Постанова 4805 № 296/8994/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/8994/20 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/8994/20 за позовом акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 08.07.2014. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого, станом на 28 вересня 2020 року виникла заборгованість в сумі 35 293 грн 95 коп., з яких: 15 328 грн 50 коп. заборгованість за кредитом; 18 485 грн 45 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 480 грн 00 коп. нарахована пеня. Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача 35 293 грн 95 коп заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01 червня 2021 року у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення, що підтверджується його підписом на заяві анкеті. Вказує, що відповідач користувався кредитними коштами, а тому був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» і погодився з ними. Окрім того, вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, оскільки позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, що розцінюється як згода з умовами, що діяли на момент зняття коштів, а тому відповідно до ч. 2 ст. 638 та ч. 2 ст. 642 ЦК України повинен сплачувати процентну ставку. Крім того, вважає, якщо розмір відсоткової ставки між сторонами не погоджений, суд повинен був стягнути відсотки в розмірі облікової ставки Національного Банку України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої АТ «Акцент-Банк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, у вказаній анкеті-заяві відсутні будь-які позначки про видачу позивачем відповідачу будь-якої картки, в тому числі кредитної карти. Крім того, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2014 року відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. У заяві відповідач засвідчив, що він ознайомився та погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. ОСОБА_1 зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку www.а-bank.com.ua. Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. АТ «Акцент-Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 08.07.2014; витягом із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://а-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила»; Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна Голд; розрахунком заборгованості за договором №SAMAВ00000001941983 станом на 28.29.2020. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 08.07.2014 відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ «Акцент-Банк» має надати ОСОБА_1 . Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів. Ця анкета-заява не вказує на те, що 08.07.2014 між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №SAMAВ00000001941983. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна Голд» визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, розмір комісії, права й обов`язки позичальника та банку, порядок внесення платежів і відповідальність сторін тощо. Указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг, а також за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, порядок його погашення та сплати процентів, надані банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного сторонами договору. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) щодо стягнення процентів та пені, та узгоджуються із позицією Верховного суду від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18, про відмову у задоволенні касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" щодо скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у аналогічних правовідносинах, яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами кредитного договору №SAMAВ00000001941983 від 08.07.2014 та істотних умов цього договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Суд першої інстанції врахував усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору №SAMAВ00000001941983 від 08.07.2014 та невиконання відповідачем зобов`язання за цим договором, не доведені. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на умови і правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», оскільки надані банком умови і правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими умовами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету-заяву від 08 липня 2014 року. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач користувався кредитними коштами, колегія суддів не приймає, оскільки відсутні підстави вважати, що рахунок, яким користувався відповідач, відкрито саме на підставі анкети-заяви від 08 липня 2014 року. Відтак, суд першої інстанції врахував усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору №SAMAВ00000001941983 від 08.07.2014 та невиконання відповідачем зобов`язання за цим договором, не доведені. Крім того, колегія суддів не бере до уваги надані позивачем до апеляційної скарги докази, а саме: виписку по рахунку, оскільки даний доказ не був поданий позивачем до суду першої інстанції при поданні позову чи під час розгляду справи в суді першої інстанції в строки визначені чинним процесуальним законодавством та позивач не надає доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до вимог ч.2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України, позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції. У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Неприйнятними є дії сторони коли вона долучає до апеляційної скарги нові докази, які необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію. Частиною третьою статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Посилання позивача на докази, які безпідставно не були подані до суду першої інстанції, а долучені до апеляційної скарги, не приймаються колегією суддів до уваги з вказаних підстав. Посилання АТ «Акцент-Банк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства при вирішенні спору, є помилковими. Посилання АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Так, за обставинами названих справ, у яких Верховний Суд висловив правову позицію, факт укладення банком із фізичними особами кредитних договорів і невиконання останніми грошового зобов`язання був доведений, у той час як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, ці обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент - Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді