно, оскільки Відповідачем не доведено факт порушення Позивачем вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, що було підтверджено постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.05.2020 у справі № 405/2027/20. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року адміністративний позов задоволено (а.с.73-76). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що Відповідачем не представлено належних доказів того, що особа працювала без оформлення трудових відносин. Більше того, в ході інспекційного відвідування пояснення від особи не відбирались, а тому не зрозуміло на підставі яких документів перевіряючі дійшли висновку про те, що вказана особа працює продавцем з 01.11.2020. У матеріалах адміністративної справи також відсутні докази виконання вказаних обов`язків, не надано й матеріалів, зафіксованих засобами аудіо-,фото- та відеотехніки в ході інспекційного відвідування. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що під час проведення інспекційного відвідування в магазині «МО» було встановлено, що в магазині виконувала роботу продавця ОСОБА_2 , яка повідомила, що стажується у ФОП ОСОБА_1 з 01.11.2020. При цьому поняття стажування без оформлення трудового договору та без оплати трудовим законодавством не передбачене. ФОП ОСОБА_1 в зазначений час був відсутній на території об`єкта відвідування. Відповідач вказує, що ОСОБА_2 самостійно виконувала обов`язки продавця в магазині «МО» 03.11.2020 (здійснювала нагляд в торгівельному залі, пропонувала товар, надавала консультації). Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити без змін оскаржуване судове рішення. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що 03.11.2020 начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області Кухаренко О.А. було отримано службову записку начальника відділу з питань експертизи умов праці ОСОБА_3 про виявлення можливого факту нелегальної праці у ФОП ОСОБА_1 . На підставі наказу Управління від 03.11.2020 № 1151 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 03.11.2020 № 1151/04.1, посадовими особами Управління було проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 у термін з 03.11.2020 по 16.11.2020. За результатами інспекційного відвідування складено акт № КР9532/386/АВ від 04.11.2020, в якому зафіксовано порушення ст. 24 КЗпП України, абз.2 Постанови КМУ від 17.06.2015 №413. Зокрема, під час проведення інспекційного відвідування в магазині «МО» було встановлено, що в магазині виконувала роботу продавця ОСОБА_2 , яка повідомила, що стажується у ФОП ОСОБА_1 з 01.11.2020. В письмовому поясненні ФОП ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 знаходилась в магазині з метою проходження співбесіди, демонстрації практичних навичок. При цьому, в магазині був відсутній роботодавець (ФОП ОСОБА_1 ) або уповноважена ним особа, яка б проводила співбесіду з претендентом на посаду ( ОСОБА_2 ). Тобто, ОСОБА_2 самостійно виконувала обов`язки продавця в магазині «МО» 03.11.2020 і здійснювала нагляд в торгівельному залі, пропонувала товар, надавала консультації. На вимогу інспекторів надати документ, який посвідчує особу, працівниця ОСОБА_2 в підсобному приміщенні взяла свої особисті речі і пред`явила паспорт. Під час надання необхідних документів для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надав трудовий договір та повідомлення про прийняття на роботу продавця ОСОБА_2 . Зазначене свідчить, що ОСОБА_2 допущена до роботи з 01.11.2020 без оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України та абзацу 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» в частині повідомлення ДФС про прийом працівника на роботу після допущення його до роботи. 04.11.2020 було винесено припис про усунення виявлених порушень № КР9532/386/АВ/П, яким зобов`язано Позивача усунути порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України до 04.12.2020. 04.11.2020 також складено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № КР9532/АВ/П/ПП. 10.11.2020 Позивачем подано докази виконання припису № КР9532/386/АВ/П від 04.11.2020. 24.11.2020 начальником Управління була винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КР9532/386/АВ/ТД-ФС, згідно до якої за порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України до Позивача застосовано штраф у розмірі 150 000,00 грн. Відповідно ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон № 877-V) вказує, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Згідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.ст.1, 3, ч.ч.1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч.13, 14 ст.4, ч.ч.1- 4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4, 6 ст.ст.7, 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону. Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (надалі - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту. Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Представником Відповідача надано суду службову записку, яка містить інформацію про виявлення можливого факту нелегальної праці у Позивача. Отже, інспекційне відвідування призначено та проведено за наявності правових підстав, визначених пп.3 п.5 Порядку №

823. Згідно п.8 Порядку 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). В свою чергу, об`єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування (п.13 Порядку № 823). Направлення на проведення інспекційного відвідування вручено Позивачу 04.11.2020. Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Відповідно до п. 17 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Відповідно до п.18 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Відповідно до п. 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Згідно із п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Відповідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Відповідно до п. 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до п. 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Згідно абз.2, 3 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, необхідною умовою для накладення штрафу на осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Згідно ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України). З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. При цьому, слід також зазначити, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Відповідачем не надано належних доказів того, що вказана вище особа працювала без оформлення трудових відносин в магазині «МО» з 01.11.2020. Більше того, в ході інспекційного відвідування пояснення від ОСОБА_4 не відбирались, а тому не зрозуміло на підставі яких документів перевіряючі дійшли висновку про те, що вказана особа працює продавцем з 01.11.2020. У матеріалах адміністративної справи також відсутні докази виконання вказаних обов`язків, не надано й матеріалів, зафіксованих засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційного відвідування. В той же час, перебування ОСОБА_4 у приміщенні магазину 03.11.2020 не є безумовною підставою, яка підтверджує факт здійснення нею трудових обов`язків продавця. Крім того, постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17.12.2020 по справі № 405/7211/20 (провадження № 3/405/1652/20), яка набрала законної сили 29.12.2020, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення № КР9532/386/П/ПТ від 04.11.2020) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення. Як встановив суд в ході розгляду даної справи, будь-яких об`єктивних даних, які б безперечно свідчили про факт допущення з 01.11.2020 ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору в протоколі не наведено і до нього не додано. Відповідачем не надано суду належних письмових доказів наявності правових підстав для застосування у спірних правовідносинах положення абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції про задоволення позову у даній справі прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 13 травня 2021 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі №340/496/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова