Постанова 4808 № 347/635/21

Справа № 347/635/21 Провадження № 22-ц/4808/1045/21 Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду, ухвалене суддею Кіцулою Ю.С. 18 травня 2021 року в м. Косові, повний текст якого виготовлено 19 травня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилась дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони проживають окремо, неповнолітня дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Разом з тим позивач вказує, що відповідач є фізично здорова людина, може сплачувати аліменти та утримувати свою дитину, але офіційно не працює. З огляду на наведене просила стягувати з відповідача в свою користь аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дитини у розмірі 2200 щомісячно. Рішенням Косівського районного суду від 18 травня 2021 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах сплати платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 908 грн. судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення Косівського районного суду від 18.05.2021 року незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин справи. На його думку суд прийшов до помилкового висновку, що він може сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. Зазначає, що на даний час він офіційно не працевлаштований та не має стабільного доходу, працює на сезонних роботах, тому його заробіток є нерегулярним. Крім того апелянт має на утриманні непрацездатного батька та матір передпенсійного віку, яка не працевлаштована. Просить рішення Косівського районного суду від 18 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким стягувати з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн. щомісячно. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував всі обставини справи. Вказує, що відповідач є фізично здоровою людиною та його заробіток є значним і саме це дає йому можливість повного матеріального забезпечення своєї дитини. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 23.04.2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.03.2012 року (а.с. 2) та є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.02.2013 р. (а.с. 2). Як вбачається з Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, виданого Рожнівською сільською радою від 05.04.2021 року №62, ОСОБА_2 працює на підприємстві ТОВ «Леоні» в м. Коломия, дочка навчається в 2 класі Рожнівського ліцею «Гуцульщина» (а.с. 6). Згідно Довідки №128-Д від 31.03.2021 року заробіток ОСОБА_2 за період з січня 2020 року по грудень 2020 року складає 150924 грн. 54 коп. (а.с. 7). Встановлено також, що згідно Довідки про склад сім`ї №409 від 06.05.2021 року відповідач ОСОБА_1 проживає разом з батьками (а.с. 29). З Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, виданого Рожнівською сільською радою від 06.05.2021 року №71, вбачається, що ОСОБА_1 володіє легковим автомобілем марки Volkswagen Passat, проживає у батьківському будинку, тимчасово не працює (а.с. 28). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №0908/45 станом на 25.02.2021 року, за період з 3 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня (а.с. 30). Також відповідачем до суду апеляційної інстанції додано Довідку про доходи №1834 0288 6118 8814 від 01.06.2021 року батька відповідача ОСОБА_4 (а.с. 51) та Довідку Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про те, що матір відповідача ОСОБА_5 ніде не працює (а.с. 52). До відзиву на апеляційну скаргу позивач додала Акт обстеження матеріально-побутових умов від 22.06.2021 року, Довідку по склад сім`ї №573 від 18.06.2021 року, відповідно до яких ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 зареєстрована у будинку в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_6 та потребує капітального ремонту, фактично проживає по АДРЕСА_2 в будинку матері позивача ОСОБА_7 . Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов`язку батьків утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття та, врахувавши обставини справи, вважав, що відповідач може сплачувати такі аліменти у розмірі 2000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. В силу вимог ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. В силу ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. При цьому закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. У силу вимог ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Переглядаючи справу за наявними в ній доказами, та перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів в сумі 2000,00 грн. щомісячно на дитину. Оскільки дитина ОСОБА_3 , проживає з позивачем, а відповідач у свою чергу є працездатною особою молодого віку, інших дітей на утриманні не має, то суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про його обов`язок утримувати свою неповнолітню дитину. Твердження апелянта про те, що за своїм матеріальним становищем він не має можливості щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 2000,00 грн., є необґрунтованими. Суд не приймає до уваги долучені апелянтом довідки про доходи ОСОБА_4 та про відсутність роботи у ОСОБА_5 , оскільки вони не доводять тієї обставини, що зазначені особи знаходиться на утриманні відповідача. Так, батько відповідача є пенсіонером та отримує дохід у вигляді пенсії, а сама по собі відсутність роботи у його матері, за ненадання доказів її непрацездатності і отримання у зв`язку із цим утримання від ОСОБА_1 , не позбавляє відповідача обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Будь-які інші докази, які б доводили неможливість апелянта сплачувати аліменти у визначеному оскаржуваним судовим рішенням розмірі, в матеріалах справи відсутні. При ухваленні рішення про стягнення аліментів суд керувався інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, та рівним обов`язком матері та батька утримувати свою дитину. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 18 травня 2021 року без змін. Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 18 травня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 11 серпня 2021 року.