Постанова 4824 № 753/2166/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9755/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Київ Справа № 753/2166/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року, постановлену у складі судді Гусак О.С., про повернення заявнику зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» про стягнення суми боргу у зв`язку з невиконанням договору комісії на купівлю квартири у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» про визнання договору комісії та звіту недійсними (фіктивними), встановив: Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» про стягнення суми боргу у зв`язку з невиконанням договору комісії на купівлю квартири - повернуто заявнику. Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким вирішити питання про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду з первісним позовом, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що предметом зустрічного позову є не стягнення коштів за інвестиційним договором від 18 червня 2018 року, а стягнення коштів за договором комісії від 01 травня 2018 року, який є предметом первісного позову. Звертає увагу на те, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва також перебувала цивільна справа № 753/12974/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант», третя особа - ОСОБА_3 про визнання речового права на квартиру, переведення прав та обов`язків та інвестиційним договором. В цій справі ОСОБА_3 було подано відзив на позов ОСОБА_1 , а також зустрічний позов, із яких ОСОБА_1 стала відома правова позиція ОСОБА_3 щодо заявленого ним позову. Судом по цій справі № 753/12974/20 було відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті зустрічного позову, тому він звернувся із аналогічним позовом до суду, і судом на підставі нього і було відкрито провадження у справі № 753/2166/21, що переглядається. Таким чином, обставинами, які стали основою для позову ОСОБА_3 , є ті ж самі обставини, у зв`язку із якими відбулося первинне звернення до суду із позовом ОСОБА_1 , тобто ці обставини є прямо взаємопов`язаними. У своєму позові ОСОБА_3 також обґрунтовує свій позов саме тим, що ОСОБА_1 заявив свої майнові права на спірну квартиру на підставі договору комісії на купівлю квартири від 01 травня 2018 року, між ОСОБА_1 як комітентом та ОСОБА_4 як комісіонером. При цьому ОСОБА_3 вважає, що ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 не має до неї жодного відношення, договір комісії він вважає фіктивним. ОСОБА_1 стало зрозуміло, що спірна квартира, майнові права на яку були предметом спору по справі №753/12974/20, та які стали підставою для звернення до суду із позовом та відкриття провадження по даній справі № 753/2166/21, є у свою чергу предметом спору між подружжям ОСОБА_5 , які фактично розпочали поділ спільного майна подружжя, про що ОСОБА_1 жодним чином не було відомо як на стадії укладення договору комісії із ОСОБА_4 , та навіть на час звернення до суду із первісним позовом у справі №753/12974/20. Враховуючи наявність позиції ОСОБА_4 , яка полягає в тому, що вона дійсно укладала договір комісії із ОСОБА_1 , але сприймала його як договір позики та суму, отриману по цьому договору, вона сприймала як позику, та наявність позиції ОСОБА_3 , який взагалі оспорює факт укладення такого договору та факт отримання коштів по ньому, та вважає, що квартира була придбана за рахунок взагалі інших джерел коштів, та враховуючи розумність та доцільність підтримання своїх вимог у попередній редакції, ОСОБА_1 прийняв рішення заявити у справі № 753/2166/21 зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з них солідарно суми боргу за договором комісії на купівлю квартири від 01 травня 2018 року. Стверджує, що позов, заявлений ОСОБА_3 , та позов, який подається ОСОБА_1 , взаємопов`язані одними і тими самими обставинами - укладення договору комісії від 01 травня 2018 року, отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_1 за цим договором, подальше витрачення цих коштів на придбання спірної квартири, на яку у свою чергу претендує як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_3 . Вважає,що зазначені вище обставини справи не були належним чином досліджені судом, а тому суд прийшов до невірних висновків про необхідність повернення зустрічного позову ОСОБА_1 . У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Вказує, що заявлені вимоги в зустрічному позові ОСОБА_1 не мають спільного предмету з первісним позовом, що в результаті істотно розширює предмет доказування. Крім того, ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як двох солідарних боржників, однак останній з них не є позивачем у первісному позові. ОСОБА_3 не брав в борг грошових коштів у ОСОБА_1 , а тому не може бути солідарним відповідачем за зустрічним позовом. Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути кошти за інвестиційним договором з ОСОБА_3 , в якому стороною він не був. Вважає, що суд першої інстанції чітко та законно визначився з предметами спору, а тому є недоцільно розглядати сумісно первісний позов і зустрічний позов, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучати нових учасників процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову за зустрічним позовом ОСОБА_1 є стягнення коштів з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , сплачених за інвестиційним договором від 18 червня 2018 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант" від 18 червня 2021 року. Заявлені вимоги в зустрічному позові відносяться до правовідносин, які не мають спільного предмету з первісним позовом, що істотно розширює предмет доказування. Крім того, ОСОБА_1 просить повернути кошти за інвестиційним договором, в якому стороною не є. Суд вважав, що недоцільно розглядати первісний позов і зустрічний позов, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучати нових учасників процесу. В даному випадку також задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. За таких обставин, суд дійшов висновку, що спільний розгляд вказаних первісного та зустрічного позовів є недоцільним, а тому вважав за необхідне повернути зустрічну позовну заяву. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, враховуючи наступне. Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частиною 1 ст.193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. З матеріалів справи вбачається, що у січні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» про визнання договору комісії та звіту недійсними (фіктивними). Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року відкрито позовне провадження і призначене підготовче засідання. 2 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант" про солідарне стягнення суми боргу у зв`язку невиконанням договору комісії на купівлю квартири від 01.05.2018 року у розмірі 1 178 964, 50 грн. З первісної позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що він просить: - визнати недійсним ( фіктивним) договір комісії на купівлю квартири, укладений 01 травня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ; - визнати недійсним ( фіктивним) звіт від 25 червня 2018 року про виконану роботу до договору комісії на купівлю квартири від 01.05.2018 року. Звертаючись до суду з такими вимогами, позивач посилається на те, що укладаючи оскаржувані правочини, відповідачі розпорядилися майновими правами позивача як колишнього подружжя, отриманими на підставі інвестиційного договору, укладеного ОСОБА_4 на придбання однокімнатної квартири, будівельний № Б060, на 10 поверсі, що знаходиться в житловому будинку за будівельним №4 , в складі будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позняки» (АДРЕСА_3) у Дарницькому районі м. Києва у період перебування ОСОБА_4 у шлюбі з позивачем. Зазначає, що інвестиційний договір № 14428/Б060-4 від 18 червня 2018 року, про який зазначено в оспорюваному звіті від 25 червня 2018 року, в дійсності був укладений ОСОБА_4 в присутності позивача, в інтересах обох подружжя, з метою придбання квартири для сім`ї. Інвестиційний внесок, сплачений на виконання інвестиційного договору, про який також зазначено у звіті від 25.06.2018 року, був здійснений за спільні кошти подружжя, а зазначення у звіті, що інвестиційний внесок був сплачений за рахунок коштів ОСОБА_1 , - також не відповідає дійсності, відповідачі підписали завідомо фіктивний договір комісії та звіт з метою позбавити ОСОБА_3 частки на майно у спільній сумісній власності подружжя. Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суму боргу у зв`язку невиконанням договору комісії на купівлю квартири від 01.05.2018 року у розмірі 1 178 964, 50 грн., при цьому зазначивши назву позову «про стягнення грошових коштів, сплачених за інвестиційним договором». Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з метою пошуку для нього квартири у об`єктах первинного будівництва на території міста Києва, у саме у Дарницькому районі міста Києва, на що вона запропонувала ОСОБА_1 свої послуги, визначивши за свою роботу винагороду у розмірі 50000 гривень. Між ним та ОСОБА_4 було складено та спільно погоджено текст договору комісії на купівлю квартири, який був підписаний ними 01 травня 2018 року. На виконання п. 3.1. та 3.2. Договору комісії, у день підписання цього договору, ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 грошові кошти на придбання квартири у розмірі 1200 000 гривень, на підтвердження чого ОСОБА_4 видала ОСОБА_1 розписку про отримання грошових коштів, а також передав ОСОБА_4 усі необхідні для виконання договору документи. 25 червня 2018 року ОСОБА_4 надала ОСОБА_1 звіт про виконання договору комісії, згідно з яким ОСОБА_4 було знайдено квартиру площею 46,77 кв.м. у житловому будинку №4 в складі будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позняки» за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , що розташована на 10-му поверсі будинку, кількість кімнат одна. Також у Звіті було зазначено, що із метою придбання вказаної квартири ОСОБА_4 від власного імені було укладено інвестиційний договір № 14428/Б060-4 від 18 червня 2018 року із ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант». Також ОСОБА_4 було зазначено, що право власності на квартиру згідно зазначеного інвестиційного договору виникає в інвестора на підставі договору купівлі-продажу квартири, який укладається не пізніше трьох місяців із дати прийняття будинку в експлуатацію та реєстрації Фондом свого права власності на будинок та квартиру. Із Звіту ОСОБА_4 вбачається, що вартість квартири становить 1 115 464,50 гривень із розрахунку 23 850,00 гривень за 1 кв.м. площі квартири. Сума повністю оплачена ОСОБА_4 за рахунок отриманої від ОСОБА_1 суми коштів. Крім того, у Звіті було зазначено, що у випадку виявлення бажання замінити сторону у інвестиційному договорі на ОСОБА_1 , то така можливість передбачена п. 5.5. інвестиційного договору, за умови доплати 10 000 гривень до вартості квартири. Однак, незважаючи на письмові попередження, ОСОБА_4 так і не виконала умови договору комісії на купівлю квартири в частині заміни сторони у інвестиційному договорі, не вчинила для цього жодних дій, передбачених договором комісії, інвестиційним договором та нормами чинного законодавства України. На даний час ОСОБА_1 вважає належним способом захисту своїх прав та інтересів - стягнення із Жилінских суми, сплаченої за договором комісії, як тієї суми, яка була ним сплачена з метою отримання прав на квартиру, однак які так і не було отримано по суті і судячи по обставинам, які вже були виявлені на даний час, вірогідність отримання таких прав на квартиру є вкрай низькою, так як квартира є предметом спору подружжя ОСОБА_5 і первинне зобов`язання втратило для ОСОБА_1 інтерес. Вважає, що його по суті ОСОБА_4 ввела в оману щодо обставин укладення договору комісії, оскільки не повідомила, що перебуває на час укладення цього договору у шлюбі, що вона надає компанії-забудовнику письмову згоду свого чоловіка ОСОБА_3 , що існує ризик спору між нею та ОСОБА_3 відносно належності майнових прав на цю квартиру та спільної сумісної власності подружжя, що існує ризик непогодження компанії-забудовника із вимогою про заміну сторони в інвестиційному договорі з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 . Вказує, що на даний час він втратив інтерес до зобов`язання, що виникло на підставі правочину, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та бажає повернення усіх коштів, що були сплачені за договором комісії. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно з ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача. З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є визнання недійсними ( фіктивними) договору комісії, укладеного 01 травня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , та звіту від 25 червня 2018 року про виконану роботу до договору комісії на купівлю квартири від 01.05.2018 року. Разом з тим, предметом зустрічного позову є стягнення суми боргу в розмірі 1 178 964, 50 грн. у зв`язку невиконанням спірного договору комісії на купівлю квартири від 01.05.2018 року. З викладеного вбачається, що обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, їх взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем, задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення зустрічної позовної заяви з підстав, передбачених ч. 2 ст. 193 ЦПК України. Висновок суду про те, що первісний та зустрічний позови не взаємопов`язані, оскільки предметом зустрічного позову є стягнення коштів з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , сплачених за інвестиційним договором від 18 червня 2018 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» від 18 червня 2021 року, тоді як предметом первісного позову є визнання недійсним договору комісії від 01 травня 2018 року та звіту про виконану роботу від 25 червня 2018 року, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та прохальної частини позовної заяви, предметом зустрічного позову є солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суми боргу у зв`язку невиконанням спірного договору комісії на купівлю квартири від 01.05.2018 року у розмірі 1 178 964, 5 грн. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374 - 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.